Найдивнішою мовою у світі назвав лінгвіст з університету в норвезькому Осло Рольф Тейл мову народу пірахан, який живе амазонських джунглях Бразилії.
На Pirahã можна розмовляти, кричати, мукати і співати, насвистуючи цілі фрази, передає слова Тейл Science Nordic.
Інший лінгвіст, Керін Еверетт, зазначає, що вивчити цю мову можна тільки при безпосередньому спілкуванні з її носіями, оскільки частина інформації передається невербально. Їй, наприклад, знадобилося 25 років, аби на рівних заговорити з представниками племені.
Британець Деніел Еверетт, котрий написав книгу про мову Pirahã, зазначає, що деякі представники народу трохи володіють португальською, але не всі можуть говорити і писати нею.
За словами Рольфа Тейла, особливість цієї мови – у високій тональної чутливості язика. Тон голосу так само важливий, як приголосні і голосні звуки в словах. Наприклад слово “друг” – точна копія слова “ворог”, і відрізнити їх можна тільки по мелодії мови.
До крику пірахан вдаються під час галасливих тропічних дощів або коли потрібно зв’язатися з людиною по ту сторону бурхливої річки. В інший час їх мову звучить приглушено, а свист допомагає на полюванні.
Серед інших особливостей мови – відсутність рекурсії і поняття про число. Представники народності вживають дієслова тільки в майбутньому і минулому часі. Крім того, в мові немає іменників в однині або множині. Їм абсолютно вистачає чотирьох слів, щоб розказати про ціле покоління. Одне слово позначає старих, будь то батьки, бабусі і дідусі, інше – однолітків, третє – братів і сестер, а четверте – дітей
При цьому в мові специфічне ставлення приголосних до жіночої статі. Якщо у жінок у вживанні їх сім, то у чоловіків – вісім. Тому жінки і чоловіки пірахан розмовляють по-різному.