Світовий ринок нафти перебуває у шоковому стані через стрімке зниження попиту на тлі пандемії COVID-19. Багато нафтопереробних заводів змушені зупинити виробництво, а постійні стрибки цін на нафту негативно впливають на бюджети нафтовидобувних країн, що значно посилює уповільнення темпів зростання економіки через пандемію. З проханням розповісти про ситуацію, яка склалася на нафтогазовому ринку "Економічні Новини" звернулися до економічного аналітика, фахівця з нафтогазового ринку Михайла Крутіхіна.
Який надлишок нафти спостерігається зараз на світовому ринку, тобто наскільки пропозиція перевищує попит?
У травні надлишок нафти на світовому ринку трохи зменшився. Можливо, десь близько 15 млн барелів на добу. Минулого місяця він був значно вище і за деякими оцінками досягав навіть 30 млн барелів на добу.
На скільки відсотків зараз заповнені резервуари для зберігання нафти на світовому ринку?
Не можна говорити в цілому по всьому світу. Це можна говорити по окремих країнах. У Сполучених Штатах резервуари заповнені, можливо, десь на рівні 65%, в Індії – заповнені повністю, в Росії взагалі немає ніяких резервуарів для зберігання резервів. У Китаї дуже швидко будуються нові і заповнюються старі. Там статистики немає, але місце для заповнення є. В цілому зараз ситуація зі сховищами така, що для сирої нафти місце ще є в багатьох місцях, а ось з двома нафтопродуктами – дизельним паливом і авіаційним гасом – дуже великі проблеми. Тобто їх заводи виробляють набагато більше, ніж на них є попит.
Якщо в майбутньому виробництво не буде нарощуватися, то за рахунок яких країн, на Вашу думку, можна буде зменшити видобуток?
Ті, хто виробляє сиру нафту зараз домовилися, що це буде робитися об’єднаними зусиллями. Але за рахунок яких країн, сказати важко, оскільки навіть тоді, коли у нас є домовленість про рівномірний розподіл квот на скорочення, то деякі країни відмовляються від цих квот. Наприклад, Ірак. Там працюють іноземні компанії, які цю нафту отримують за свою роботу, і їм абсолютно нецікаво припиняти видобуток, оскільки немає такої домовленості з іракським урядом. Без будь-якої домовленості змушені скорочувати видобуток Сполучені Штати, трохи Норвегія, Канада. Але це з об’єктивних причин, оскільки у них попит не справляється з тим, що вони можуть добути без всякої домовленості. Тому сказати, що хто більше видобуває, той постраждає – абсолютно неможливо.
На тлі цінової війни вартість нафти значно знизилася, проте, на думку багатьох експертів, сьогоднішній рівень цін ще не межа і вони будуть стрибати вгору і знову вниз. Чи може РФ вплинути на рівень цін на нафту на світовому ринку?
У Російської Федерації дуже обмежені можливості. Вона не гнучкий гравець на цьому ринку, тому що не може оперативно, швидко і у великих масштабах скорочувати і збільшувати видобуток. Це не Саудівська Аравія, де кілька хороших свердловин можна закрити – і вже буде відчутний ефект на виробництві нафти в усьому світі. А в Росії для того, щоб припинити видобуток або відновити видобуток потрібен час. Якщо зараз Росія протягом двох або чотирьох місяців буде добувати нафту так, як від неї вимагає за погодженням об’єднання ОПЕК +, то щоб відновити колишній рівень видобутку РФ буде потрібно близько 4 років. Тому вона тут гравець допоміжний, а ніяк не основний.
Як довго Саудівська Аравія буде демпінгувати ціни і чим це загрожує світовому ринку?
Саудівська Аравія не завжди демпінгує. Вона дійсно бореться за ринкові ніші, витісняючи звідти конкурентів. Але робить це досить обережно. Вона розуміє, що всіх конкурентів вона не зможе замістити. Просто фізично у неї не буде стільки нафти, щоб всіх замістити. Однак вона робить це, пропонуючи серйозні знижки на ринках від Китаю до Європи, де діє, наприклад, Росія. Але знижки пропонуються теж обережно. Дуже великі вони намагаються не пропонувати і дивляться на ціну російської нафти. Потім пропонують знижку, не дуже велику, але привабливу. Тобто це практично не демпінг, а виважена цінова політика. Тим більше, що Саудівська Аравія в цьому випадку маневрує не видобутком, а експортом. Вона за період з кінця березня по квітень накопичила гігантські запаси нафти в наземних сховищах по всьому світу від Південної Африки до Японії і від Єгипту до Сполучених Штатів. І здатна ці сховища використовувати для того, щоб різко збільшити експорт або забезпечити додаткові поставки. Крім того, Саудівська Аравія накопичила дуже багато нафти в супертанкерах, які використовуються як сховища на море. Маневруючи цими великими обсягами Саудівська Аравія цілком може перемогти будь-якого конкурента.
Чи зможуть інші країни-члени ОПЕК вплинути на рівень виробництва і ціни на нафту?
В даному випадку найбільші гравці, які виробляють найбільше нафти всередині ОПЕК, це Саудівська Аравія, Кувейт і Об’єднані Арабські Емірати. Вони діють узгоджено, не суперечать ніколи один одному і, якщо вже скорочують, то скорочують разом, а якщо збільшують, то збільшують разом. Іноді їм доводиться справлятися з такими обставинами, як ембарго на поставки нафти з Ірану. Або небажання інвесторів, наприклад в Іраку, скорочувати видобуток. Або зникнення Лівії з нафтового ринку через політичні події. Тобто ці країни є фактично головними силами на цьому ринку і визначають позицію ОПЕК.
