Посол Королівства Норвегія в Україні Йон Елведал Фредріксен розповів «i», чому до нас майже не йдуть норвезькі інвестори, а до Норвегії - українські.
Запитання: Багато країн світу переживають серйозну економічну кризу. Чи відчувається ця криза в Норвегії, зокрема, через падіння цін на нафту?
Відповідь: У 2008-10 рр. криза майже не позначилася на норвезькій економіці. Навпаки, ми збільшували експорт, ціни на нафту були дуже високими. Зараз, через падіння цін на нафту до $40/барель, це відчутніше для нашого населення. Однак на відміну від інших країн, що експортують нафту, ми давно ввели попереджувальні заходи у вигляді соціального захисту населення. У Норвегії функціонує Пенсійний фонд, на рахунках якого зараз понад 7000 млрд. норвезьких крон ($850 млрд). Ці гроші відкладені на майбутнє і недоторканні.
З: А з яких джерел ішло накопичення цієї величезної суми?
В: Майже всі доходи держави від нафтогазової галузі прямували до Пенсійного фонду. Ще п’ятнадцять років тому наш Стортинг (парламент) ухвалив рішення, що уряд може використовувати максимум 4% від прибутку з нафтогазової галузі. Отже, дохід з цієї галузі ніколи не вважався частиною державного бюджету. Звичайно, з початком нинішньої кризи та падінням цін на нафту надходження до Пенсійного фонду зменшилися. Але це не означає, що поточні доходи держави сильно страждають від цього.
З: Україна щосили прагне поповнити лави Євросоюзу. З яких міркувань ваша країна свого часу відмовилася від такої принадної пропозиції?
В: Щодо вступу в ЄС у нас відбувся всенародний референдум 1994 р., з ініціативи Стортингу. Тодішній уряд бачив Норвегію в ЄС, і в Угоді залишалося поставити лише підписи, але на референдумі 55% норвежців проголосувало проти зближення з Євросоюзом. І, незважаючи на те, що референдум мав суто рекомендаційний характер, Стортинг і Уряд вирішили прислухатися до думки свого народу.
З: Чому виникла така реакція норвежців на союз з ЄС?
В: На той момент наша економіка не сильно була інтегрована в Європейський союз. Норвезький експорт – це перш за все морепродукти та нафта. Але ці галузі не входили до Угоди з ЄС. Тому таке членство не цікавило норвежців і населення побоювалося, що вступ країни до Євросоюзу позначиться негативно на їхньому рівні життя. І сьогодні, 22 роки по тому, соціологічні опитування показують, що думка норвежців не змінилася: вони, як і раніше, проти вступу до Євросоюзу.
Проте, у нас дуже тісні зв’язки з нашими скандинавськими сусідами, що увійшли до складу ЄС, і саме через них ми маємо доступ до Європи та Європейського союзу. Ми присутні на внутрішньому ринку ЄС і беремо участь у Шенгені.
З: А чому в Норвегії не захотіли ввести євровалюту?
В: Причиною цьому є наша економіка. Не тільки Норвегія залишила свою національну валюту – ще Швеція та Данія. Валютне співробітництво між нашими країнами існує вже п’ятдесят років. Для нас завжди було вигідно пов’язувати свою валюту зі шведськими і данськими кронами. І поки Швеція з Данією не введуть євровалюту, Норвегії немає сенсу йти на такий крок. Однак, наскільки я знаю, це питання не стоїть на порядку денному в наших сусідів, тим паче за нинішньої кризи в ЄС.
З: Рішення про збереження національної валюти теж виносили на референдум?
В: Ні, були лише політичні дискусії. Рішення про проведення референдуму щодо певного питання приймає Стортинг. У нас немає закону, який би вимагав винесення певних питань на референдум й обов’язковості його проведення. Усе на розсуд Стортингу.
З: Торговельно-економічне співробітництво наших країн переживає не найкращі часи. У 2014 р. обсяг експорту товарів з України зменшився втричі порівняно з 2013 р. Наскільки нині Вам цікавий український ринок?
В: Українські продукти можуть потрапляти до нас через посередників з інших країн, що не фіксує статистика. Проте якщо виходити з офіційних даних, то наш торговий оборот, дійсно, значно скоротився. Це пов’язано з тим, що ми імпортували з України товари, які вироблялися на нині окупованих територіях. У 2014-15 рр. норвезька нафтогазова компанія Statoil уперше експортувала газ в Україну, на суму понад $700 млн.
Щодо розвитку взаємної торгівлі, це питання часу. Ми зацікавлені в тому, щоб ваша країна могла експортувати більше сільгосппродукції до Норвегії. Є можливості і певні квоти, які українські підприємства сьогодні не використовують. Зараз ми тримаємо зв’язок з Міністерством аграрної політики України, щоб допомогти вашим підприємствам збільшити експорт до Норвегії. Мушу зазначити, що ваша країна давно й успішно експортує до нашої країни IT й інші технічні послуги.
