Рік втрат і пам’яті: митці і захисники, з якими Україна попрощалася у 2025 році

2025-й увійшов в історію України як час болісних прощань. Протягом року країна втратила знакових діячів культури й науки — письменників, музикантів, художників, режисерів, дослідників — а також воїнів, які стали на захист держави та віддали життя на фронті. Кожна з цих смертей стала не лише трагедією для родин і друзів, а й глибокою колективною втратою, що відгукнулася болем у всьому українському суспільстві.

Митці, які формували культурний простір України

Серед тих, кого Україна втратила у 2025 році, — знакові постаті культури.

Олег Поляков, журналіст і письменник, пішов із життя у 53 роки. Його вважали одним із творців нової химерної прози. Посмертно вийшов його роман «П’ять поглядів на весняний вогонь».

Олександр Муратов, режисер і сценарист, помер у 89 років. Його трилогія за творами Миколи Хвильового стала класикою українського кінематографа.

Валерій Шевчук, письменник і літературознавець, один із фундаторів Житомирської прозової школи, залишив по собі романи, без яких неможливо уявити сучасну українську літературу.

Ігор Поклад, композитор і лауреат Шевченківської премії, пішов із життя у 84 роки. Його пісні — «Два крила», «Чарівна скрипка», «Дикі гуси» — стали частиною культурної пам’яті кількох поколінь.

Степан Гіга, народний артист України, помер у 66 років. Останніми роками він пережив нову хвилю популярності, збираючи повні зали.

Також 2025 року не стало Ігоря Калинця, поета-дисидента; Василя Чебаника, митця шрифту; В’ячеслава Криштофовича, кінорежисера; Михайла Клименка, фронтмена гурту Adam; Дениса Овчара, медіахудожника; Володимира Наумця, концептуаліста; Марії Плющ, мовознавиці; Марії Шнайдер-Сенюк, художниці; Аркадія Поважного, письменника та багатьох інших 

Ті, хто загинув, захищаючи країну

Окрема й особливо болісна частина втрат — митці, які загинули на фронті.

Серед них — танцівник і військовий Володимир Раков, актор Олексій Самойленко, поет Михайло Микусь, художниця та парамедикиня Маргарита Половінко, актор Юрій Феліпенко, фотограф Станіслав Гуменюк, художник Давид Чичкан, фотограф і медіапродюсер Костянтин Гузенко, телеведучий Максим Неліпа та десятки інших.

Вони залишили мистецтво не тому, що втратили до нього інтерес, а тому що обрали захищати країну.

Чому ці імена важливо пам’ятати

Кожне з цих імен — це:

• завершений або перерваний творчий шлях;
• культурна цеглина, без якої простір стає порожнішим;
• свідчення того, що війна забирає не абстрактні «ресурси», а людей, сенси й голоси.

2025 рік нагадав: культура — не фон до історії, а її серце. І втрати у культурі — це втрати майбутнього.

Пам’ять як відповідальність

Завдання суспільства — не лише зафіксувати ці втрати, а й:

• читати їхні книжки;
• слухати їхню музику;
• показувати їхні фільми;
• називати їхні імена вголос.

Бо пам’ять — це форма опору забуттю.
А забуття — найкоротший шлях до повторення трагедій.