Унаслідок блокади транспортного сполучення з неконтрольованою Україною територією Донбасу (НКТ) вітчизняний гірничо-металургійний комплекс (ГМК) перебуває в стані розриву технологічних ланцюжків і критичного спаду обсягів виробництва, а держава - непрогнозованих всебічних втрат.
Згідно з даними ВГО «Укрметалургпром», оприлюдненими на останній балансовій нараді представників підприємств вітчизняного ГМК, станом на 14 березня цього року в Україні працювали лише 17 з 28 діючих доменних печей (61%), 13 конвертерів з 21 (62%), сім мартенівських печей з 9 (78%) та шість електропечей із 16 (38%). Як наголосили у ВГО, така ситуація склалася внаслідок спричиненої блокадою транспортного сполучення з НКТ Донбасу повної зупинки роботи або критичного спаду обсягів виробництва на основних підприємствах українського ГМК.
«Алчевський металургійний комбінат (АМК), зокрема його коксохімічний підрозділ, зупинено 13 лютого, Єнакіївський металургійний завод (ЄМЗ) – 21 лютого, його філію – Макіївський металургійний завод (ММЗ) – 25 лютого, металургійний завод «Донецьксталь» – 26 лютого. Крім того, зупинено Ясинівський коксохімічний завод (КХЗ); а Єнакіївський КХЗ та «Макіївкокс» виробляють кокс у мінімальних обсягах – 20% і 40% від звичайного рівня – за гранично збільшених періодів коксування та подальшим відвантаженням продукції на склад; і, нарешті, уже традиційно з перебоями працює Авдіївський КХЗ», – нагадали в «Укрметалургпромі».
Як довго функціонування вітчизняного ГМК буде паралізовано транспортною блокадою, не можуть спрогнозувати навіть найкваліфікованіші галузеві фахівці, а тому – поки що українські металурги готуються до скорочення обсягів виробництва та підраховують потенційні збитки.
Втрати ІСД
Першим, 13 лютого, зупинив роботу Алчевський металургійний комбінат (АМК). «Блокада залізничного сполучення з контрольованою Україною територією спричинила зрив постачання залізорудної сировини (ЗРС) з гірничо-збагачувальних комбінатів (ГЗК), що належать групі «Метінвест» і розташовані в Дніпропетровській області, внаслідок чого підприємство зупинило роботу», – уточнили в прес-службі АМК.
А вже 16 лютого керівництво корпорації «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД), що володіє підприємством, офіційно заявило про припинення будь-якої виробничої діяльності на АМК – виплавки чавуну, сталі, випуску прокату, виробництва коксу та електроенергії.
Водночас воно повідомило, що через зрив постачання коксу з Алчевська на межі зупинення опинився й Дніпровський металургійний комбінат (ДніпроМК), що їй належить. «Зокрема, це сталося через припинення роботи Алчевського КХЗ, а загалом – через крайню дестабілізацію функціонування більшості коксохімічних підприємств країни або повного припинення їхньої діяльності. Взагалі сьогодні ситуація із забезпеченням всіх українських метпідприємств коксом, одним з основних видів металургійної сировини, є критичною», – наголосили в ІСД.
Трохи по тому, 7 березня, корпорація оприлюднила перші дані про власні виробничі та фінансові втрати, за якими можна судити про масштаби збитку, завданого всьому вітчизняному ГМК загалом. Так, тільки в період з 13 лютого по 6 березня АМК не виробив 128,1 тис. тонн чавуну, 139,2 тис. тонн сталі, 89,3 тис. тонн слябів і 39,5 тис. тонн металопрокату; ДніпроМК недовиробив 136,5 тис. тонн чавуну та 143,5 тис. тонн квадратної заготовки, а Алчевський КХЗ не виробив 115,5 тис. тонн коксу.
У результаті АМК не здійснив постачання слябів європейським споживачам на загальну суму майже $36,2 млн та металопрокату на загальну суму майже $19,5 млн, а ДніпроМК не зміг реалізувати на зовнішніх ринках 143,5 тис. тонн квадратної заготовки на загальну суму майже $52,5 млн. Крім того, компанія «Екоенергія» не виробила 24,9 мВт/год електроенергії. У кінцевому підсумку тільки протягом трьох тижнів сукупні втрати всіх трьох підприємств склали $55,7 млн.
