РусУкр

Чому МВФ залишив Україну без чергового траншу: причини та наслідки

 
Друк Відправити на пошту

 

 

Відпрацювавши відповідно до нинішньої моди "на відстані", місія МВФ закінчила свою роботу і знову залишила Україну без чергового траншу. Причина - та ж, що зазвичай в такому випадку: невиконання Україною низки вимог.

Чому МВФ залишив Україну без чергового траншу: причини та наслідки

Серед вимог фонду, до речі, є цілком розумні; є вимоги, які не стосуються або мало стосуються пересічних громадян; але є вимоги, які, в разі їх реалізації, остаточно доб’ють залишки рівня життя і підірвуть і без того напружену соціальну ситуацію, перш за все, це відноситься до подальшого різкого зростання тарифів на комунальні послуги і полегшеного механізму виселення з житла за борги, інформують Економічні Новини.

Втім, той факт, що Україна не отримала черговий транш, трагедією аж ніяк не є, принаймні, в нинішній фінансово-економічній ситуації. І справа навіть не в мізерності передбачуваної суми траншу, навіть не в руйнівних соціально-економічних умовах, а в тому, що цей транш зараз особливо ні до чого в принципі.

До речі, дуже показовим у цьому сенсі є наступний факт. Не встигла місія МВФ закінчитися, як Зеленський з почесною вартою чиновників і олігархів подався в Емірати. Цей показовий виступ, крім іншого, повинен був продемонструвати, що гроші можна взяти не тільки у МВФ, звичайно, якщо дадуть…

Ось ти який, кредит МВФ!..

Раніше в Нацбанку заявляли, що в 2021 році розраховують отримати 2,2 млрд доларів у вигляді трьох траншів МВФ.

Потім в телеграм-каналах з’явилися інсайди про те, що влада нібито згодна була піти на всі вимоги фонду і підписати тарифний протокол, включаючи підвищення тарифів, але за умови, що всі транші будуть об’єднані і виплачені однією сумою. Але це не влаштувало Фонд.

Тут необхідне пояснення. У червні 2020 року МВФ затвердив півторарічну кредитну програму для України на суму 5 млрд доларів і негайно виділив перший транш в розмірі 2,1 млрд доларів. Залишок з розбивкою на 4 транші повинен був бути виплачений протягом 18 місяців. Наступний транш повинен був скласти 700 млн доларів, але він, як бачимо, не отриманий до цих пір. І взагалі, ще до кінця минулого року Україна повинна була отримати два рази по 700 млн доларів, але цього не сталося.

І ось, якщо вірити злитій в телеграм “інфі”, в офісі Зеленського хотіли весь залишок отримати одним платежем відразу, нібито погоджуючись на всі вимоги фонду, включаючи “тарифно-комунальні” і “житлово-експропріаційні”. Але фонд на це не пішов…

В черговий раз звертає на себе увагу сам факт того, що чиновники домовляються з МВФ про кредити формально від імені громадян країни, а реально потай від них, але за рахунок саме громадян. Чиновники всерйоз замислюються над тим, щоб умовно при пенсії 2 тисячі гривень роздути оплату за житло до 5 тисяч і дозволяти виселення за борги, що майже неминуче призведе до масштабної дестабілізації і соціального вибуху, чим цілком може скористатися той же Кремль.

До речі, складається враження, що досить активні протести проти підвищення тарифів, які почалися по всій країні, і в яких влада від великого розуму поспішила звинуватити Москву, очевидно, стали однією з найважливіших причин того, що довелося відмовитися від підписання протоколу з МВФ, одним з найважливіших пунктів якого було якраз підвищення тарифів.

Чого хоче МВФ?

Коротко розглянемо деякі вимоги, які висуває фонд.

