В останні два роки Україна радикально змінила свою систему газозабезпечення. Якщо раніше вона цілком залежала від російського ПАТ «Газпром» і купувала газ за власні кошти, то тепер вона купує його переважно в європейських постачальників та оплачує здебільшого із зовнішніх запозичень.
Відразу після завершення опалювального сезону 2015-2016 р. голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв повідомив про те, що очолювана ним компанія почала акумулювати кошти на рахунках декількох державних банків для закупівлі того обсягу імпортного природного газу, який має бути накопичений у вітчизняних підземних газосховищах (ПСГ) для зимового періоду 2016-2017 р.
Як уточнив Коболєв, ідеться й про власні кошти «Нафтогазу», і про залучені кредитні ресурси. Зокрема, до загального обсягу фінансування напевно буде включено т. зв. револьверний, або поновлюваний, кредит Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) в розмірі не менше $300 млн, а також, у разі досягнення відповідної угоди з будь-якими міжнародними фінансовими організаціями та комерційними банками, позику в розмірі приблизно $500 млн.
Виникнення схеми
Як відомо, навесні минулого року в Кабінеті міністрів України припускали, що для проходження опалювального сезону 2015-2016 р. державі буде досить накопичити у власних ПСГ не більше 14-15 млрд куб. м газу. Водночас представники Європейського союзу (ЄС) наполягали на тому, що обсяг зарезервованого Україною палива має досягати приблизно 20 млрд куб. м. Зрештою уряд вирішив до 1 жовтня 2015 р. закачати в ПСГ країни не менше 19 млрд куб. м газу.
На той час – на початок квітня минулого року – обсяг запасів цього виду палива в Україні становив трохи більше 7,7 млрд куб. м, і, відповідно, їй треба було придбати ще 11,3 млрд. Це означало, по-перше, що державі поряд із закупівлями газу на європейському ринку доведеться також імпортувати його з Російської Федерації (РФ), а по-друге, що для накопичення додаткових 5 млрд буде потрібно приблизно $1,5 млрд, яких вона не мала. Тож уряд сподівався передусім на надання Росією знижки, а насамперед – на фінансове сприяння ЄС.
У результаті уряд РФ справді вирішив продовжити для України пільговий режим продажу газу, а представники ЄС – пообіцяли надати їй допомогу в оплаті того обсягу газу, який вона накопичуватиме для опалювального сезону 2015-2016 р. Водночас надати країні будь-які фінансові гарантії в ЄС відмовилися. Як прогнозував тоді член Наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук, насправді ЄС не стане оплачувати газ, який купує Україна, а лише сприятиме тому, щоб вона отримала відповідні кредити від міжнародних фінансових організацій.
Справді, 23 жовтня 2015 р. ЄБРР уклав угоду з «Нафтогазом» про надання йому під державні гарантії того самого револьверного, або поновлюваного, кредиту для закупівель газу в Європі в розмірі $300 млн. Поряд з цим Міжнародна фінансова корпорація (IFC) з групи Світового банку ( СБ) висловила готовність здійснювати протягом року торгове фінансування одного з постачальників газу «Нафтогазу» – європейської компанії ENGIE – у розмірі $200 млн. Так Україні вдалося відшукати приблизно 30% того обсягу коштів, якого їй бракувало для закупівлі газу до опалювального сезону 2015-2016 р., або – $500 млн з $1,5 млрд. «Решту коштів, яких бракувало, доповнили завдяки кредиту Міжнародного валютного фонду (МВФ) та з золотовалютних резервів (ЗВР) держави», – пояснив Корольчук.
Отже, у період підготовки до опалювального сезону 2015-2016 р. Україна вперше оплачувала значну частину імпортованого газу не тільки за позикові кошти, а навіть з тих фінансових ресурсів держави, які є «недоторканними». Оскільки впродовж року її платоспроможність не тільки не зросла, а, навпаки, знизилася, сформована схема не могла не бути відтвореною й у підготовці до опалювального сезону 2016-2017 р.
Обсяг газу
Так само, як і рік тому, навесні цього року уряд вирішив накопичити до 1 жовтня у вітчизняних ПСГ приблизно 14,5 млрд куб. м газу. Цього разу в ЄС на великих обсягах не наполягали. На початок квітня, коли закінчився опалювальний сезон 2015-2016 р., обсяг запасів палива в ПСГ країни становив 8,447 млрд куб. м. Відповідно, державі потрібно було докупити ще 6,1 млрд куб. м газу.
До кінця квітня вітчизняні ПСГ були поповнені на 0,4 млрд куб. м палива, у травні – на 0,96 млрд і в червні – усього на 0,2 млрд. За даними Укртрансгазу, до 19 червня обсяг запасів газу в ПСГ країни досяг 9,471 млрд куб. м. І, як уточнив Коболєв, з 1 липня по 1 жовтня державі буде треба докупити ще приблизно 4,5 млрд куб. м.
