Європейська рада з міжнародних відносин (ECFR) представила статтю аналітика Інституту світової політики Леоніда Літри про перспективи євразійської інтеграції України в рамках двох масштабних регіональних проектів - Економічного поясу Шовкового шляху Китаю та Євразійського економічного союзу під проводом Росії. На думку автора, обидві перспективи залишаються для України туманними. Якщо участь у ЄАЕС є неможливою через російську агресію, участь у проекті Нового шовкового шляху Китаю ускладнено відсутністю розуміння сутності цього проекту та його перспектив для України.
«Проект ЄАЕС ближчий і зрозуміліший Україні, з огляду на спільні кордони країни з Росією та Білоруссю, які входять до складу організації, а також з огляду на її досвід в СРСР і СНД. Однак зараз безглуздо обговорювати членство Києва в ЄАЕС, у світлі війни Росії проти України, – пише аналітик. – З іншого боку, ініціатива Економічного поясу Шовкового шляху здається для України економічно та фінансово важливою. Однак занадто малим є розуміння цієї ініціативи, а разом з відсутністю бачення це, здається, знижує значимість Нового шовкового шляху для української політичної та ділової еліти».
Китайську економічну ініціативу активно обговорюють у західній пресі. Аналітики ставлять питання про те, чи можна вважати новий Шовковий шлях спробою створити нове економічне об’єднання на основі китайських інвестицій, а по суті, згуртувати навколо Китаю спочатку економічний, а в майбутньому й політичний пояс друзів і союзників. Провідні експерти, усе ж, погоджуються, що побоюватися політичних прив’язок до Китаю в рамках його економічної ініціативи не треба. І тим більше не треба вважати, що новий Шовковий шлях – це китайський шлях до глобального політичного впливу.
Пояс економіки чи пояс політики
Сам Китай про ініціативу Шовкового шляху пише в офіційному документі: «Спільне створення «Одного поясу та одного шляху» покликане стимулювати вільне, але впорядковане пересування чинників виробництва, також високоефективний розподіл ресурсів і глибоке злиття ринків. Проект дасть можливість країнам, що розташовані Шовковим шляхом, скорегувати свою економічну політику в бік більш масштабного, високорівневого та глибокого регіонального співробітництва, спільно сформувати структуру відкритого, толерантного, збалансованого й усім вигідного регіонального економічного співробітництва».
Може скластися враження, що Китай націлений на створення нового економічного простору, об’єднаного уніфікованими економічними та фінансовими принципами, з метою майбутнього зміцнення рамок регіональної співдружності. Однак сам Китай підкреслює, що Шовковий шлях не передбачає ексклюзивного участі: «Держави, що належать до «Одного поясу та одного шляху», не обмежуються рамками давнього Шовкового шляху. Будь-яка держава, а також будь-яка міжнародна або регіональна організація, без винятку, можуть до нього приєднатися, і нехай результати спільного будівництва слугуватимуть інтересам народів у ширшому районі», – ідеться в документі.
Китайська влада підкреслює, що існує значна різниця між країнами вздовж Шовкового шляху “в рівні забезпеченості природними ресурсами і велика економічна взаємодоповнюваність». А основним змістом співпраці називають п’ять пунктів: політичну координацію, взаємозв’язок інфраструктури, безперебійну торгівлю, вільне пересування капіталу та зміцнення близькості між народами.
Утім, ця ініціатива може позитивно вплинути на вже наявніі об’єднання в основному для Китаю регіоні Центральної Азії. Тим більше що багато з існуючих організацій складно назвати ефективними.
«У цьому регіоні досить багато об’єднань, які не працюють належно. Перспектива участі в китайській ініціативі нового Шовкового шляху, наприклад, країн Центральної Азії позитивно відіб’ється на стані ЄАЕС. Це дасть можливість створити сучасний економічний коридор із Шанхая до Берліна, що може вдихнути нові сили в організацію», – уважає Марина Хмара, кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародного бізнесу Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. На її думку, у випадку з новим Шовковим шляхом немає сенсу поки що говорити про можливі перспективи створення нового економічного та політичного об’єднання під егідою Китаю, конкретних передумов для цього немає.
Зміна економічного ландшафту
За словами генерального секретаря ГУАМ Алтая Ефендієва, проект Шовкового шляху поки що не можна розглядати як проект політичного характеру, але ситуацію можна оцінювати з погляду «динаміки формування нового регіону». За великим рахунком, ідеться про формування нової платформи економічної взаємодії на основі колись закритого простору Центральної Азії та Кавказу.
Надеж Ролан з Національного бюро азіатських досліджень щодо цього пише: «Інфраструктурна дипломатія Китаю відображає його дипломатичний намір зміцнити відносини з країнами на континентальній периферії, тоді як територіальні суперечки підірвали його відносини із сусідами на морі». На думку експерта, погіршення відносин із сусідами на східному фланзі змушує Китай докладати більше зусиль до поліпшення відносин на західному фланзі. Експерт уважає, що в такий спосіб Китай має намір наблизити сусідів і прив’язати їх мережею торгових, транспортних та багатосторонніх інституційних зв’язків. Саме створення трансконтинентального економічного коридору приведе до кардинальної зміни економічного ландшафту та посилить орієнтацію Європи на Азію в цілому.
Однак Суічен Чжао, професор Денверського університету, фахівець із китайської політики та міжнародних відносин у школі міжнародних досліджень Джозефа Корбела, уважає, що після світової фінансової кризи 2008 року Китай намірився стати фінансовим лідером. На думку експерта, такі ініціативи, як Економічний пояс Шовкового шляху та створення Азіатського банку інфраструктурних інвестицій (у рамках цієї ініціативи) ставлять саме цю мету. Експерт також зазначає, що в Китаю немає ані можливості, ані бажання кидати виклик західним країнам-лідерам. Китай як і раніше отримує свої вигоди із сучасного світопорядку, зокрема з того факту, що США забезпечують безпеку торгових маршрутів. Тому не можна говорити про бажання Китаю зайняти місце США як глобальний гегемон або посунути західні держави заради світового лідерства.
Отже, наразі концепт китайського Шовкового шляху необхідно, і правильно, розглядати як нову платформу міжнародної економічної взаємодії, яка не виключає інші ініціативи, як у регіональному, так і світовому масштабі. Незважаючи на явний вплив, що ініціатива матиме на економічні позиції регіону Центральної Азії, і на ймовірне майбутнє посилення азіатської орієнтації Європи, ініціативу не треба поки що розглядати в політичному контексті. Для України китайська ініціатива нового Шовкового шляху – не просто можливість модернізувати інфраструктуру в різних галузях, від сільського господарства до енергетики, а в першу чергу, можливість вийти на велику платформу для укладання взаємовигідних угод і залучення інвестицій. Причому політична прив’язка або ексклюзивність зобов’язань поки що виключаються, що робить платформу більш ніж привабливою як додаткову можливість підтримати економічний розвиток країни.