Вчені з'ясували, що внутрішнє ядро Землі не зовсім таке, як вважалося раніше.
“Тверде” внутрішнє ядро Землі насправді може виявитися не таким уже й твердим. Навпаки, це мішанина з твердого і рідкого стану, що доходить до самого центру нашої планети, інформує УНІАН.
Нове дослідження, засноване на слабких відгомонах хвиль землетрусів, що відбиваються від поверхні Землі із глибин планети, припускає, що внутрішнє ядро є більш різноманітним, ніж передбачалося раніше, пише Live Science. Результати показують, що внутрішнє ядро, яке щороку зростає приблизно на міліметр у міру затвердіння рідкого зовнішнього ядра, могло рости швидше в попередні періоди історії Землі. Більш того, всередині твердого ядра можуть бути завихрення рідкого заліза, заявив старший автор дослідження, сейсмолог з Університету Юти кіт Копер.
“За давніх давен внутрішнє ядро росло дуже швидко. Воно досягло рівноваги, а потім почало рости набагато повільніше. Не все залізо стало твердим, тому всередині могло залишитися деяка кількість рідкого заліза”, – сказав Копер.
Внутрішнє ядро Землі являє собою тверду кулю, в основному складається з заліза та нікелю. Це внутрішнє ядро має довжину близько 2440 км і обертається всередині зовнішнього ядра, океану розплавленого заліза і нікелю товщиною близько 2260 км. Потоки металу в центрі Землі створюють магнітне поле планети. З часом зовнішнє ядро поступово кристалізувалося, але вчені мало знають про те, як швидко відбувався цей процес, що також викликає питання про стан магнітного поля Землі з плином часу.
Прямого доступу до ядра немає, тому Копер та його команда використовували дані 20 сейсмометрів, налаштованих для вимірювання хвиль землетрусів і спостереження за випробуваннями ядерної зброї. Вони зосередилися на хвилях, викликаних землетрусами магнітудою 5,7 або вище, які досить великі, щоб вібрувати до внутрішнього ядра, відправляючи слабке відлуння назад на сейсмометр. У наборі даних зареєстровано 2455 таких землетрусів.
“Цей сигнал, який повертається з внутрішнього ядра, дійсно крихітний. Розмір порядку нанометра. Те, що ми робимо, – це шукати голку в копиці сіна. Ці маленькі відгомони та відображення дуже важко зловити”, – сказав Копер.
Ключовим висновком було те, що склад ядра був “неоднорідним” або змінювався. Іншими словами, внутрішнє ядро не застигло плавно і складається з клаптиків різної текстури.
“Вперше ми підтвердили, що така неоднорідність присутня скрізь у внутрішньому ядрі”, – сказав Гуаннінг Панг, науковий співробітник Корнельського університету.
За словами Копера, сейсмічні хвилі розсіюються тим сильніше, чим глибше вони проникають в ядро, що вказує на зростаючу мінливість ближче до центру Землі. Це може бути пов’язано зі зміною швидкості затвердіння ядра з часом, додав він.