В Нью-Йорку, 22 квітня 2016 р. відбулася подія, яка має величезне значення як з точки зору протидії зміні клімату, так і подальшого розвитку світових фінансів. Представники 175 країн світу, в тому числі і України, взяли участь у підписанні Паризької Угоди, яка після 2020 року повинна замінити Кіотський Протокол і створити нові умови для ефективної протидії глобальному потеплінню шляхом залучення ресурсів міжнародного фінансової спільноти.
Цікавим є і той факт, що Паризька Угода викликала неабиякий інтерес з боку представників банківських установ, бірж, інвестиційних фондів. Зокрема, Bank of America Merrill Lynch, підрахували, що до 2040 р. необхідно буде витратити мінімум $75 трлн., щоб зупинити зміну клімату (для порівняння, це сума, яка співставна з розмірами світового ВВП).
Чому ж саме зараз проблема зміни клімату викликала у них такий інтерес, хоча перші кроки з метою покращення якості довкілля були зроблені ще на початку 60-х років минулого сторіччя (прийняття нормативно-правових актів, наприклад, “Про чисте повітря” в США), а питання необхідності скорочення викидів двоокису вуглецю було включено до “Порядку денного на ХХІ сторіччя” (Конференція ООН із навколишнього середовища, Ріо-де-Жанейро, Бразилія, 1992 рік)?
Ще більш важливим є питання, яким чином слід мотивувати суб’єктів економічних відносин вкладати більше коштів у проекти, спрямовані на скорочення викидів парникових газів? Як потрібно реформувати фінансові відносини, щоб питання зміни клімату сприймалося компаніями, інвесторами та кредиторами як прямий ризик для їх діяльності, а реалізовані проекти по скороченню викидів формували активи, а не просто покращували імідж?
Саме тому метою даної серії статей є висвітлити основні тенденцій, які відбуваються у світі в сфері боротьби зі зміною клімату, продемонструвати зміни, які відбуваються у сфері фінансового обліку, звітності, оцінки компаній за результатами реалізації проектів, спрямованих на скорочення викидів парникових газів.
Суттєвого пожвавлення боротьба зі зміною клімату отримала після підписання Рамкової Конвенції ООН зі зміни клімату (РК ООН зі зміни клімату) у 1992 р. Даний документ дав початок масштабним заходам, спрямованим на стабілізацію рівня концентрації парникових газів в атмосфері на такому рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему.
Вступ в дію даного документу у 1994 р. дав початок змінам, які поступово призвели до реформування підходу у питанні протидії зміні клімату – від витрачання коштів компаній на благочинні заходи до запровадження нових моделей ведення бізнесу, звітності та оцінки результатів діяльності компаній.
Масштабність змін можна прослідкувати на прикладі компанії RobecoSAM, яка почала свою діяльність наступного року після введення в дію РКООН зі зміни клімату. За період своєї діяльності до початку роботи Паризької конференції СОР 21 RobecoSAM перетворилася з компанії по управлінню активами на основі принципів сталого розвитку до одного з лідерів на ринку оцінки проектів за даними принципами ESG (Environmental, Social, and Governance), розробки відповідних стратегій для інвестиційних компаній та фінансових посередників та спеціальної групи індексів для біржового ринку. Компанія RobecoSAM сьогодні відповідає за функціонування найбільш потужної групи індексів зі сталого розвитку — Dow Jones Sustainability Indices (DJSI), розроблених на основі аналізу відповідності ESG принципам результатів діяльності 2900 компаній, які пройшли лістинг на біржовому ринку.
Причиною повільного інвестування у проекти зі сталого розвитку та реформування фінансової інфраструктури була недостатня мотивації учасників фінансового ринку більш активно займатися проблемами зміни клімату через відсутність відповідних умов для ведення бізнесу, можливості отримання значних прибутків та в силу існування низької вірогідності появи глобального ринку торгівлі дозволами на викиди парникових газів (результатів реалізації таких проектів). В додаток до цього не було чітких зобов’язань з боку всіх країн по їх скороченню. Особливо це стосується США та Китаю – найбільших емітентів парникових газів, які не взяли на себе зобов’язання в рамках Кіотського Протоколу скоротити конкретну кількість викидів.