“Посилення” керівництва Нацбанку. Йдеться про повернення повноважень першого заступника голови НБУ Катерини Рожкової, яку з приходом нинішнього керівника регулятора Кирила Шевченка мали намір звільнити, та так звільнити і не змогли. Її не дали звільнити МВФ і посольства західних країн, хоча щодо Рожкової є претензії у правоохоронців, обґрунтованість яких, втім, оцінювати не беремося. Але в цілому, в наявності з боку Заходу спостерігається звичайна у відносинах з колоніями позиція “це наш сучий син”. У цивілізованій і суверенній державі Рожкову варто було б, як мінімум, відсторонити від виконання обов’язків до закінчення розслідування, а по-хорошому, вона сама повинна була ініціювати таке відсторонення або навіть подати у відставку.

Наступна вимога МВФ полягає в “покращенні законодавчих та регулятивних основ банківського нагляду і фінансового оздоровлення, прийняття вже внесених до Верховної Ради нових поправок до закону про Нацбанк і банки”. Формально це модна постановка про посилення незалежності Нацбанку від виконавчої та законодавчої влади, а реально це можна розцінювати як посилення залежності НБУ від міжнародних фінансових структур.

Також МВФ вимагає мінімізувати дефіцит бюджету, тобто підвищувати доходи і скорочувати витрати бюджету, в тому числі за рахунок скорочення соціальних витрат.

Цілий блок вимог фонду стосується посилення боротьби з корупцією, зміцнення НАБУ і САП. Подібні вимоги можна було б підтримати в загальному, якби не деталі, наприклад, у вигляді підтримки, яку Захід надає одіозному Ситнику, голові антикорупційного бюро, на якого заведено кримінальну справу. Не кажучи вже про те, що вся ця антикорупційна інфраструктура, створена під патронатом Заходу, виявилася малоефективною.

Досить неоднозначною є вимога фонду про переведення відбору членів Вищої ради правосуддя, що є ключовим органом з регулювання судової системи, під скандально відомий “контроль міжнародних експертів”, тобто під контроль Заходу.

Окремо стоїть вимога фонду з аудиту Covid-фонду, що дуже турбує Зе-владу. Відомо, що левова частка коштів цього фонду була спрямована на дорожнє будівництво, яке супроводжується гучними і триваючими корупційними скандалами. Тому в оточенні Зеленського, за чутками, сильно чинять опір допуску до аудитів контролерів ззовні, тому що це загрожує величезними проблемами для тих, хто зумів нажитися на дорогах під час кризи.

Ну і, з точки зору пересічних громадян і стабільності в країні, найголовнішою і найбільш небезпечною вимогою фонду є відмова від обмеження цін на енергоносії та електроенергію, на чому наполягав МВФ. Крім того, МВФ вимагає вільних цін на електроенергію ще й тому, що це лобіюють інвестори в зелену енергетику, серед яких багато західних структур, які хочуть, щоб таким чином держава погасила перед ними борги, що утворилися через шахрайсько встановлені високі “зелені” тарифи, і природно, погасила за рахунок громадян.

Нарешті, МВФ наполягає на прийнятті нормативної бази, яка спростила б виселення боржників із житла за борги по комуналці. Тут інтерес не тільки комунальників і колекторів, але також в переділі ринку житла і землі під комерційне будівництво.

В цілому, відмова фонду у виділенні наступного траншу була цілком прогнозована, а запевнення міністерства фінансів про те, що цей та інші транші Україна обов’язково отримає, носили суто політичний характер.

Що буде з курсом?

Особливо неприємних наслідків того, що транш не був виділений, поки що не очікується.

Наприклад, звістка про те, що транш виділений не буде, і взагалі, співпраця з МВФ не виходить, поки ніяк не вплинуло на курс гривні, який зазвичай дуже чутливий до такого роду інформації. Курс мало того, що залишається переважно стабільним, але навіть іноді опускається.

Правда, тут виникає питання, якою ціною, а також хто, скільки і коли за це заплатить? Останнім часом на курс вирішальним чином впливає прибутковість ОВДП, які активно емітує уряд, затикаючи діри позиковими коштами, які потім доведеться віддавати з величезними відсотками. Так, нещодавнє підвищення прибутковості ОВДП до 11,5-12% призвело до того, що іноземці вивели на валютний ринок близько 5 млрд доларів з метою їх продажу за гривні і подальшого вкладення цих гривень в надприбутковий ОВДП.

