У всіх “вилізе” рак: фізіотерапевт про мобілізацію на війну літніх українців

Тему зміни мобілізаційного віку з 20-ти до 50 років останнім часом дедалі більш предметно обговорюють у суспільстві. Головний аргумент на користь таких змін — стан здоров’я, адже молодим призовникам набагато легше витримувати фізичні навантаження в армії.

Видання “Телеграф” поспілкувалося з відомим українським фізіотерапевтом і реабілітологом Олександром Єрьоміним і з’ясував, чи дійсно вікова реформа мобілізації така принципова і актуальна, та чому молодший боєць не завжди ефективніший.

Вік байдуже, головне — мотивація

— Олександре, зараз активно обговорюють зміни мобілізаційного віку. Я спілкувався з нардепами, вони запевняють, що війни виграє молодь. З цим, звісно, важко не погодитись, однак з точки зору фізіології людини поясніть, наскільки солдат 25-30 років буде ефективнішим за військового віком 40+?

— Я скажу так, що головне — мотивація. Вік не такий важливий. Якщо візьмемо 20-річного спортсмена, атлета, який невмотивований захищати Батьківщину, і вмотивовану 50-річну людину, яка витратила час на закупку військової форми, на відновлення гарної фізичної форми, то 50-річний солдат буде набагато якісніше, ефективніше поводити себе на полі бою.

Тому, на мою думку, треба розвивати не стільки фізичні показники, або ж змінювати мобілізаційний вік, а розвивати мотивацію в суспільстві. Наприклад, давати більші пільги, щоб люди знали: якщо загинуть на війні, то їхня родина буде захищена, а не покинута напризволяще. 80% хлопців, які проходять у мене реабілітацію (а це люди хтось без руки, без ноги), зараз невмотивовані зовсім. Вони питають: “Навіщо я це зробив? Я зараз нафіг нікому не потрібен”. Так, є медійні азовці, яким подарували протези, поводили на інтерв’ю, а більшість інших просто списані. Вони отримують якихось 700-2000 гривень і все.

— Тобто важливіша психологічна підготовка, аніж вік?

— Сто відсотків! Тільки психологія. Подивіться, яка зараз у нас молодь. Це ж не та молодь, що була 30-50 років тому. Зараз молодь більш інтерактивна: комп’ютери, гаджети, їсть макдональдси, піци, суші, а не пряжене молоко, чи з городу полюбляє овочі. Молодь слабша. Тим паче, зараз така психологічна тенденція — а що мені дала держава? Я за навчання платив, за те за се платив, чого я повинен йти? Старші люди такого не кажуть. У них інше сприйняття: відповідальність за дитину, онуків, родину. Тобто є розуміння обов’язків.

Найефективнішою буде людина, яка стежить за собою

— Але все ж таки: у нас мобілізація до 60 років. Коли людину призивають приблизно в цьому віці, наскільки вона взагалі може бути ефективною?

— В 60 років не ефективна. Я вважаю, що мобілізувати треба до 45 років. З 25 до 45 років.

— А чому з 25? Бо звучать пропозиції, що краще з 20 років, бо це ж, мовляв, найздоровіші люди.

— Ну, що таке 20 років? Це людина, яка тільки закінчила навчання, вона не розуміє, як виживати. Юнак у 25 років вже більш усвідомлений. Крім того, другий пубертатний період закінчується 25 років. Тобто рости організм перестає в 25 років. В 17-18 років зони росту можуть бути відкриті і якщо людина не була фізично активна 18 років, а їй дають велике навантаження на хребет, то вилазять грижі, протрузії. В 25 років зони росту закриті, хрящова пластина більш стабільна і стійка і навантаження будуть переносити легше, аніж у 18-20 років.

— Гаразд, тоді візьмемо умовно людину 25-ти років, яка все життя спортом не займалася, можливо, має і шкідливі звички. І чоловіка 40-50 років, який все життя був активним, вів здоровий спосіб життя. Хто краще буде воювати?

— Звісно що старша людина, яка займалася спортом і стежить за собою. 25-річний хлопець, який важче за бокал пива нічого в руках не тримав, зробить три кроки і серце у нього “помре”. Людина, яка стежить за собою, буде найефективнішою.

— А в процесі реабілітації хто краще себе проявляє після травм?

— Тут вже молодь. Регенерація і відновлення набагато швидше проходить, тому що метаболізм у них швидший, відновлення клітин краще. Чим ти молодше, то швидше відновлюєшся. Але дуже важливим є психологічний стан: якщо хочеш відновитися швидко — ти відновишся.

У критичний момент люди нічого не відчувають

— Поясніть ситуацію: припустимо, людина років 5-10 тому мала серйозну травму. Наприклад, перелом ноги, руки, тощо. Коли така людина потрапляє під серйозні навантаження на війні, ці травми неодмінно “вистрілять”?