Все це не давало можливості банкам розраховувати на гарантований попит не тільки на кредитні чи інвестиційні ресурси, а й на продукти та послуги, які б купувалися завдяки користуванню такими ресурсами. Саме тому не існувало необхідних передумов для спрямування капіталів банків, інвестиційних та пенсійних фондів на боротьбу зі зміною клімату, а фінансування заходів, спрямованих на скорочення викидів парникових газів відбувалося на «доброчинних засадах» в рамках CSR (corporate social responsibility) — корпоративної соціальної відповідальності.
Важливим кроком у переході від «доброчинності» до нових бізнес-моделей наприкінці ХХ сторіччя була пропозиція Дж. Елкінгтона запровадити принципи ESG (Environmental, Social, and Governance) для оцінки результатів інвестицій у проекти, які пов’язані з проблемами сталого розвитку загалом і проблем зміни клімату, зокрема. Ці фактори стали сьогодні з’єднувальною ланкою між компаніями, інвесторами та посередниками, оскільки за їх допомогою відбувається формування звітів про діяльність компаній, оцінка їх діяльності (рейтингування) та допуск до фінансового ринку (біржі). По суті, мова йде про масштабне реформування всієї фінансової інфраструктури, де питання обліку результатів реалізації проектів, спрямованих на боротьбу зі зміною клімату (соціальних та управлінських питань), також знаходяться в центрі уваги, оскільки це є відправною точкою для включення цих активів до балансу і подальшої підготовки відповідних звітів.
Підписання Кіотського Протоколу стало наступним потужним імпульсом для подальших зрушень. Зокрема, у 1997 р. відбулося створення першої ініціативи GRI (Global Reporting Initiative), яка має на меті допомогти компаніям, урядовим установам та іншим організаціям налагодити комунікацію стосовно участі бізнесу у вирішенні таких важливих питань як: зміна клімату, права людини, корупція та інше. Це був важливий крок на шляху до реформування системи корпоративної звітності.
На сьогоднішній день існують декілька найбільш розповсюджених ініціатив, які допомагають розкрити не тільки результати діяльності компанії в частині протидії екологічним ризикам, а й у вирішенні соціальних та управлінських проблем (див. табл. 1).
Таблиця 1. Існуючі підходи до підготовки звітності у відповідності до ESG принципів (факторів) – звітності зі сталого розвитку.
| SASB (Sustainability Accounting Standards Board) | GRI (Global Reporting Initiative) | IIRC (International Integrated Reporting Council) | |
| Тип Керівництва | Стандарти | Керівництво | Рамкові умови |
| Межі | США | Світ | Світ |
| Специфікація | По галузям | Загальна | Загальна |
| Тип розкриття | Обов’язкове | Добровільне | Добровільне |
| Суб’єкти | Публічні компанії, акції яких торгуються на біржі в США | Публічні та приватні компанії | Публічні компанії, акції яких торгуються на міжнародних біржах |
| Цільова аудиторія | Інвестори | Всі стейкхолдери | Інвестори |
| Тип організації | 501(с)3 | ГО | ГО |
| Визначення “матеріальності” | Інформація є “матеріальною” у випадку, якщо “існує суттєва ймовірність того, що розкриття прихованої інформації трактувалося б інвесторами як факт, що суттєво змінив “загальний мікс” наданої інформації.” (Визначення Верховного Суду США, TSC Industries, Inc. v. Northway, Inc., 426 U.S. 438(1976) and Basic v. Levinson, 485 U.S. 224(1988)) | Інформація, яка “може розглядатися як важлива для відображення економічного, екологічного та соціального впливу організації або як така, що впливає на рішення стейкхолдерів” (визначення GRI) |
Джерело: Sustainability Accounting Standards Board
Після вступу в дію Кіотського Протоколу керівництву ООН стало зрозуміло, що країнам для досягнення взятих на себе зобов’язань буде необхідно використовувати не тільки державні фонди, а й звернутися до фінансового ринку за додатковими коштами (особливо це стосується країн, що розвиваються). Саме тому Світовий банк, як структурний підрозділ ООН, разом з рядом інших міжнародних фінансових інституцій розпочав роботу над новими інструментами, які повинні були привабити інвесторів та кредиторів і дати можливість профінансувати проекти по скороченню викидів парникових газів.