З: Пару років тому Норвегія розглядала Україну як одного з можливих основних постачальників сільськогосподарської продукції. А зараз?
В: Ми завжди купували сировину в Україні, комбікорм для тварин, і досі це робимо. У Норвегії є розуміння, що ваша країна – найбільший виробник сільгосппродукції. Особисто я бачив на прилавках наших крамниць українську соняшникову олію, м’ясо (зокрема, курятину). Та головні постачальники сільгосппродуктів на норвезький ринок – країни Євросоюзу. Щодо України – існує досить багато квот, які місцевий аграрний бізнес міг би використовувати. Зокрема, Норвегія, Швейцарія та Ісландія з 2012 р. мають спільну Угоду про Зону вільної торгівлі з Україною, де зафіксовано особливі тарифи. Однак поки що ваші виробники не дуже активно використовували цю можливість.
З: А що з українських товарів, які раніше не входили до сфери ваших інтересів, могло б зацікавити Норвегію в найближчій перспективі?
В: Я наведу один приклад. Норвезькі пивоварні заводи постійно купують хміль на міжнародному ринку, через брокерів. А в Україні є багато хмелю. Тому імпортувати високоякісний український хміль безпосередньо значно дешевше, ніж закуповувати його в посередників. Однак поки що ніхто про це не говорив: ні в Україні, ні в нас. І, напевно, є ще багато інших сфер, де ми могли б знайти взаємну вигоду в торгових відносинах.
З: Ви сказали, що велика частка українського імпорту йшла з окупованих нині територій. Наскільки великі втрати норвезького бізнесу, який працював у Криму та на Донбасі?
В: Я точно не знаю, що сталося з контрактами норвежців, які працювали на згаданих територіях. Вони не зверталися за допомогою до нашого посольства. Може, ще працюють. Раніше це було дуже вигідно. Але за статистикою, імпорт з Донбасу до Норвегії зараз упав. У Криму в нас були суднобудівні проекти, які зараз переведено до Херсона, і протягом 2016-17 рр. Херсонський суднобудівний завод має зробити для норвезької компанії RAN Offshore чотири баржі.
З: Якщо говорити про норвезькі товари, що ввозяться в Україну сьогодні, які з них складають левову частку?
В: Основна наша експортна продукція для України – морепродукти. Однак у зв’язку з тим, що купівельна спроможність населення України сильно впала, попит на цей вид товару різко знизився. Навіть на недорогий оселедець.
З: Норвезький уряд з 2014 р. збільшив у чотири рази щорічну фінансову допомогу Україні й зараз фінансує проекти у сфері інновацій. Розкажіть про це детальніше.
В: Норвегія надала Україні бюджетну підтримку в розмірі 200 млн. крон (близько $25 млн). Ще ми почали програми в галузі енергетики. Ми відкрили мережу інкубаторів у найбільших містах України, щоб молоді підприємці в IT-сфері мали можливість створювати свої підприємства й через ці інкубатори залучати інвесторів. Цей проект розрахований на трирічний термін і запущений півтора роки тому. Фінансовий масштаб – 20 млн. норвезьких крон (близько $2,5 млн). Інкубатори вже є у Львові, Києві, Чернівцях, Вінниці. У найближчому майбутньому – плани на Івано-Франківськ. Надихає, що місцева влада готова з нами співпрацювати й безкоштовно надавати локації.
З: Як ідуть справи з норвезькими інвестиціями в економіку України?
В: Рівень норвезьких інвестицій в Україну низький: у 2015 р. інвестовано всього $12 млн (у колишні проекти). Нових інвестицій за останні два роки не зафіксовано. Минулого року одна з норвезьких компаній планувала почати роботу з Одесою по лінії будівництва пароплавів, але прийняла рішення почекати із співпрацею. Переговори були, та наші підприємці не ризикнули підписувати контракт у нинішніх економічних і політичних умовах. Деякі українські підприємства звертаються до нас у посольство з проханням залучення норвезьких інвесторів до різних проектів (зокрема, щодо будівництва баз для зрідженого газу), однак поки що відгуків немає.
Зараз норвежці активно розміщують свій бізнес у Прибалтиці, Азії, Європі. Якщо ваша країна зуміє реформувати свою економіку та поліпшити рамкові умови для інвестицій, то в майбутньому цілком можливі норвезькі інвестиції в українську сільськогосподарську сферу. Зацікавлення є, проте все залежить від мінімізації ризиків для бізнесу. Тому що всі наші підприємці запитують про корупцію в Україні, політичні й економічні ризики, війну на Донбасі. Не так війна лякає норвезьких бізнесменів, як українська корупція.
