На черговій зустрічі у Відні країни ОПЕК знову спробували домовитися про зміну обсягів видобутку нафти. Однак Іран і Саудівська Аравія так і не змогли подолати суперечності, частина яких лежить не в економічній, а в ідеологічній площині. Ці суперечності роблять компроміс важкодосяжним і змушують замислитися про майбутнє ОПЕК як регулятора цін на ринку.
Минулого тижня країни ОПЕК зустрілись у Відні, щоб обговорити нагальні проблеми галузі, зокрема, наболіле питання про зміну політики видобутку сировини. Іран продовжує наполягати на збільшенні власного видобутку, Саудівська Аравія виступає проти цієї ідеї і запропонувала прийняти політику квот на видобуток для всіх країн групи в діапазоні 31,8-32,5 млн барелів на день (ідеться про зниження видобутку з нинішніх 32,77 млн барелів на день).
Пропозицію саудитів не прийняли. Іран наполягає на тому, щоб повернути свій видобуток до досанкційного рівня. Саудівська Аравія заявляє про необхідність уникнути наповнення ринку нафтою. Іран уважає, що квоти на видобуток мають бути встановлені для кожної країни окремо. З погляду Саудівської Аравії, «стеля видобутку» має бути загальноорганізаційною.
У квітні позачерговий саміт країн ОПЕК у Досі (Катар) також продемонстрував неготовність Ірану та Саудівської Аравії домовлятися. Тоді на порядку денному було питання про замороження обсягів видобутку заради стабілізації цін на ринку. Іран, критично зацікавлений у відновленні експортних позицій, категорично проти будь-якої ініціативи, пов’язаної із загальноорганізаційною стелею видобутку. А будь-яку іранську ініціативу Саудівська Аравія автоматично розглядає як посягання на її власні позиції. Виходячи з цієї внутрішньоорганізаційної неузгодженості й нездатності країн-членів домовитися, експерти галузі почали говорити про майбутню смерть картелю.
Загалом ОПЕК оптимістично оцінює нинішні ринкові тенденції. Згідно зі звітом за результатами зустрічі у Відні, попит на сировину в нинішньому році «можна назвати відносно здоровим», з огляду на глобальні економічні умови. «Розглянувши перспективи нафтового ринку на 2016 р., під час конференції зазначено, що поставки країн, які не входять до складу ОПЕК (відповідно до динаміки ринку), досягли піку у 2015 р. й почали знижуватися. У 2016 р. очікується подальше зниження поставок на 740 тис. барелів на день», – ідеться у звіті.
Зазначають також імовірність подальшого зростання попиту на 1,2 мб на день протягом нинішнього року. З грудня 2015 р. ціни на нафту зросли орієнтовно на 80%. Усе це свідчить про те, що ринок проходить етап балансування, – говорять в організації. Цей оптимізм почасти став причиною того, що пропозицію саудитів про загальні квоти не підтримали.
З іншого боку, не треба забувати про погіршення прогнозу світового економічного зростання на нинішній рік до 3,2% (у рамках перегляду «Всесвітнього економічного прогнозу» МВФ). Прогноз зростання Китаю підвищено до 6,5% на 2016 р. і до 6,2% на 2017 р. Однак у разі погіршення показників розвитку Китаю, це вплине на ситуацію з цінами на енергоносії.
Останній перегляд економічного прогнозу МВФ передбачає поступове зростання цін на нафту у 2016-2017 рр. у діапазоні $35-41 за барель ву середньому. У нинішньому місяці ціна нафтового кошика ОПЕК зросла до $45,73 за барель (станом на 3 червня). Середня річна ціна кошика у 2015 р. склала $49,49 за барель. Це найнижчий показник з 2005 р.
За прогнозами експертів, ціни на нафту й надалі відчуватимуть тиск з вини уповільнення китайської економіки та прагнення Ірану вийти на досанкційний рівень видобутку. До того ж своєю категоричною позицією Іран провокує ще більшу дестабілізацію всередині ОПЕК і занепокоєння інвесторів, що негативно впливає на його власний експорт.
Суперечності Ірану та Саудівської Аравії не обмежуються енергетичною площиною. Історично країни представляють два табори в боротьбі за владу в регіоні. Шиїтський Іран і сунітська Саудівська Аравія також залишаються уособленням внутрішнього конфлікту двох гілок ісламу. Цей конфлікт має глибокі історичні корені та раз у раз спалахує в регіональному або державному масштабі, але вигідно використовується в політичних цілях.
На поточний історичний момент Іран і Саудівська Аравія перебувають у стані непрямого конфлікту. У січні нинішнього року в Саудівській Аравії був страчений впливовий шиїтський проповідник Німр ан-Німр за звинуваченням у підбурюванні до тероризму. На це Іран відреагував різкою критикою, посли двох країн отримали взаємні ноти протесту. На посольство Саудівської Аравії в Тегерані було скоєно напад і здійснено його підпал, саудівці відповіли розривом дипломатичних відносин з Тегераном.
Конфлікт між державами також поширюється на дії саудитів у Ємені, де активно воюють шиїтські повстанці хусити. У підтримці хуситів звинувачують Іран, а саудівці б’ють повстанців з повітря, що вже призвело до серйозних втрат серед єменського населення. Країни опосередковано беруть участь і в сирійському конфлікті (Іран підтримує режим Башара Асада, а Саудівська Аравія постачає зброю сунітським угрупованням, включаючи, імовірно, ІД). Загалом вони підтримують різні терористичні та повстанські групи в регіоні, і намагаються перетягнути на свій бік дрібніші держави, створивши, у такий спосіб, чітко окреслені сфери впливу.
З урахуванням цієї боротьби за регіональне домінування та її економічні важелі, сторони розхитують ОПЕК ізсередини, займаючи категорично непримиренні позиції. За таких умов вони не здатні досягти консенсусу, оскільки не орієнтовані на взаємні поступки. І хоча відкрита конфронтація Ірану та Саудівської Аравії є малоймовірною з різних причин (включаючи невідповідність військових потенціалів і неготовність ризикувати економічно), їхня регіональна боротьба ризикує серйозно послабити вплив картелю на ціни на ринку. Більш того, непримиренна позиція Ірану та зростання його впливу в рамках ОПЕК може підштовхнути Саудівську Аравію покинути лави організації.
Тим паче що відразу після гучного провалу квітневого саміту в Досі саудівці офіційно представили план модернізації та розвитку економіки країни з урахуванням відмови від орієнтації на сировинні ринки – Saudi Arabia’s Vision 2030. До цього плану, зокрема, входить трансформація нафтовидобувної компанії Aramco в глобальний промисловий конгломерат. Про роль ОПЕК у новому економічному баченні країни не згадується. Своїм виходом Саудівська Аравія фактично підпише картелю смертний вирок, навіть якщо формально ОПЕК продовжить існувати. А це, у свою чергу, призведе до нового дисбалансу на нафтовому ринку.