Так, вже у 2007 р. Європейський інвестиційний банк (ЕІБ) провів першу емісію «зелених облігацій» (боргові зобов’язання із фіксованим рівнем доходу, які випускаються урядами, банками, міжнародними банками розвитку, корпораціями з метою залучення необхідного капіталу для створення активу, який дозволить створити низьковуглецеву економіку, здатну протидіяти зміні клімату), кошти від якої пішли на реалізацію проектів з розвитку відновлюваної енергетики та енергоефективності (на загальну суму близько €600 млн.).
Проте відсутність знову ж таки гарантій стосовно можливості існування глобального ринку торгівлі дозволами на викиди парникових газів не давала можливості новим фінансовим інструментам розвиватися і залучати потужності фінансового ринку в повній мірі.
Все ж це не завадило найбільшим фінансовим установам світу у 2009 р. створити потужну ініціативу Climate Bonds Initiative, учасники якої у 2016 р. вже управляли активами на $32 трлн. Первинною метою даної ініціативи було відслідковування ринку «зелених облігацій» та акумуляція $100 трлн. для реалізації проектів, які спрямовані на боротьбу зі зміною клімату, проте вже сьогодні це є потужна інституція, яка надає оцінку випущеним зелених облігаціям та інформаційним центром (порталом), який здійснює моніторинг важливих подій та заходів в світі кліматичних фінансів.
Згодом, у 2010 р. офіційно розпочала роботу інша ініціатива — CDP (Carbon Disclosure Protocol), метою якої є показати не просто інформацію стосовно участі компанії в вирішенні екологічних проблем, а допомогти 822 інституційним інвесторам, які мають в управлінні майже $95 трлн. активів, розкрити ризики, які приховані в їх інвестиційних портфелях. Важливою перевагою даної структури є той факт, що робота ведеться не тільки з представниками корпоративного сектору, а й з проектами на муніципальному та урядовому рівні. Фактично, починається активне висвітлення участі міст та регіонів у питанні протидії зміні клімату, а сфера моніторингу та звітності поширюється тепер не тільки на корпоративний, а на публічний сектор економіки.
Того ж року за ініціативи UNCTAD (UN Conference on Trade and Development), the UN Global Compact, UNEP FI (UN Environment Program Finance Initiative) та PRI (Principles of Responsible Investment) було створено Sustainable Stock Exchange Initiative (SSE initiative). Метою даної ініціативи є створення платформи, яка б допомогла прояснити, яким чином біржі, інвестори, регулятори та компанії можуть покращити прозорість та результати діяльності корпоративного сектору. Мова йде, в першу чергу, про відповідність принципам ESG (Environmental, social and governance). На сьогодні дана ініціатива об’єднує більше 50 найбільших світових бірж, 15 з яких вже, слідуючи загальній меті даного утворення, погодилися і використовують Типове Керівництво SSE та рекомендації WFE (World Federation of Exchanges) для того, щоб допомогти компаніям, які пройшли лістинг на цих біржах, в процесі підготовки звітів по діяльності у відповідності до факторів ESG (див. рис. 1).
Важливість цих подій не можна переоцінити, оскільки перша подія сприяла розвитку нового ринку фінансових інструментів, який допомагає акумулювати кошти для цілей боротьби зі зміною клімату. А дві інші – перебудувати учасникам фінансового ринку (корпоративний та публічний сектор) свою діяльність та враховувати додатково екологічні та соціальні ризики, відображаючи це у звітності, в процесі рейтингування та доступу до організованих ринків (бірж).