Баланс «Метінвесту»
Після ІСД була змушена зупинити роботу кількох власних підприємств група «Метінвест». Так, 20 лютого зовсім припинив виробничу діяльність Єнакіївський металургійний завод (ЄМЗ). «З початку бойових дій на Донбасі ЄМЗ доводилося працювати в умовах вкрай неритмічного постачання ЗРС. Однак після того, як активісти заблокували залізничне сполучення на перегоні Ясинувата-Скотувате, ввезення сировини на підприємство та вивезення з нього готової продукції стало в принципі неможливим, – пояснює група в прес-релізі на Ірландській фондовій біржі. – Наразі на заводі закінчено роботи з підготовки до тимчасової консервації виробництва: здійснено видування доменних печей №3 та №5, а також припинено роботу конвертерного цеху». Через декілька днів після ЄМЗ – 25 лютого – зупинила роботу його філія, ММЗ.
Водночас так само, як і в ДніпроМК, що належить ІСД та розташований на контрольованій українською владою території, виникли труднощі із забезпеченням коксом у меткомбінату «Азовсталь» і в Маріупольського металургійного комбінату (ММК) ім. Ілліча. «Для виготовлення коксу необхідної для цих підприємств якості потрібно 8-9 сортів вугілля, однак унаслідок припинення його постачання з шахт, що перебувають на НКТ, та вугледобувних підприємств, що входять до складу холдингу «Краснодонвугілля», на Авдіївський КХЗ, а також – перебоїв у роботі коксохімічного заводу, вони були змушені переорієнтуватися на закупівлю сировини в Росії та США. І через те, що вони не здійснюються в потрібному обсязі, групі – для збереження виробничої діяльності – доводиться ділити залізничний склад із сировиною між двома меткомбінатами», – пояснює генеральний директор «Азовсталі» Енвер Цкітішвілі.
Навіть більше, переорієнтація на імпортну сировину, зрозуміло, спричинила неабиякі додаткові витрати. «За час блокади обсяг витрат меткомбінату «Азовсталь», пов’язаних з подорожчанням вугілля та коксу, склав кілька мільйонів гривень на добу. В принципі, ціна російського коксу перевищує розмір собівартості виробленого на меткомбінаті чавуну», – наголосив Цкітішвілі. «З початку блокади обсяг постачання коксу на ММК ім. Ілліча скоротився на 30%. А загальний обсяг витрат, спричинених переходом на альтернативні джерела сировини, досяг 4 млн грн на добу», – додав генеральний директор ММК ім. Ілліча Юрій Зінченко.
З цієї причини, згідно з даними «Метінвесту», до кінця лютого «Азовсталь» була змушена скоротити обсяги виробництва до 55% проектної потужності за наявності замовлень як мінімум на 80-85%, а ММК ім. Ілліча – до менш ніж 50%. Ба більше, через ситуацію, що склалася, металургійним комбінатам довелося переглянути свої виробничі плани на найближчий час.
«Спочатку цього року керівництво «Азовсталі» мало намір збільшити обсяги виробництва на 0,8-0,9 млн тонн – до 4,2-4,3 млн тонн, однак тепер припускає, що вони становитимуть не більше 3,15 млн тонн. Тобто якщо ситуація не зміниться й український ГМК й далі працюватиме в режимі блокади, найімовірніше, протягом року «Азовсталь» не зможе випустити навіть 3 млн тонн готової продукції», – припустив Цкітішвілі. Цілком природно, що, крім скорочення обсягів виробництва, меткомбінати почали згортати реалізацію інвестиційних програм і перейшли в режим жорсткої економії.
Хай там що, однак експерти ІК Dragon Capital вважають, що загалом для групи обсяг збитку від блокади та втрати контролю над деякими підприємствами буде некритичним. Спочатку вони припускали, що розмір щомісячного збитку «Метінвесту», зумовленого зупиненням ЄМЗ, ММЗ та «Краснодонвугілля», становитиме 30 млн доларів. Проте згодом дійшли висновку, що він не перевищить $6-10 млн. «Вихідний прогноз базувався на надмірно песимістичній оцінці можливостей групи переспрямувати потоки нереалізованої через блокаду ЗРС на інші ринки, – пояснили в Dragon Capital. – Проте нинішнє зростання цін на цей вид сировини дасть їй змогу значною мірою поповнити маржу від скорочення обсягів виробництва сталі».
Тобто, на відміну від ІСД, «Метінвест», як і завжди в більш-менш важкі часи, зможе скористатися можливостями, які йому дає наявність надлишкової сировинної бази, і перекрити збитки, завдані блокадою його сталеливарному бізнесу, посиленням гірничорудного сегмента.
