Щоб дизельне пальне працювало без збоїв у мороз, водіям варто обирати марки з морозостійкістю, що перевищує очікувану температуру на вулиці. Про це виданню Enkorr розповіла експертка з якості пального Валентина Кравчук.
За її словами, навіть пальне, що за паспортними показниками вважається придатним для певної температури, у реальних умовах може густіти раніше. Тому експертка радить закладати запас морозостійкості щонайменше 5–10°C від прогнозованої температури. Наприклад, при прогнозі -10°C варто обирати дизель із паспортним показником близько -20°C, а за морозів -20°C краще віддавати перевагу арктичним сортам.
Раніше зимове дизпаливо готували на нафтопереробних заводах шляхом видалення парафінових фракцій та додавання частини керосину. Нині більшість морозостійкості забезпечують спеціальні присадки. Вони не дозволяють парафінам злипатися, проте їх ефективність обмежена: при критично низьких температурах парафіни все одно можуть об’єднуватися, через що пальне мутніє і забиває фільтри.
Кравчук зазначає, що лабораторні тести не завжди відображають реальну ситуацію, адже автомобіль може довго стояти на морозі, а парафіни осідати на дні бака. Парадоксально, але дизель із граничною температурою фільтрованості -20°C може мутніти навіть при +1°C через високий вміст парафінів. Формально пальне відповідає нормам, але для водія це вже ризик.
Ще один фактор, який впливає на роботу зимового дизеля, – наявність води у баку. Волога знижує ефективність присадок, а змішування різних партій пального може непередбачувано змінювати морозостійкість. Кравчук радить уникати ситуацій, коли бак майже порожній, щоб забезпечити стабільну фільтрацію та безпечну роботу двигуна.