Рис. 1. Кількість бірж, які пропонують Керівництва зі звітності за факторами ESG (ESG Reporting Guidance) у 2016 р. (світ в цілому)
Джерело: Sustainable Stock Exchange Initiative
Ще більш суттєві зміни відбулися після чергової зустрічі країн-підписантів Кіотського Протоколу в рамках СОР 19 (листопад 2013 р., м. Варшава, Польща), де країни-учасниці ООН домовилися про початок роботи та інтенсифікацію співробітництва між сторонами задля підготовки Очікуваних національно-визначених внесків (ОНВВ, INDC — Intended Nationally Determined Contribution) (в Паризькій Угоді даному питанню присвячена стаття 4). Все це передбачалося зробити до початку конференції в м. Париж (СОР 21) 2015 р.
Даний сигнал слугував потужним поштовхом для розвитку ринку “зелених облігацій”, оскільки одразу після завершення конференції в м. Варшава на ринку було здійснено одразу декілька емісій корпоративних «зелених облігацій», по суті, це були перші корпоративні облігації такого роду. Зокрема, емітентами виступали EDF (на $1,5 млрд., енергетика), Bank of America (на $500 млн., банківська галузь) та Vasakronan (1,3 млрд. шведських крон, нерухомість), які дали потужний імпульс для розвитку всього ринку. Загалом, можна констатувати, що з часу темпи зростання даного ринку просто вражають, оскільки за період 2013-2015 рр. даний показник становить майже 500% (див. рис. 2).
Рис. 2. Динаміка ринку «зелених облігацій», 2007-2015, $ млрд.
Джерело: The Climate Bond Initiative
Фактично, до початку роботи Паризької конференції на фінансовому ринку було створено практично всі необхідні умови для активного залучення представників корпоративного, публічного сектору, банківських та інвестиційних компаній до процесу боротьби зі зміною клімату. Але єдине чого не вистачало, – це чіткого сигналу з боку країн стосовно обсягів скорочення парникових газів на наступні десятиріччя, що є запорукою наявності постійного попиту на кінцевий результат реалізації таких проектів — дозволів на викиди.
Саме тому, найбільш цікавим моментом Паризької Угоди є домовленість про необхідність створення умов для обміну результатами реалізації проектів по скороченню викидів в міжнародному масштабі (стаття 6 Угоди). Фактично, мова йде про глобальний ринок, який разом із зобов’язаннями по скороченню викидів створюють всі необхідні умови для приходу на нього власників великого капіталу. При цьому цікавими для банкірів будуть не тільки самі дозволи на викиди, а й можливість кредитувати і інвестувати в пов’язані зі скороченням викидів проекти.
З метою підтримки проектів по скороченню викидів парникових газів передбачається також створення Механізму сприяння скороченню викидів парникових газів та підтримки сталого розвитку. Діяльність даного Механізму буде зосереджена на стимулюванні участі держав та приватних компаній у проектах по скороченню викидів в глобальному масштабі (стаття 6).
Країни-підписанти угоди єдині думки стосовно необхідності використання всіх наявних фінансових інструментів, передусім активно користуватися наявними можливостями державних фондів (стаття 9). Хоча самою угодою передбачено функціонування Зеленого кліматичного фонду (Green Climate Fund) та ряду інших фінансових механізмів, цих коштів недостатньо для отримання необхідної кількості фінансових ресурсів, призначених на боротьбу зі зміною клімату, оскільки передбачається акумулювати близько $100 млрд. фінансових ресурсів щороку до 2040 р. Проте навіть цієї суми поки не вдалося зібрати, оскільки станом на лютий 2016 р. внесків було зроблено лише на суму $10,2 млрд. В той же час, фінансування проектів фонду пов’язано із залученням приватних коштів і «зелені облігації» тут також відіграють важливу роль як додаткове джерело. Зокрема, фондом було затверджено програму фінансування регіону Латинської Америки та Карибського басейну з використанням «зелених, енергоефективних бондів» на суму $217 млн.
