Фонд гарантування вкладів фізичних осіб ФГВФО дедалі активніше намагається розпродати активи ліквідованих Нацбанком фінансових установ.
Прискорити цей процес може допомогти і спеціально розроблена для цього електронна система ProZorro.Продажі. На цьому майданчику ФГВФО уже до кінця поточного року планує виставити на продаж усі 100% активів (майна) банківських установ, що потрапили «під ліквідацію».
Станом на кінець червня цього року, згідно з інформацією Фонду гарантування вкладів, було виставлено на продаж лише 40% активів неплатоспроможних банків. На голландську модель аукціону, що прискорює процес продажу активів, ФГВФО планує перейти уже до початку вересня.
Тим часом, ФГВФО створив для потенційних покупців активів ліквідованих банків віртуальну кімнату даних (ВКД). У прес-службі Фонду гарантування вкладів повідомляють, що тут розміщено повний пакет документації на виставлені лоти, інформація про борги, у тому числі і дані, що містять банківську таємницю, балансова вартість яких становить понад 50 млн грн.
«80% активів в управлінні Фонду – кредити. Аби зважитись на купівлю прав вимог, інвестор повинен знати все – позичальника, стан претензійно-позовної роботи, забезпечення», – аргументує відкриття ВКД заступник директора-розпорядника ФГВФО Світлана Рекрут.
За її словами, ФГВФО і раніше відкривав кімнату даних для кожного активу, однак, щоб ознайомитись із усією інформацією, інвестор повинен був прийти у конкретне відділення, де розміщували комп’ютер, на якому містилася усі ці дані.
«Із відкриттям віртуальної кімнати потреба щоразу приходити до банку відпадає. Вивчати матеріали кредитних справ інвестор може будь-де та будь-коли. До того ж, один раз підписавши договір про нерозголошення з конкретним банком та створивши свій обліковий запис у ВКД, у майбутньому він матиме доступ до інформації про усі лоти цього банку. Це світова практика, і відтепер вона запроваджена і у нас», – каже Світлана Рекрут.
Разом з тим, директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костянтин Ворушилін визнає, шо «якість активів портфелів кредитів ліквідованих банків не найкраща» і «саме через це Фонд намагається якнайшвидше їх реалізувати».
Тим часом, у коментарі «і» незалежний банківський експерт, кандидат економічних наук Вадим Сирота каже: «В Україні сформувався колосальний тіньовий ринок купівлі-продажу кредитів (у багатьох випадках з суттєвим дисконтом від номіналу самими несумлінними позичальниками), а ФГВФО перетворився на «тіньовий» Фонд держмайна».
Попри це, експерт визнає, що ФГВФО намагається контролювати такі колосальні обсяги кредитної заборгованості – половина з неї, за оцінками Фонду, складає заборгованість 600 бізнес-груп із середньою величиною кредиту в $12 млн. – не будучи професійним кредитором.
Тим часом, успіхи примусового стягнення коштів не те що мінімальні, вони катастрофічні. На початок 2017 р. із заявлених для відшкодування 273,7 млрд. грн. прийнято позитивні судові рішення лише по 5 справах на загальну суму … 692 тис. грн. В цьому контексті Вадим Сирота говорить: «Тут і не дивно, що чи не єдиним шляхом повернення таких коштів для Фонду гарантування вкладів залишається успішний продаж таких кредитів».
Проте, й тут результати не радують. Адже, на початок цього року ринкова оціночна вартість активів у розпорядження ФГВФО складала 97 млрд. грн. на фоні їх балансової вартості у 471 млрд. грн. (фактично п’ята частина від номінальних оцінок, з якої третина перебуває у заставі в НБУ). Та навіть від цієї п’ятої частини вартості щотижневі надходження від розміщених Фондом до продажу активів складають лише 2,5-5 % (за період 2014-2016 років ФГВФО було реалізовано активів на загальну суму приблизно 5 млрд. грн.).
