Вчені дослідили, що форму єгипетського Сфінкса створив вітер – люди лише надали йому рис.
Вчені з Нью-Йоркського університету відтворили природні умови, які існували в Єгипті 4500 років тому, щоб перевірити гіпотезу про нерукотворне походження Великого Сфінкса, інформує Українська правда.
За однією з версій, Великий Сфінкс у Гізі міг бути просто природною скелею у формі лева, яку стародавні єгиптяни дещо змінили, перетворивши на кішку з людським обличчям. Як пише Arkeonews, команда вчених відтворила природні умови, які існували тоді, коли був створений Сфінкс, щоб перевірити, чи міг рух вітру проти скельних утворень сформувати одну з найбільш впізнаваних статуй у світі. Гіпотезу про те, що стародавні єгиптяни не повністю збудували Сфінкса (як це було з пірамідами), а лише надали йому певних рис, вперше висунув геолог Фарук Ель-Баз у статті для Smithsonian Magazine, датованій 1981 роком. Він стверджував, що загальну форму скульптурі надали вітри пустелі.
Вчені з Університету Нью-Йорка перевірили цю теорію: вони зосередилися на відтворенні ярдангів – незвичайних скельних утворень, знайдених у пустелях, що з’явилися через принесений вітром пил і пісок. Дослідники створили насипи з м’якої глини, усередині яких помістили твердіший і менш схильний до ерозії матеріал. Так вони зімітували місцевість північно-східного Єгипту. Потім промили ці утворення швидким потоком води, яка створила ефект вітру.
Він змінив форму насипів, зробивши їх подібними до Сфінкса. Твердий або міцніший матеріал став “головою” лева та багатьма іншими частинами. Зрештою вчені припускають: спочатку Великий Сфінкс міг бути просто ярдангом, який згодом люди перетворили на відому статую. “Наші висновки пропонують можливу “історію походження” того, як утворення, схожі на Сфінкса, можуть виникнути внаслідок ерозії. Лабораторні експерименти показали, що напрочуд схожі на Сфінкса форми насправді можуть виникати з матеріалів, які руйнуються швидкими потоками“, – пояснює Лейф Рістроф, доцент Курантівського інституту математичних наук Нью-Йоркського університету та старший автор дослідження, яке опублікували в журналі Physical Review Fluids.