— Ні. На фронті ви не будете відчувати цю травму, це міф. В тій критичній точці люди не відчувають нічого. Вони можуть спати на підлозі, у воді ночувати, нічого не їсти декілька діб. Але тільки-но ви від’їдете від фронту на 10 кілометрів, в більш спокійне місце, тоді організм розслабляється, і у вас вилазять всі травми.

— Якщо людина раніше ніколи не займалася спортом, фізичними вправами, а на фронті, вочевидь, гарна фізична підготовка знадобиться, то як такому чоловікові підготуватися фізично до мобілізації? З чого почати?

— Я б взагалі ввів на національному рівні фізичну підготовку до мобілізації. Тобто не просто пройшов ВЛК, а ти повинен пройти фізичну підготовку, щоб тебе прийняли в армію. Наприклад, пробігти 10 кілометрів, підтягнутися 20 разів, ще щось. Оце об’єктивно називається ВЛК, а не просто здати сечу.

Щодо підготовки зараз, то краще підійти до питання серйозно: звернутися до фахівця, який проаналізує і повністю протестує ваше здоров’я. Тоді можна буде поступово включити в роботу серцево-судинну систему, м’язову, зв’я́зки, психосоматику і вестибулярний апарат.

— Неодноразово чув від військових, що проблема зі здоров’ям номер один, яка проявляється на фронті, це хвороби спини через навантаження від спорядження. Як підготувати спину до таких навантажень?

— По-перше, треба зміцнити ноги та сідниці вправами. По-друге, треба купити спеціальні амортизуючі устілки, які будуть зменшувати удари при навантаженнях. По-третє, варто тейпувати спину, щоб тейпи допомагали виконувати додаткові функції м’язам.

— А які травми опорно-рухового апарату найчастіше отримують військові на фронті? Що перше “вилітає”?

— Меніски, коліна та спина. А спина — це грижі та протрузії. Якщо коліна заслабкі, то ноги не амортизують і “летить” спина. Треба приділяти увагу ногам (біцепсу стегна, сідницям) щоб не було проблем зі спиною.

В Україні — одні з найкращих спеціалістів в світі

— Наскільки небезпечно служити і отримувати навантаження від спорядження, коли діагностовано дефекти хребта: сколіоз, кіфоз, лордоз?

— Небезпечно. Ти можеш просто бігти, у тебе в один момент відмовлять ноги і все — ти тягар для побратимів.

— На ВЛК можна швидко визначити такі проблеми зі спиною, чи це в принципі неможливо і потрібні додаткові обстеження?

— Люди часто самі не роблять необхідних обстежень, а потім — “ВЛК погані”, мовляв, у мене інвалідність, а мене забирають в армію. Так ти спершу збери всі медичні документи і тобі ніхто нічого не скаже. Якщо у тебе, наприклад, грижа чи протрузія, то візьми документи, що ти на реабілітації, лежав у лікарні, не можеш ходити і так далі. Коли у тебе є результат лікування і докази, тоді так, тебе можуть покласти у лікарню і дати відстрочку.

— Як взагалі оцінюєте стан системи реабілітації в Україні? Зараз відкривається багато нових центрів, і чи цього достатньо?

— Зараз в Україні одні з найкращих спеціалістів в світі. І не тому, що відкривається багато центрів, а тому, що у нас дуже багато практики. Але який є нюанс? Зараз реабілітацію перетворюють просто на бізнес. У нас відкривають центри, не набирають класних фахівців, і ці центри відкрили, відмили гроші і закрили. І таких дуже багато. А треба робити ставку на фахівців, адже фахівців бракує. Чому бракує? Тому що мотивації нема. Чому нема мотивації? Тому що немає гарної заробітної плати.

Зараз всю реабілітацію хочуть зробити безкоштовною, але я вважаю, це неправильно. Це на першому етапі так, можна допомогти безкоштовно відновитися, але реабілітологам треба ж за щось їсти і пити, кваліфіковано вчитися і відновлювати тих же військових.

Українцям треба більше розслаблятися

— Як ви оцінюєте здоров’я українців?

— Дуже негативно.

— Чому так?

— У нас багато проблем, а людям треба більше розслаблятися. В Україні бракує заходів, концертів, які б відволікали від ракетних обстрілів, загибелі близьких, блекаутів. А потім знову збирати себе докупи і працювати на перемогу. Деякі військові мені казали: ви гуляєте в тилу… Друже, так ми гуляємо, щоб потім йти до вас і допомагати.

Зрозумійте, постійний стрес — це дуже серйозно і погано. Війна закінчиться, у нас буде перемога, всі розслабляться і тоді “вилізуть” у людей онкологічні захворювання. От побачите.

Елена Каденко