«Ось тут, у випадку корпоративних позичальників, і матеріалізується значний юридичний ризик, адже у 2016 р. через суди було заблоковано аукціони на загальну суму 900 млн. грн. Досить яскрава ілюстрація слів директора ФГВФО Костянтина Ворушиліна, що «сторонній покупець прав вимог за корпоративними кредитами отримує білет на війну»», – каже Вадим Сирота.
За його оцінками, застосування продажу активів неплатоспроможних банків через декілька бірж, концентрація таких операцій на державному майданчику СЕТАМ, допуск двох американських бірж (Debt Exchange і First Financial Network), активне декларування застосування системи продажу Prozorro і ось, нарешті, тестування технології продажу по балансовій вартості (без визначення оціночної) з пониженням її ціни – все це поки що не дало результату.
«Саме тому не виглядає дивним невиконання пункту меморандуму з МВФ про продаж до кінця червня поточного року на міжнародних платформах активів під управлінням Фонду гарантування вкладів на суму не менше 10 млрд. грн.», – зазначає Сирота.
Потенційно цікавою нішею для операцій з купівлі-продажу кредитів незалежний банківський експерт вважає заборгованість суб’єктів малого та середнього бізнесу (МСБ). «Такі позичальники більш дисципліновано обслуговують кредити, вони менш активно беруть участь у «судових війнах»», – каже Вадим Сирота.
За оцінками Фонду гарантування вкладів, загальна величина кредитів МСБ у збанкрутілих банках становить 67 млрд. грн. (приблизно 30 тис. кредитів із середньою величиною заборгованості $89 тис.).
Тим часом, банківські установи, які були оголошені банкрутами і ліквідовані Нацбанком, одні за одними доводять через суди незаконність стосовно припинення своєї діяльності.
Так, станом на сьогодні із числа 92- х банківських установ, що були визнані Нацбанком України, починаючи із 2014 р., неплатоспроможними, 13 фінансових установ змогли довести в суді незаконність своєї ліквідації. Це такі банки, як «Союз», «Преміум», «Капітал», «Укрінбанк», «Київська Русь», «Східно-промисловий банк», «КГС-банк», «ТК Кредит», «Велес», «Радикал банк», «Фінансова ініціатива», «Хрещатик» і «Михайлівський».
І тут ми уже маємо певну юридичну колізію. Так, ФГВФО має право продавати майно ліквідованих банків до оскарження ухвали рішення суду в апеляційному порядку. Однак, пізніше банки можуть виявити бажання повернути собі ці активи. Таким чином, ті, хто купив активи банків, що пізніше зуміли через суд доказати незаконність своєї ліквідації, можуть бути затягнені в довготривалу і клопітну судову тяганину.
Тим часом, Вадим Сирота вважає, що придбання офісної оргтехніки збанкрутілих банків пересічними українцями саме по собі цілком реалістичне та не несе істотних юридичних ризиків. «З урахуванням того, що вже більше десятка банківських установ у судовому порядку успішно оскаржили рішення Нацбанку про власну ліквідацію, певні ризики існують у випадку придбання нерухомості під час ліквідаційних процедур», – каже він.
Проте, деякі юристи вважають, що, насправді набувачам активів навіть тих банківських установ, що доказали в судах незаконність своєї ліквідації, боятися нічого. «Якщо суд останньої інстанції винесе рішення про відміну ліквідації банку, він таким чином визнає дії Нацбанку незаконними. І відповідно, розпродаж активів цих фінустанов. Тому, якщо й будуть майнові претензії зі сторони «відновлених» банків, то адресовані вони будуть Нацбанку та ФГВФО», – каже юрист Артем Бондаренко.
За січень-червень 2017 р. ФГВФО продав заставне майно на суму 304,7 млн гривень. Більшість реалізованого майна, а саме на суму 283 млн. грн., становили права вимоги по закладеними в Нацбанку кредитними договорами. Ця сума більш ніж у 200 разів перевищує показник реалізації аналогічних активів в першому півріччі 2016 роки (1,3 млн. грн.).
В найближчий час ФГВФО планує продати активи 48 банків-банкрутів на суму 10,5 млрд. грн.