З початку лютого національна українська валюта навіть зміцнилася по відношенню до долара і євро. Член Ради Нацбанку Віталій Шапран називає такі чинники, які впливають на зміцнення курсу гривні:

– високі ціни на український експорт, насамперед агроекспорт і експорт гірничо-металургійної галузі. Ціни на залізну руду досягли свого історичного максимуму за всю історію торгів. Зараз руда торгується близько $ 160 за тонну, що не дає падати цінам на металопрокат;
– незважаючи на коронавірус, ми не відчули суттєвого падіння переказів від заробітчан, навпаки, зафіксували зростання. У 2020 році українці, що працюють за кордоном, перевели в цілому $ 12,12 млрд, що на 1,7% більше, ніж в 2019 році;
– з початку 2021-го ми бачимо досить великий приплив валюти з боку нерезидентів, які купують ОВДП, номіновані в гривні. Ставки за облігаціями нашого уряду в національній валюті залишаються одними з найвищих в регіоні, залучаючи інвесторів з-за кордону.

Крім того, НБУ продовжує згладжувати за допомогою інтервенцій надмірні коливання курсу.

Протилежні думки в підсумку сходяться

На думку економічного експерта Олега Пендзина, наявність або відсутність співпраці з МВФ все ж впливає на фінансовий ринок України з точки зору вартості позик під ОВЗГ.

“Зараз ринок переповнений вільним ресурсом. Присутність або відсутність МВФ – це більший або менший відсоток. Якби був МВФ, ми б залучали під 8-9%. Немає МВФ – під 11-12%. Здавалося б, різниця невелика, але це 130 -140 млрд грн на рік. Тіло кредиту ми не віддаємо з бюджету, ми віддаємо його з рефінансування. Подібні практики у всіх країнах. Проблема не в тілі, а в процентах. І якщо великі економіки можуть залучити під 0,5%, ми залучаємо під 11%.

Те, що місія МВФ пішла ні з чим, сьогодні, скоріше, політичний сигнал українській владі про те, що реформи потрібно робити, а не про них говорити. Про те, що з корупцією потрібно реально боротися, взяті на себе зобов’язання потрібно виконувати, а не обговорювати їх.

Це політичний сигнал, у нього поки не буде негативних економічних і фінансових наслідків. Якщо, звичайно, відстрочка співробітництва з МВФ не затягнеться надовго – більше, ніж на півроку. Україна повинна виконувати свої боргові зобов’язання, а без траншу МВФ в повному обсязі це буде важко, практично неможливо. В якості альтернативи доведеться терміново залучати більший борговий ресурс на ринку капіталу, але доведеться обіцяти і виплачувати значно більші відсотки, ніж зараз, коли ми випускаємо облігації внутрішньої і зовнішньої державної позики. Останні виходи Мінфіну на ринок капіталу закінчилися тим, що залучаємо під 11% в гривні і близько 4% у валюті. Для порівняння гроші МВФ – близько 2% у валюті.

Є поки що політичні наслідки. Якщо півроку траншу не буде, почнуться фінансові та економічні. Можна сказати, що це осінь – тоді будемо рахувати курчат: стан держбюджету, його платоспроможність чи неплатоспроможність.

Відлякати інвесторів відсутністю співпраці з МВФ неможливо, так як інвесторів практично немає. Обсяг прямих іноземних інвестицій в останні роки коливається між 1,5-2 млрд дол. в рік. Для української економіки це майже відсутність. В аграрний сектор інвестиції як йшли, так і будуть йти, ще енергетика та ІТ. Сфери самодостатні і впливу або відсутності співпраці з МВФ майже немає.

