Кабінет міністрів надав Державній іпотечній установі (ДІУ) можливість впроваджувати програми забезпечення житлом громадян України на умовах фінансового лізингу.
Така ідея не нова. В Україні вже були проекти та плани й навіть такі експериментальні «лізингові» будинки за участю держави. Будували їх у Києві. Проте далі ця практика не дістала розвитку.
У коментарі «і» в прес-службі ДІУ зазначили, що організація вже майже запустила пілотний проект з лізингу житла для учасників АТО спільно з Київською міською державною адміністрацією. ДІУ це робить за свої гроші, не залучаючи зовнішні ресурси. Однак установа вже розробила інвестиційний проект, згідно з яким буде залучено до 500 млн грн на розвиток програми лізингового житла.
«Придбання житла в лізинг є дуже популярним в Україні, незважаючи на те, що такої практики за всі роки незалежності практично не було, за рідкісним винятком. До нас дуже часто телефонують люди та цікавляться придбанням житла в лізинг. Це їм цікаво ще й тому, що таку квартиру або приватний будинок вони можуть купити без першого обов’язкового внеску та виплачувати за них протягом 20 років. Середні ставки, за якими ми продаватимемо в лізинг житло, будуть на рівні 15,3%, однак вони можуть бути й меншими. Усе залежатиме від загальної вартості такої нерухомості», – розповіли в ДІУ.
Такий показник на сьогодні є меншим, ніж середня процентна ставка за іпотекою від наших банків. Так, сьогодні вони пропонують купівлю житла в кредит під 20-23% річних.
Фінансовий лізинг з купівлі житла відрізняється від звичайної іпотеки тим, що нерухомість перебуває в руках лізингодавця весь час, протягом якого здійснюються виплати. Після закінчення останніх лізингоодержувач (тобто покупець) може або забрати собі житло й оформити його як свою власність, або воно залишається за лізингодавцем. Також клієнт-лізингоодержувач може відмовитися від цього житла (від виплат за ним) ще до здійснення всіх виплат. Тоді, звичайно, він втрачає всі гроші, що виплачені за процентною ставкою.
«Фінансовий лізинг та банківський кредит мають свої сильні і слабкі сторони. Відсутність початкового внеску є безперечною перевагою фінансового лізингу порівняно з банківським кредитом. Щодо платежів, це значно залежатиме від конкретних фінансових умов. У разі з банківським кредитом, ці фінансові установи вимагають надання майна в забезпечення. У разі придбання житла таким забезпеченням є, як правило, іпотека квартири, яку купують. Щодо фінансового лізингу, то забезпечення потрібно не завжди», – говорить юрист ЮФ «Ільяшев та Партнери» Наталія Левчук.
«Водночас у разі придбання квартири в кредит покупець стає власником квартири, нехай і обтяженої іпотекою. А лізингоодержувач не набуває права власності на об’єкт лізингу до сплати лізингових платежів. Отже, до моменту повної оплати лізингоодержувач не зможе розпоряджатися квартирою: продати її, здати в оренду тощо», – пояснює Левчук.
Які слабкі і сильні сторони такого лізингу бачать експерти? «В Україні головне питання полягає в тому, чи буде достатнім фінансування і хто ухвалюватиме рішення про відбір людей для участі в програмі. У нас уже є програма із забезпечення безкоштовним житлом пільговиків і тих, хто стоїть у «квартирній черзі». Вона працює? Ні. Хто отримує такі квартири? Високопоставлені чиновники вже отримали так квартири для себе та всіх членів сім’ї. Якщо аналогічний підхід буде й до реалізації лізингу, то сенсу від його запуску не буде», – переконаний Гліб Сегіда, керівний партнер юридичної фірми Pravovest.
«Наприклад, планується, що квартири будуть закуповувати в забудовників безпосередньо. За якими типами квартир у забудовників найбільші проблеми з реалізацією? Це великі квартири, тоді як квартири з малою квадратурою йдуть набагато активніше. Саме в продажу великих квартир будуть найбільше зацікавлені забудовники, а це зовсім не соціальне житло», – говорить Сегіда.
На його думку, також залишається відкритим питання, на якому етапі будівництва купуватимуть квартири. Так, якщо це рівень «котловану» (тобто початок будівництва), то чи буде гарантія добудови будинку, і чи відповідатиме заявленій якість будівництва?
«Найімовірніше, державні чиновники цей контроль здійснювати не будуть, і все ляже на плечі фізичних осіб – інвесторів такого будівництва. Тут ще можна поставити одне питання: хто здійснюватиме ремонт після будівництва квартири, щоб туди міг заїхати лізингоодержувач, – забудовник чи держчиновник?» – запитує експерт.
Водночас, на думку пана Сегіди, є великий плюс придбання житла за лізинговою схемою: «Оскільки об’єкт лізингу де-юре не переходить у володіння орендаря, то сплата податку на нерухомість (на відміну від іпотечної схеми) не відбувається. Нарахування податку на нерухомість відбувається, як правило, разом з останнім платежем на залишкову вартість об’єкта лізингу. А це буде вже не, наприклад, 1% не від $50 тис. (усієї вартості квартири або будинку), а від $500 (сума останнього платежу за лізингом)».
Наталія Левчук цілком підтримує свого колегу: переваги для лізингоодержувача полягають у тому, що йому не треба сплачувати податок на нерухомість. Однак це далеко не всі «плюси» фінансового лізингу.
У разі надання банківського кредиту, ці фінансові установи вимагають надання майна в забезпечення: «У разі придбання житла таким забезпеченням є, як правило, іпотека квартири, яку купують. Щодо фінансового лізингу, то забезпечення потрібно не завжди», – зазначає вона.
Майбутні та нинішні програми ДІУ з продажу житла за схемою фінансового лізингу – це добре. Проте одна державна компанія не може забезпечити всіх бажаючих нерухомістю. Чи можуть нині в Україні надавати житло за лізингом приватні компанії?
Експерти одностайні: порівняно з приватною компанією державні установи є стабільнішими. Наприклад, щодо приватної компанії – цілком актуальним є ризик її банкрутства. Оскільки де-юре власником квартири залишається компанія-лізингодавець, вона може оформляти кредит під заставу нерухомості або продати її іншій особі.
Звичайно, у договорі буде зафіксовано, що орендар (тобто лізингоодержувач) житиме у квартирі, поки він виконує умови договору, вносить платежі. Однак на практиці в договорі можуть бути виноски про можливості дострокового розірвання, а домагатися компенсації з компанії, яка раптом виявиться банкрутом, буде важко.
Як швидко в Україні за її нинішніх непростих реалій можуть стати масовими лізингові програми з купівлі нерухомості за допомогою ДІУ?
«В Україні, з огляду на величезне навантаження на бюджет через виплати за боргами та можливе погіршення ситуації у 2020 р. після закінчення дії програми з реструктуризації зовнішнього боргу, а також зростаючий дефіцит Пенсійного фонду, виникають великі сумніви, що з’являться гроші на реалізацію такої програми від ДІУ», – вважає Гліб Сегіда.
У нинішніх реаліях досить складно повірити у швидке поширення лізингових програм за допомогою ДІУ, зазначає Наталія Левчук. «Основні побоювання пов’язані з їхнім фінансуванням і можливістю залучення коштів. Також є певні психологічні моменти, адже люди хочуть отримати право власності відразу, а не виплачувати вартість квартири протягом двадцяти років з можливістю оформлення права власності тільки після закінчення такого терміну», – пояснює вона.