Уряд вирішив створити Державне підприємство «Національна вугільна компанія» та об'єднати в ньому всі шахти, що залишаються в держвласності. Незважаючи на деякі можливі позитивні наслідки такого об'єднання, загалом ця ідея є досить сумнівною.
Відповідно до Концепції реформування та розвитку вугільної промисловості до 2020 р., передбачається також оптимізувати структуру відокремлених підрозділів «Національної вугільної компанії». Планують, зокрема, створити проектно-науковий центр і сервісно-технічний центр з обслуговування та ремонту устаткування, а також ліквідувати непрофільні активи, провести інвентаризацію наявного технологічного потенціалу вугільних підприємств і передати об’єкти соціальної сфери на баланс місцевих бюджетів.
Віце-прем’єр з питань енергетики Володимир Кістіон повідомив, що до компанії ввійдуть 33 державні шахти. «Це дасть змогу формувати єдину державну політику: проводити централізовані закупівлі, заощаджувати на адміністративному апараті вугільних об’єднань 1,5 млрд грн», – сказав він.
Планують розробити комплексну програму роботи вугільних підприємств з визначенням переліків перспективних і неперспективних шахт, що підлягають ліквідації.
Уряд також схвалив розробку законопроекту про оподаткування підприємств вугільної галузі.
Член комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Михайло Бондар так аргументує потребу об’єднання вугільних шахт в один холдинг.
«Об’їздивши шахти та познайомившись з особливостями їхньої роботи, доводиться констатувати, що вони є великою годівницею для керівників цих державних підприємств. Вони завищують показники, наприклад, зольності вугілля і в такий спосіб продають добре вугілля наліво-направо, збагачуючись і набиваючи власні кишені», – змалював ситуацію Бондар.
Як пояснив депутат, кожна шахта залишатиметься окремою юридичною особою, матиме свої банківські рахунки, безпосередньо продаватиме свою продукцію, самостійно розпоряджатиметься заробленими коштами. З цих коштів шахти здійснюватимуть модернізацію, розроблятимуть нові лави, платитимуть зарплату, а також здійснюватимуть відрахування до різних фондів, наприклад, до фонду страхування від нещасних випадків. Колективи, що працюють на підприємствах, повинні будуть контролювати їхню роботу зсередини, інакше це підприємство просто закриється, а держпідтримки з бюджету як такої більше не буде.
Як злиття державних шахт у єдиний холдинг врятує від розкрадання, зрозуміти не вдалося. Хіба що казнокрадство з низового рівня перейде на вищий.
Рішення ухвалили на тлі падіння вуглевидобутку. Тільки у 2017 р. видобуток вугілля впав на 12%, до 26 млн тонн. За словами члена наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрія Корольчука, це катастрофа. Тільки за дев’ять місяців 2017 р. падіння на державних шахтах становить майже мільйон тонн енергетичного вугілля.
На думку Корольчука, є декілька причин створення НВК і злиття в неї державних шахт. Насамперед це спроба сконцентрувати в одних руках доступ до державних шахт і державних об’єднань, а також ремонтних підприємств.
Створення цієї компанії дасть змогу провести приватизацію, реорганізацію та ліквідацію залишків із 33 державних вугільних підприємств, про які йшлося вище. Однак дуже малоймовірно, що завдяки цій реорганізації вдасться досягти прогнозованого національною вугільною програмою зростання видобутку вугілля.
Повторимо, формальною причиною для об’єднання шахт є реструктуризація, а реальною метою є приватизація та закриття тих шахт, які вважаються неперспективними. А головне, ті шахти, які визнають безперспективними та невигідними, потім продадуть за копійки на аукціонах. Насправді ж вони можуть виявитися вигідними після певного ремонту.
Але чи не найцікавіше полягає в тому, нічого оригінального у створенні такого холдингу немає, і це вже четверта така спроба, до того ж три попередні закінчувалися масштабним розкраданням.
Експерт Юрій Ковальчук нагадує, що довгий час, з 2003 по 2014 рр. існувала компанія «Вугілля України». Зараз вона має борг 2,4 млрд грн, який безнадійно висить. З 2014 р., після відомих подій у галузі посилилося протистояння олігархічних груп, і виникли ще дві компанії. 2014 року створено Державну вугільну компанію, яка взяла кредит і припинила функціонувати. У 2015 р. створено торгову компанію «Держвуглепостач», яка теж успішно випарувалася.
У цьому сенсі чергова «національна вугільна компанія», яку хочуть створити, поки що не викликає занадто великого оптимізму.
На думку Корольчука, створення вугільного холдингу призведе до того, що вугільним компаніям і шахтам доведеться готуватися до приватизації, а людям, які там працюють, доведеться готуватися до скорочення.
Експерт наголошує, що йдеться більше про організаційні питання та трейдерство. Хоча ніхто поки що не говорить, що підприємства будуть позбавлені права самостійно керувати своїми виробничими процесами, однак коштів виділяють занадто мало. Планують виділити трохи менше мільярда гривень на програми розвитку, а це несерйозно.
Зниження видобутку на державних шахтах веде до зростання видобутку в приватній компанії ДТЕК, що веде до втрати державою ринкової частки в енергетиці. Крім того, доводиться завозити з імпорту вугілля вже не лише антрацитової, а й газової групи, хоча газовим вугіллям Україна може забезпечити себе сама із шахт, розташованих на підконтрольній території. Здатність вирішити цю проблему створюваною Національною вугільною компанією викликає величезні сумніви.
На думку Корольчука, практичний досвід свідчить, що вкрай проблематично відіграти падіння видобутку за 2015-2017 рр., коли фактичне зниження виробництва вугілля становить 1,5 млн тонн. Щоб відіграти це падіння назад у цінах та за курсу до 2013 р., було потрібно до 4 млрд грн. І то це без дотацій шахтам, тобто йдеться про цілеспрямовані інвестиції в розвиток вугільних підприємств.
Щоб відіграти зараз, на думку Корольчука, знадобиться 10-15 млрд грн на рік. І створення чергової «національної вугільної компанії» цю проблему не вирішує, оскільки гроші ці бюджетом не передбачені.
Крім того, створення Національної вугільної компанії може бути пов’язано зі спробами певних угруповань узяти під контроль генеруючу компанію «Центренерго», що залишається державною, і зараз є малоймовірним, що вона буде приватизована. І власне, Національна вугільна компанія, що об’єднує залишки вугільних підприємств, буде основним постачальником для «Центренерго», зокрема і вугілля газової групи. Є інформація, що наразі на теплових електростанціях здійснюють спроби переведення енергоблоків з антрациту на вугілля газової групи.
Саме звідси випливає прагнення сконцентрувати в одних руках залишки державних активів у вугільній та енергетичній сферах.
Очевидно, що маємо нову спробу розподілу колишньої загальнонародної власності та бюджетних ресурсів, що призведе до плачевних результатів для вугільної галузі та для енергетичної безпеки країни загалом.