Поки переглядати бюджет через припинення співпраці з МВФ і, відповідно, призупинення другого траншу кредиту від ЄС (на 600 млн євро, – ред.), не варто. До середини року є шанс і надія на відновлення. Якщо немає, то в липні-серпні чинному або новому уряду доведеться переглядати”, – зазначає Пендзин.

Погоджуючись з тим, що з корупцією боротися дійсно треба і без всякого МВФ, категорично заперечимо проти виконання будь-якою ціною всіх без винятку зобов’язань, які невідомо ким і в чиїх інтересах було взято перед МВФ. Наприклад, зовсім ні до чого годувати абсолютно не потрібну зараз Україні наддорогу “зелену енергетику”, оскільки таке зобов’язання є не що інше, як лобіювання задоволення шкурних інтересів певних кіл за рахунок громадян. Точно також – ще раз повторимо! – накручування комунальних тарифів, та ще укупі з виселенням з житла, що загрожує найпотужнішим соціальним вибухом, якого країна може просто не витримати.

До того ж, в експертному середовищі є і альтернативна вищенаведеній точка зору, яку сформулював економіст Олексій Кущ:

“Свою функцію програма МВФ виконала, коли потрібно було отримати транш на 2 млрд доларів. Ми їх отримали в червні 2020 року, а в вересні витратили на виплату зовнішніх боргів. Без траншу довелося б погашати за рахунок внутрішніх ресурсів. Крім того, програма дозволила залучити в липні 2 млрд доларів під єврооблігації і здійснити довипуск в кінці року.

Програма – відпрацьований матеріал. Хватка МВФ за горло ослабла. Обсяг золотовалютних резервів на рівні 28 млрд долларов. Транш 700 млн доларів – неістотна сума. ЗВР за рахунок експорту поповнюються швидше, ніж за рахунок можливих траншей. 2-3 млрд доларів Нацбанк набирає на валютному ринку, купуючи по 90-100 млн доларів в день. Зараз почнеться тренд на зміцнення гривні, і НБУ доведеться його стримати, щоб не добити національну промисловість і не повторити ситуацію 2019 року, коли зміцнення гривні призвело до деіндустріалізації.

Курсових проблем не буде. З ЗВР теж …. Зараз багато експертів і політиків, для яких кредит МВФ – це подібність карго-культу, покоління траншешанувальників піднялося на дибки і говорить про проблеми. Але вони не вірять самі собі. Пишуть про девальвацію, але самі ж говорять, що зараз проблем не прогнозують і вони можуть бути тільки восени. Якщо МВФ такий важливий і закінчення місії катастрофа, чому ж з курсом все в порядку? Ну, а прогноз проблем восени став старою доброю традицією.

У Зеленського був вибір: отримати транш зараз, але скасувати регулювання цін на газ. Можливо, були і альтернативні рішення, але що корисніше: отримати 700 млн, які не дуже потрібні в ЗВР, або дати перепочинок населенню? Краще перепочинок хоча б на два місяці, ніж 700 млн, які не потрібні зараз, вони будуть як мертвий вантаж в резервах, але потім їх повертати з відсотками…

Якби у нас ЗВР скорочувалися на 100 млн дол. в день за рахунок продажу, тоді потрібно було б залучати кредити, в тому числі і МВФ, щоб не дати опуститися нижче критичної позначки. Але зараз і імпорт впав, і ЗВР збільшилися – вже майже піврічне покриття резервами імпорту, хоча достатній рівень – 90 днів імпорту”.

Слід зазначити, що нинішня стабільність досягається ціною вибудовування піраміди ОВДП під величезні відсотки. Причому ця піраміда може в будь-який момент обвалитися, поховавши фінансову систему і всю країну.

У зв’язку з цим виникає питання: чому держава не привертає куди більш дешеві засоби населення. Адже на сьогоднішній день валютний депозит в українських банках можна насилу розмістити десь під 1-1,5%, що дешевше навіть, ніж у МВФ. Але при цьому не треба виконувати вимоги по тотального підвищення комунальних тарифів, по “зеленій енергії” та інші токсичні забаганки різних груп впливу.

