НБУ виставив на реалізацію унікальні золоті 100 гривень, присвячені античному «Боспорському царству». Попри скромну цифру на аверсі, реальна ціна цього коштовного виробу сягає понад 221 тисячу гривень через високу пробу металу та рідкісність.
Про це повідомили в самому НБУ. Там зазначили:
“Монета присвячена Боспорському царству. Одній з античних держав Північного Причорномор`я, що виникло як об`єднання грецьких міст-колоній на берегах Керченської протоки зі столицею в Пантікапеї, яке регулярно карбувало свої монети”, – йдеться в описі монети.
На аверсі монети (лицьовому боці) розміщено малий Державний Герб України, під яким рік карбування монети. Стилізований напис півколом “Національний банк України”.
Номінал монети розміщено внизу аверсу. По центру зображено фрагмент руїн Пантікапея на тлі реконструкції міста, праворуч і ліворуч від якої – сфінкси.
На реверсі (зворотний бік) на дзеркальному фоні зображено вітрильник. Під ним – дельфіни та декоративні меандрові стрічки, що символізують воду. З обох боків – “стилізована забудова античного міста”.
Вгорі на рельєфному тлі – золота пантікапейська монета статер. Під нею напис “Боспорське царство”.
Загалом же, зазначимо, пам’ятні монети – це різновид грошей, що створюється не лише для звичайних розрахунків, а й для закріплення важливих культурних та історичних смислів. Вони слугують матеріальними свідченнями епохи: на них передають значущі події, дати, видатних людей або символи, перетворюючи грошовий знак на носій суспільної пам’яті.
Для їхнього виробництва використовують різні метали – від недорогоцінних сплавів до срібла і золота. Технологія виготовлення вирізняється підвищеними вимогами: велику увагу приділяють художній концепції, якості рельєфу і точності виконання, щоб монета мала вигляд не просто засобу оплати, а повноцінного мініатюрного витвору.
Невеликі тиражі надають таким випускам статус ексклюзивної нумізматичної продукції, що робить їх особливо привабливими для колекціонерів та інвесторів. Згодом вартість таких монет може значно зростати, і тоді вони виходять за рамки своєї утилітарної функції, перетворюючись на цінний об’єкт володіння та елемент культурної спадщини.