Випадок рідкісний: судинне захворювання маскувався під звичайну інфекцію горла.
Про це повідомляють Економічні новини з посиланням на Факти
Обстеження МРТ показало, що хлопчику потрібно терміново робити операцію. Вночі Ярослава у кареті «швидкої» перевезли до Львова, до лікарні «Охматдит». А вранці лікарі приступили до операції.
— Коли ми з колегами вивчили знімки МРТ, то готувалися побачити великий абсцес (близько 120 мілілітрів), — говорить завідувач лор-відділення Львівської лікарні «Охматдит» Федір Юрочко. — Під час операції почалася кровотеча, яку ми зупиняли близько 40 хвилин. Але все обійшлося. Хлопчик став швидко одужувати, і його вже готували до виписки. І треба ж, саме в той день, коли Ярослав з мамою мав поїхати додому, у дитини почалася друга кровотеча, значно сильніша за першу.
— І з чим це було пов’язано?
— У той момент ми не знали. Кров з горла у дитини била фонтаном. Ми швидко забрали його до операційної. Прибігли реаніматологи. Довелося викликати судинних хірургів з Львівської обласної клінічної лікарні. Розуміючи, в якому місці могла відкритися кровотеча, я затиснув судину марлевим тампоном і тримав його так близько чотирьох годин, поки колеги не перев’язали гілки зовнішньої сонної артерії. Один з реаніматологів підтримував дихання дитини за допомогою спеціального пристрою — мішка Амбу, постійно нагнітаючи повітря. У якийсь момент у хлопчика зупинилося серце, і близько трьох хвилин його не вдавалося запустити. Реаніматологи робили непрямий масаж серця. Крововтрата була настільки великою, що знадобилося пряме переливання крові. Часу на роздуми не було — рахунок йшов на хвилини. Пряме переливання виконували від трьох наших колег.
— У вашій практиці вже були випадки, коли лікарі віддавали свою кров пацієнтам в операційній?
— У лор-відділенні, де я працюю, ні. У Ярчика була величезна крововтрата. Якби ми не застосували пряме переливання негайно, крововтрата була б несумісна з життям. Пізніше з’ясувалося, що у дитини кровоточили гілочки поверхневої сонної артерії, а також трапився розрив псевдоаневризми внутрішньої сонної артерії. Те, що Ярослава вдалося врятувати, справжнє диво.
Під час дослідження радіологи побачили хибну аневризму внутрішньої сонної артерії (так звану псевдоаневризму), — продовжує Федір Юрочко. — Саме вона була джерелом кровотечі. Випадок рідкісний: судинна хвороба маскувалася під лор-захворювання.
Лікар викликав своїх колег з Львівської обласної клінічної лікарні — судинних хірургів Дмитра Бешлея та Романа Трутяка. Після консиліуму лікарі запропонували зробити дитині ендоваскулярну операцію, щоб виключити аневризму із загального кровотоку. Маніпуляцію мали провести через прокол у судині стегна — ввести катетер, за допомогою якого спрямувати пристосування до аневризми.
— Судинні хірурги пояснили мені, що якщо не виконати таку операцію, то кровотечі у сина можуть повторюватися, — продовжує Людмила. — Але і втручання досить ризиковане: під час нього може статися інсульт чи виникнути масивна кровотеча. Проте операція — єдиний вихід. Лікар Дмитро Бешлей говорив спокійно, він вселив мені віру в те, що все буде добре, тому я погодилася на цю операцію. Просила лише, щоб лікарі врятували мою дитину.
Операція тривала близько двох годин. Цього разу все минуло без ускладнень.
— Розмовляю з вами та згадую картину, як Ярчика вже забирають з операційної у реанімацію, а два лікаря, які брали участь в операції, дають один одному «п’ять», — згадує мама хлопчика Людмила. — Це був для мене знак, що все пройшло добре. Згодом медики це підтвердили. Я вдячна всім, хто брав участь у порятунку сина. Та й моє материнське чуття не зрадило: не можна було залишатися вдома, треба було їхати саме до Львова. Тут дуже професійні лікарі. Вони й зараз продовжують спостерігати Ярослава, ми з ними на зв’язку. Завдяки таким лікарям моя дитина жива та здорова.
Лікарі вважають, що врятувати маленького Ярослава вдалося дивом. Але тепер дитина почувається добре та його життю ніщо не загрожує.
— Анастасії вісім років, а Миколі — п’ять, — каже Людмила. — Вони дуже переживали за Ярчика, сумували за ним усі ці дні. Люблять молодшого братика. Син уже більш-менш оговтався від пережитого. Він дуже рухливий, емоційний. Але після операцій ніжки ще не зміцніли, щоб так активно бігати, як він хоче. Лікарі кажуть, що треба ще трохи почекати, щоб усе повністю прийшло в норму.
Це підтверджує і Федір Юрочко:
— Ситуація з Ярчиком — вкрай складний діагностичний випадок. Але те, як швидко хлопчик відновлюється, — фантастика. Зупинка серця не дала наслідків — орган працює добре. Дитина жвава. Унікальність цього випадку в тому, що в світовій літературі немає опису операції з приводу псевдоаневризми у такої маленької дитини. Досі вважалося, що найменшому пацієнтові, якому провели таку операцію, три роки.