Клієнти банків дедалі частіше скаржаться на крадіжку з банківських комірок. Тому нещодавно Національний банк підготував проект постанови, яким змінюють правила використання депозитних комірок.
Як повідомили нам в НБУ, проект постанови правління регулятора оприлюднено на сторінці офіційного Інтернет-представництва НБУ для громадського обговорення, з кінцевим терміном подання пропозицій 15 червня.
Результати цього обговорення наразі змішані. Андрій Литвин, адвокат, керівник Харківського офісу ЮФ «Ілляшев та Партнери», вважає, що пропоновані НБУ зміни справді спрямовано на вдосконалення нормативів із захисту банківських приміщень та їхніх працівників: «Деякі вимоги з безпеки викладені проектом в чіткішій та імперативній формі, що виключає двозначність нормативів, які пред’являються до безпеки, наприклад, у визначенні поняття «інженерно-технічна укріпленість».
Також, як уважає експерт, тішить новий підхід до обов’язку банку щодо відеоспостереження. Наприклад, буде обов’язковим цілодобове спостереження, чого зараз може й не бути. Безперечно, це нововведення має допомогти правоохоронцям у затриманні злочинців.
Деякі юристи загалом незадоволені проектом. «Створюється враження, що НБУ підійшов до завдання формально, аби відрапортувати про вжиті заходи за фактом. Про це свідчить те, що Проект містить 12 змін до Постанови №63, які переважно стосуються заміни окремих слів/формулювань у постанові, що не можна вважати кардинальними змінами», – говорить Ігор Млечко, партнер Юридичної компанії «Justl».
На його думку, гідними уваги є лише зміни до пункту 41, згідно з якими збільшують мінімальні терміни архівації (зберігання) відеосигналу з відеокамер з 3 до 14/60 днів, залежно від об’єкта.
Банкіри теж уважають, що періоду зберігання до 60 діб відеозаписів із залів депозитаріїв фінустанов буде досить для правоохоронних органів, які візьмуться за розслідування крадіжки. У силовиків не буде приводів нарікати через швидке видалення відеоматеріалів, що ускладнює збирання відомостей про грабіжників.
Водночас Ігор Млечко впевнений, що для реальної зміни ситуації потрібно концептуально та ґрунтовно змінювати нормативну основу, а не «замінювати слова на слова».
Незалежна асоціація банків України (НАБУ) неодноразово зверталася до НБУ з пропозиціями вдосконалити чинні вимоги до організації захисту приміщень українських банків. «Тому наміри регулятора убезпечити обслуговування клієнтів банківських установ, підвищити контроль з метою зменшення можливого негативного впливу людського чинника ми розуміємо та цілком підтримуємо», – заявила виконавчий директор НАБУ Наталія Коробкова.
Проблема почала загострюватися ще під час «банкопаду» 2014-2016 рр. Підтвердженням тому є велика кількість людей, які так і не змогли повернути своє майно з комірок деяких банків, що лопнули, саме через його зникнення після введення тимчасових адміністрацій, коли старе керівництво вже ніби ні за що не відповідало, а нове де-факто ще не з’явилося. Саме на цей період і припав бум крадіжок з комірок.
Автор матеріалу, який багато років зберігав свої кошти в банківській комірці однієї з найбільших фінансових установ України, за два роки стикався особисто з тим, як клієнти банку писали скарги на керівництво установи та подавали заяви про крадіжки з комірок до правоохоронних органів.
«Однозначно можна сказати, що проблема крадіжок з комірок є і загострюється. Про це можна судити як за інформацією, що міститься у відкритих реєстрах (наприклад, у реєстрі судових рішень), а також за почастішанням звернень клієнтів за правовою допомогою через втрату цінних речей у комірках», – уважає Ігор Млечко.
У НАБУ вважають, що нині окреслився певний тренд: банки розширюють мережу відділень, обладнаних сховищами. На ринку спостерігається своєрідний ажіотаж – комірок бракує.
«Звернень до регулятора справді трохи побільшало, однак це не обов’язково свідчить про те, що почастішали випадки шахрайства, а може свідчити про більшу свідомість громадян», – зазначає Наталія Коробкова.
Утім, деякі банки, включно з великими (наприклад, «Кредит Дніпро»), зовсім відмовилися від надання такої послуги, як зберігання в банківських комірках.
Лунають навіть заклики практикувати опис майна, що зберігається, і грошей, проте до такої ідеї є запитання. Адже цінність цієї послуги саме й полягає в тому, що про вміст комірки має бути відомо тільки клієнту.
«Це є як і перевагою, так і певними ризиками і для клієнта, і для банку. Кожен банк визначає умови надання послуги в договорі, з огляду на свою внутрішню політику, тому клієнт має змогу самостійно оцінити ризики та вибрати найприйнятніший варіант», – резюмує Наталія Коробкова.
Одним із небагатьох випадків, у яких спеціально створена комісія складає акт і здійснює опис вмісту банківської комірки, є випадок її розкриття після закінчення терміну договору з банком або в разі отримання спадщини.
«Загалом питання банківських комірок на державному рівні регламентовано слабо і регулюються здебільшого договором із банком, правилами обслуговування банку, а також загальними положеннями законодавства України», – упевнений Андрій Литвин. У Нацбанку говорять, що регулятор не може втручатися в договірні відносини між банком і його клієнтом.
Багато експертів ринку взагалі вважають, що крадіжки банківських комірок здійснюють працівники банку, а не інші відвідувачі депозитарію. «У нашій практиці неодноразово траплялися кримінальні справи, де головними фігурантами були співробітники банків. Це досить поширена практика. Тому ймовірність того, що з банківських комірок «крадуть» переважно співробітники банків, є високою», – зазначає Ігор Млечко.
Така оцінка більшою мірою пов’язана ще й з тим, що співробітник банку чудово розуміє, що довести злочин у цій категорії справ буде дуже непросто. Адже він знає, що в банку дуже короткий час зберігання записів з відеокамер (три дні); здебільшого неможливо довести наявність у комірці саме тих цінних речей, про зникнення яких заявляє клієнт.
А Наталія Коробкова захищає менеджерів банків: «Співробітники банку, які мають доступ до сховищ і особистих даних клієнта під час приймання на роботу проходять суворий контроль, їх належним чином інструктують, вони мають кримінальну відповідальність за розголошення будь-якої конфіденційної інформації. У кожному банку працює система моніторингу, яка відстежує всі процеси, що відбуваються в банку. Якщо відбувається якесь порушення, цього не приховати».
З одного боку, справді, кожен співробітник має обмежений доступ до інформації, робочих зон і відповідає за конкретну ділянку роботи. Це робить неможливим доступ співробітника до банківської комірки клієнта, хоча саме тих, хто депозитаріями у фінустанові не опікується. А тим, хто відповідає за цей фронт роботи? Тут, як кажуть, відкрито «зелену» вулицю.
З іншого боку, для банків це питання не лише матеріальних втрат себе і своїх клієнтів, а й великих репутаційних ризиків. Адже ніщо не зробить так погано фінустанові, як негативний «поголос» про неї, що поширюватимуть колишні клієнти банків.