Ми платимо навіть за неодержані транші?!

До того ж, буквально недавно в медіа з’явилися, на наше скромне розуміння, шокуючі відомості про те, що навіть в разі, якщо транш МВФ або кілька таких не отримані, то Україна, тобто платники податків, все одно за них платять.

“Держава платить комісію за неотримані кредити на тлі того, що гарантій їх отримання через певний час немає.

Точна сума цієї комісії не розголошується і в публічніх звітах ця інформація не зазначена.

Однак у внутрішньому звіті Нацбанку, який опинився у розпорядженні “Країни”, є дані про те, що з 2014 по 2020 рік розмір сплачених Україною відсотків і комісій в МВФ склав 1,7 млрд доларів.

При цьому фонд трактує доцільність введення цієї неустойки таким чином: МВФ зарезервував під кредитування країни суму, яку вона запросила. А те, що та не виконала умови і не вибрала запитані кошти – вже її проблема. Тому повинна платити комісію.

З 2014 по 2020 рік Україні було затверджено кредитні лінії в різних форматах (від класичного stand by до розширеного фінансування EFF) на загальну суму 43,5 млрд доларів. А фактично держава вибрала лише 16,3 млрд доларів.

У звіті Нацбанку кажуть, що з 2014 по 2020 рік Україна фактично отримала від МВФ 16,3 млрд доларів, а сама виплатила йому 12,1 млрд доларів. Вийшов такий розклад:

– по старих кредитах (тіло кредиту) держава виплатила 10,4 млрд доларів;

– за відсотками / комісіями – 1,7 млрд доларів;

– собі залишили – 4,2 млрд доларів.

Таким чином, фактичний результат виконання всіх умов МВФ становить всього 4,2 млрд за 6 років. А відсотків і комісій за кредитами країна виплатила цілих 1,7 млрд доларів”.

Якщо все це правда, то МВФ в будь-якому випадку у програші не залишається: більше чи менше, відсотки або “комісію за відсутність відсотків” фонд все одно отримає.

Олексій Кущ повідомляє, що змінити щось в даній ситуації неможливо.

«Оскільки це умови співпраці з МВФ. А ми приймаємо їх чи ні. Сума ж в 1,7 млрд є сумою, яка накопичилася за весь час співпраці з фондом. Проблема була в тому, що ми підписували дуже великі угоди про розширеному фінансуванні. У нас була програма 2008 року, коли була глобальна фінансова криза. Потім були програми про розширене фінансування за часів Януковича і Порошенка. Всі ці програми виконувалися від 20% до 50%. Ось тоді і з’явилася одноразова комісія при підписанні Меморандуму на всю суму кредитної лінії і відсоток за невибрані транші.

Щоб уникнути виплати великих сум комісій і відсотків Україні необхідно підписувати програми співпраці, виходячи зі своїх реальних потреб, а не гнатися за великими цифрами. І тому підписання короткої програми Stand-by був більш правильний крок, тому що не було погоні за гігантоманією і цифрами. А програмою передбачена невелика сума в розмірі 5 млрд дол, яка була необхідна, і не треба переплачувати на комісіях», – зазначає Олексій Кущ.

“Це загальні правила роботи з міжнародними фінансовими організаціями. І це стосується не тільки МВФ, але і будь-якої іншої організації. Державі виділяється програма і виділяються під програму гроші. Ці кошти зарезервовані і вони чекають, але за них треба платити, оскільки безкоштовних грошей не буває”, – повідомляє Олег Пендзин.

Україна, в кінцевому підсумку, залишається у програші. Ті, хто підписується під кредити, незалежно від того, чи потрібні вони, чи вибрані і використані вони за призначенням, ніякої відповідальності за свої “косяки” не несуть, а платять за все громадяни опосередковано через податки, тарифи, ціни.







Останні новини в соцмережах








работа на besplatka.ua


Экономические новости youtube



Южмаш

help



Всі фото »

bigmir)net TOP 100