Збої та занепокоєння
До кінця лютого також остаточно зупинив виробничу діяльність Донецький металургійний завод (ДМЗ), що входить до складу групи «Донецьксталь». «Підприємство давно працювало однієї доменною піччю – ДП №1, яка виплавляла в середньому 1,5 тис. тонн чавуну на добу. Однак через припинення постачання ЗРС та інших видів сировини воно було змушене зупинити і її», – пояснили в прес-службі ДМЗ.
І, нарешті, наприкінці першої декади березня занепокоєння через «можливі негативні наслідки блокади залізничного сполучення на сході України» висловило керівництво компанії ArcelorMittal, що володіє меткомбінатом «ArcelorMittal-Кривий Ріг». У поширеній ним заяві воно констатує, що наразі всі структурні підрозділи та переділи підприємства працюють у штатному режимі. Однак уже зараз воно стурбоване можливим браком вугілля певних марок, необхідних для агломераційного та металургійного виробництв.
«Запаси цих видів сировини закінчуються, а тому – компанія стурбована можливими ризиками перебоїв у майбутніх постачаннях. У кінцевому підсумку блокада вивезення вугілля з НКТ Донбасу загрожує стабільності енергопостачання підприємства, а також забезпечення необхідними для виробничої діяльності видами сировини. Що може спричинити як мінімум скорочення обсягів випуску кінцевої продукції», – застерегли в компанії.
Реалії та наслідки
Цілком імовірно, що влада України спочатку належно не оцінила потенційні наслідки блокади НКТ Донбасу ні для вітчизняного ГМК, ні для економіки країни загалом. «Що весь український ГМК створено з безлічі нерозривних виробничо-логістичних ланцюжків. Так, більша частина коксівного вугілля надходить з НКТ на коксохімічні заводи, розташовані як на контрольованій території, так і на НКТ. Зі свого боку, ЗРС надходить з ГЗК, які перебувають на території, контрольованій Україною, як на метпідприємства, розташовані на НКТ, так і поза нею. Тому роль транспортної інфраструктури в діяльності вітчизняного ГМК є надзвичайно великою», – пояснив президент ВГО «Укрметалургпром» Олександр Каленков.
Нині ж більшість логістичних, а отже, і виробничих ланцюжків обірвано. «Зрозуміло, споживачі можуть переорієнтуватися на інших постачальників, змінити логістику, та це призведе до подорожчання сировини приблизно в 1,5 раза. І здебільшого цей варіант є неприйнятним, адже зростання собівартості виробництва критично знижує конкурентоспроможність кінцевого продукту», – пояснив він.
Унаслідок цього, згідно з даними «Укрметалургпрому», як мінімум у квітні обсяг виплавки чавуну в Україні скоротиться на 21%, до 1,5 млн тонн, сталі – на 15%, до 1,7 млн тонн, а обсяг виробництва прокату – на 16 , 7%, до 1,5 млн тонн.
Загалом, як констатують експерти, викликаний блокадою НКТ Донбасу розвал роботи вітчизняного ГМК завдасть економіці України як прямого, так і опосередкованого збитку. І якщо масштаби першого вони вже приблизно визначили, то масштаби другого поки що оцінюють лише в загальних рисах. «Імовірно, тільки щомісячні втрати групи «Метінвест» складуть $6-10 млн. Однак це вертикально інтегрована компанія, яка, отже, багаторазово застрахована від будь-яких ексцесів і коливань кон’юнктури ринку. Становище багатьох інших українських компаній є значно гіршим. Тому загалом збитки країни збільшуються, як снігова куля, від кожного непропущеного через лінію розмежування вагона з вугіллям, коксом, рудою, готовою продукцією. Як наслідок, до кінця року Держбюджет втратить приблизно 2,5-3 млрд грн податкових надходжень і 2,5 млрд доларів валютного виторгу», – констатував голова Федерації металургів України (ФМУ) Сергій Біленький.
На думку Каленкова, прямий збиток для держбюджету країни буде дещо більшим, обсяг податкових надходжень скоротиться приблизно на 4 млрд грн, а валютного виторгу – на $3,5 млрд.
Щодо опосередкованого збитку, він буде зумовлений відповідним «просіданням» усіх пов’язаних з ГМК галузей і виявиться значно більшим. «Так, ГМК є найбільшою енергоспоживаючою галуззю. З ним безпосередньо пов’язаний феросплавний сегмент, а також більшість металоспоживачів тощо. А отже – передбачувані бюджетні втрати зростуть ще як мінімум на 30-50%», – зазначив Каленков. А прем’єр-міністр опозиційного уряду Борис Колесников додав, що не менш згубні наслідки розвал роботи ГМК матиме й для транспортної сфери (залізниці та портів).
Автор: Олена Герасимова