З: Ваші бізнесмени стикалися з нею?
В: За час незалежності України були прикрі випадки, пов’язані з рейдерством щодо наших фірм. А Норвегія – країна маленька, бізнес-еліта добре знає один одного. Певна річ, інформація про Україну розходиться швидко і, на жаль, не найприємніша. Зі свого боку, наше посольство постійно запрошує бізнес-кола в Україні. Деякі приїжджають, придивляються до потенційних партнерів (особливо в гідроелектроенергетиці, суднобудуванні), однак багато хто дивиться на вашу країну вельми скептично. Тому чекають безпечніших умов.
З: Багато іноземців після подій останніх років згорнули свій бізнес в Україні. А ваші бізнесмени?
В: Ті, які були тут, залишилися. Зокрема, це компанія Elopak, яка вже понад двадцять років працює в Україні (займається виробництвом упаковки для рідких харчових продуктів), Egersund Seafood (морепродукти), Norway Pelagic (експорт риби). Усього в Україні зареєстровано одинадцять норвезьких фірм.
З: З норвезькими інвестиціями все зрозуміло. А чи є українські інвестиції в Норвегії?
В: Ваш фінансовий ринок дуже суворо регульований: усе гранично прозоро та підконтрольне державі. Тому Норвегія не є привабливою для тих, хто прагне приховати свої бізнес-доходи. Ми не офшорна країна. За офіційними даними, українських інвестицій у Норвегії немає. Але я знаю, що вони є, зокрема, у сфері суднобудування. Мова йде про придбання українцями 2013 р. п’яти норвезьких судноверфей. Це досить солідна інвестиція. Щодо статистики, вона не завжди відображає дійсний стан справ, бо підприємство можна зареєструвати в будь-якій країні (як офшор). Тобто якщо українська компанія зареєстрована на Кіпрі, це буде вважатися кіпрськими інвестиціями.
З: Може, нестача бажаючих пов’язана зі специфікою ведення бізнесу для іноземців у вашій країні?
В: Зареєструвати своє підприємство в нас дуже просто: всього за декілька днів, за допомогою електронної системи. Статутний капітал невеликої фірми має бути не менше 50000 норвезьких крон (майже $6000). Податок на прибуток підприємства становить 22%. Однак податок на дохід для фізичної особи дуже великий – у середньому більше 40%. ПДВ – 25%, що теж чимало.
Ще в нашій країні дуже дорога робоча сила – фізична праця високооплачувана, на відміну від розумової. Тому різниця між багатими та бідними верствами населення в Норвегії не так сильно помітна, як в Україні або інших європейських країнах. Наприклад, суднобудівник чи слюсар у Норвегії коштує відносно дорожче, ніж професор чи інженер. Через це багато іноземних корпорацій, маючи головні офіси в Норвегії, розміщують своє виробництво в інших країнах (де «робочі руки» коштують дешевше).
Однак проблема не в цьому. У Норвегії весь бізнес абсолютно прозорий, без усіляких «сірих» угод й особливих договорів. Звичайно, у нас теж існує поняття «комерційна таємниця». Та якщо іноземний інвестор не готовий робити бізнес чесно і платити податки в державу, отже, Норвегія – не його країна.
З: Наскільки відомо, на цей час українсько-норвезьких і норвезько-українських спільних підприємств немає. Чому?
В: Складно сказати… Однак якщо брати досвід наших інвесторів на території країн колишніх радянських республік, то створити спільне підприємство за чинними законами в цих державах украй невигідно для норвезького бізнесу. І в разі виникнення конфліктів між партнерами, нашим підприємцям майже неможливо захистити свої права. У 1990-х рр. подібні спільні підприємства існували, але в силу зазначених причин вони не виправдали надій норвезьких ділових кіл.
З: А як норвезька сторона сприймає тривалу відсутність українського посла в Норвегії?
В: Ми чудово розуміємо, що ваша країна зараз переживає нелегкі часи, і в МЗС України – проблеми з фінансуванням і призначенням нових кадрів. Наскільки мені відомо, уже є кандидатура на посаду посла України в Норвегії. Думаю, що протягом цього року він стане до виконання своїх обов’язків.
Йон Елведал Фредріксен народився 23 серпня 1969 р. в місті Глоструп (Данія). 1989-90 рр. – курси офіцерів, інженерні війська; 1990-95 рр. – навчання в університетах Тромсе, Штутгарта, Осло, Москви (магістр філософії). У різні роки працював в МЗС Данії та Норвегії (включаючи Генконсульство Норвегії в Мурманську), а також у Міністерстві торгівлі і промисловості Данії. З 16 листопада 2011 р. – посол Норвегії в Україні (з 2012 р. – також акредитований у Мінську). Одружений, виховує сина (12 років). Захоплюється спортом і читанням.