Тим часом у II кварталі значну частину газу імпортували приватні трейдери, тоді як «Нафтогаз» в очікуванні поліпшення кон’юнктури європейського ринку та пропозиції більш вигідної ціни від «Газпрому» переніс більшу частину закупівель на III квартал. Наприкінці червня Андрій Коболєв повідомив, що компанія планує почати інтенсивно імпортувати газ приблизно в першій декаді липня за власні кошти, а вже з третьої декади липня робитиме це за кошти того самого револьверного, або поновлюваного, кредиту ЄБРР.
Згідно з умовами надання цього кредиту, за ці кошти «Нафтогаз» має право здійснювати закупівлі газу тільки на європейському ринку й за чітко визначеними правилами, а також – тільки в тих трейдерів, які пройшли процедуру кваліфікаційного відбору та затверджені як постачальники. Тому для придбання газу за кошти ЄБРР у період з 20 липня цього року по 20 січня 2017 р. наприкінці травня «Нафтогаз» розпочав відбір трейдерів, які його постачатимуть.
«Минулого року процедуру попереднього відбору пройшли 11 європейських компаній. Однак закупівлі здійснювалися тільки в тих із них, хто запропонував найнижчі ціни, – Noble Clean Fuels, Engie, Axpo Trading, E.ON та Eni», – повідомили в прес-службі« Нафтогазу». «Найімовірніше, порівняно з минулим роком пул компаній, що пройдуть процедуру кваліфікаційного відбору, збільшиться. Їхня кількість, найімовірніше, зросте до 15. Це означатиме, що конкуренція буде вищою і, відповідно, цінові пропозиції – більш вигідними», – додав Коболєв.
Усе це говорить про те, що, нарешті, диверсифікувавши джерела постачання газу і таким чином вийшовши із залежності від російського «Газпрому» як єдиного його продавця, Україна в принципі виграла, оскільки в неї з’явилася можливість обирати декількох постачальників серед багатьох трейдерів і закуповувати паливо за оптимальними цінами. Однак цілком очевидно, що зроблено це з гігантським запізненням і вже тоді, коли держава стала просто не в змозі купувати його за власні кошти.
Позикові кошти
Згідно з прогнозом Кабміну, зробленим у квітні, для України середня ціна імпортного газу в травні-грудні трохи перевищить $185. Це означає, що для закупівлі тих додаткових 6,1 млрд куб. м палива, які країні потрібні для проходження опалювального сезону 2016-2017 р., державі знадобиться майже $1,5 млрд. Очевидно, цього року навіть для того, щоб зарезервувати той «прожитковий мінімум», який рік тому в ЄС визнали недостатнім, власних коштів їй бракує.
До того ж цілком ясно, що тільки одним кредитом ЄБРР Україні обійтися також не вдасться. Тому керівництво «Нафтогазу» відновило переговори з представниками Світового банку про можливість залучення ще кредиту або кредитних гарантій на суму приблизно $500 млн. «На відміну від кредиту ЄБРР кошти, отримані за допомогою СБ, можуть бути використані для закупівлі газу й у «Газпрому» . І в разі, якщо російська компанія запропонує вигідніші умови, ніж продавці з Європи, вона увійде до кола постачальників», – уточнив Андрій Коболєв.
Нагадаємо, що 9 жовтня 2015 р. президенти Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) Вернер Хойер і СБ Джим Йонг Кім уклали угоду, за якою «Нафтогаз» міг би залучити кредити під гарантії ЄС для придбання газу як у Європі, так і в Росії в розмірі $520 млн. Цей документ передбачав, що в здійсненні закупівель палива СБ буде гарантом акредитивної лінії. Утім, у підготовці до опалювального сезону 2015-2016 р. цей проект фінансування не було реалізовано. І, як зазначають у «Нафтогазі», упевненості в тому, що він набере чинності цього року, немає.
Як би там не було, для придбання того обсягу газу, який потрібен Україні для проходження зимового періоду 2016-2017 р., держава планує залучити кредити в розмірі вже не менше $800 млн, тобто оплатити приблизно половину закуповуваного обсягу палива позиковими засобами . «Тим часом у влади немає бачення того, як ці позики можна повернути, а власні ресурси держави, зокрема ЗВР, – заповнити. А отже, не виключено, що, зрештою, погашення боргів відбуватиметься, використовуючи наявне в неї майно. У цьому разі – газотранспортну систему (ГТС) і ПСГ», – допускає Юрій Корольчук.
Автор Олена Герасимова