Проведення Паризької конференції СОР 21 розтягнулося на декілька тижнів, протягом яких відбувалися численні засідання та зустрічі, за якими майже ніхто не помітив зібрання представників фінансового ринку, яке відбулося 7 грудня 2015 р. в рамках програми заходів СОР 21. На даному заході зібралися представники найбільших світових бірж (Euronext, Nasdaq, Luxembourg Stock Exchange), компаній, якій займаються збором, обробкою інформації та оцінкою результатів діяльності корпорацій, фінансових установ. У своєму підсумковому документі учасники зібрання в черговий раз наголосили на важливості використання принципів ESG в підготовці звітів та оцінці діяльності компаній, які пройшли лістинг на біржі.
Промовистими є слова, які належать Керівнику Банку Англії Макру Карні (очолює також Financial Stability Board, створену за ініціативи G20 задля розробки рекомендацій стосовно зміцнення фінансової стабільності у світі) та були включені до підсумкового документу зібрання: «вуглецевий бюджет — як той, що розроблений IPCC (Intergovernmental Panel on Climate Change) – є дуже цінним здобутком, проте може по-справжньому запрацювати за умов належного розкриття, що надасть політикам всі необхідні умови для прийняття рішень, а фірмам та інвесторам – можливість прийняти та відповісти на цей вибір».
Саме тому, найбільш важливим здобутком Паризької Конференції є узгодження планів представниками 175 країн щодо скорочення викидів парникових газів на наступні десятиріччя і необхідності створення системи обміну результатами реалізації проектів по скороченню викидів парникових газів у світовому масштабі. По суті, мова йде про створення глобального ринку, на якому компанії та представники фінансового ринку будуть мати можливість прогнозувати попит та пропозицію, планувати свої проекти та залучати необхідні для їх реалізації кошти.
Фактично, необхідну інфраструктуру на фінансовому ринку вже вдалося створити і його учасники очікують лише запуску глобального ринку дозволів на викиди парникових газів.
В Україні поки ведеться робота по підготовці нормативно-правової бази для створення національного ринку торгівлі дозволами на викиди парникових газів. Проте вже зараз зрозуміло, що вкластися у визначені міжнародними договорами строки (у відповідності до Угоди про Асоціацію з ЄС ринок потрібно запустити вже у 2017 р.) не видається можливим. Все це пов’язано з тим, що для запуску системи необхідно більше півроку для реалізації пілотних проектів, потрібних для калібрування системи і виявлення “вузьких місць” але законопроект ще й досі не внесено для розгляду в Парламенті.
Ще більше залишається роботи в частині формування інфраструктури фінансового ринку, необхідної для використання похідних цінних паперів, які опосередковують торгівлю дозволами на викиди парникових газів. Окрім цього компанії будуть змушені використовувати механізм MRV (monitoring, reporting, verification), необхідний для звітування перед уповноваженими органами. Проте поряд з витратами, необхідними для використання цього механізму, отримана інформація може принести численні вигоди.
Зокрема, таку інформацію підприємства можуть використовуватись для підготовки звітів нового типу у відповідності до принципів ESG. Саме ці звіти зможуть надати доступ компаніям, містам та регіонам до ринку відносно дешевих фінансових ресурсів, призначених для «зелених» проектів.
Саме з метою усунення дефіциту інформації і знань в Україні наприкінці 2015 р. зусиллями освітньої організації ESG Bildung Verein, консалтингової компанії BFSE LLC. в межах ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана” було відкрито Centre та School for ESG Economics. Головна мета — дати можливість представникам приватного та публічного секторів економіки дізнатися про можливості, вигоди та виклики, що виникають у зв’язку із створенням ринку торгівлі дозволами на викиди парникових газів.
Олександр Сущенко, к.е.н., доцент, Університет Віадріна (Франкфурт, Одер, Німеччина), директор Centre and School for ESG Economics, заступник голови ESG Bildung Verein (Берлін, Німеччина)
Андрій Гонта, директор ТОВ «BFSE» Green Trade House