При зниженні виробництва і поточного попиту на нафту які перспективи на світовому ринку у американської сланцевої нафти і при якій ціні виробництво нафти втратить рентабельність?
Не можна говорити про ціну нафти, оскільки від одного проекту до іншого велика дистанція за цінами, витратами і умовами роботи. Але в принципі якщо ціни встановляться до кінця року на рівні $ 40-45 за барель, то ми побачимо дуже швидке відновлення сланцевої галузі в Америці. Можливо, щорічно вони не будуть додавати у видобутку по 1-1,5 млн барелів на добу, але півмільйона барелів на добу щорічного приросту сланцева галузь цілком здатна дати.
Ваші прогнози щодо ситуації на світовому ринку, коли резервуари будуть заповнені на 100%, і що при цьому буде з ціною нафти?
Немає такої ситуації. Швидше за все, вона не трапиться, тому що видобуток обмежують все ж таки заздалегідь. Нафта ж не просто видобувається і кудись випаровується за межі землі. Її повинні приймати нафтопереробні заводи. А заводи працюють так, щоб забезпечити попит. Ось від попиту зараз все і залежить. Якщо не буде попиту, то доведеться при переповненні зупиняти проекти, видобуток нафти. Але в Росії ще до домовленості з ОПЕК скорочували видобуток нафти, наприклад, сахалинські проекти скоротили видобуток на 2,5%, “Татнефть” – на 2,5%. Це відбувалося в березні, коли ще ніякої домовленості не було. І відбувалося це тому, що не було попиту. Нафта накопичується в танкерах і підземних сховищах. Але не можна говорити, що це вирішальний фактор. Будуть припиняти видобуток і зупиняти свердловини.
Як ще, крім скорочення видобутку, можна боротися зі значним перевищенням на ринку пропозиції нафти над її попитом?
Тут просте рівняння. Або великий попит, або видобуток. Чимось грати тут неможливо. Тобто тільки скороченням. Раз у нас немає попиту, то треба скорочувати видобуток. Там ще є питання в балансі. Якщо багато якогось певного виду нафтопродуктів, наприклад, зараз надлишок дизеля, то потрібно якимось чином, можливо, перебудовувати роботу нафтопереробних підприємств, щоб випускати більше бензину і менше авіаційного палива і дизеля. Це теж займає досить багато часу.
Який вплив, на Вашу думку, може надати на світовий ринок нафти розвиток зеленої енергетики і енергозберігаючих технологій?
До кризи пандемії вважалося, що попит на нафту через розвиток енергозберігаючих технологій, енергоефективності, альтернативних джерел енергії, таких як сонце, вітер, біопаливо, зменшиться в 2040 році. Потім його почали зрушувати до 2025 року. Але тут вдарила епідемія і терміни перемістилися ще більше. Дійсно, розвиток електромобілів, альтернативних видів енергії серйозним чином може на це вплинути. Ми бачимо плани європейських держав і Китаю по поступовій відмові від викопних видів палива. І я не виключаю, що мета, яку вони ставлять, так звана декарбонізація, буде десь у 50-му році, можливо, і досягнута. Хоча б у виробництві електроенергії, щоб можна було відмовитися від нафти, вугілля і природного газу. Але, природньо, якщо такі плани будуть здійснюватися за підтримки уряду і субсидуванні проектів, то потреба в нафті, вугіллі та газі буде дуже різко скорочуватися.
Через світове скорочення видобутку нафти і практично відсутність у РФ резервуарних потужностей у Росії відсутня можливість стратегічного зберігання сирої нафти. Який вихід з ситуації, що склалася найбільш прийнятний для неї?
Поки нафтосховищ немає і будувати їх досить довго і витратно, потрібно обмежувати видобуток і приймати стратегічні рішення, які свердловини підлягають закриттю. Чи це найбільш неефективні свердловини з малим дебітом і сильно обводненими пластами покладів. Або це більш-менш ефективні свердловини, де легко видобувається нафта і легко цю свердловину тимчасово законсервувати і потім легко розконсервувати. Ось яке буде прийнято рішення. Якщо закривати будуть малоефективні свердловини, то через рік-другий ми побачимо зовсім нову структуру російської нафтової галузі. Це буде більш високотехнологічна галузь з ефективними свердловинами і так званим інтелектуальним бурінням. А ось ті свердловини, які дають 6% нафти (все інше – вода), швидше за все, можуть піти в минуле. Тому що їх закривати дорого, а знову розконсервувати ніякого комерційного сенсу немає.
Світові ціни на нафту в цьому році зменшуються, а вартість бензину в РФ залишається на високому рівні, в той час як в Європі і США ціни на бензин суттєво знижуються. Чому складається така ситуація і що необхідно зробити для її поліпшення?
Це не має нічого спільного з цінами на нафту. Це фіскальна політика держави, яка націлена на те, що потрібно з населення здерти якомога більше. І тому ціна на бензин і дизпаливо на російських АЗС визначається податковим навантаженням. Зараз вже більше 70% у вартості літра палива – це податки. Податки ніхто не збирається зменшувати, а тільки збільшувати. Два рази на рік підвищують акцизи. Тому це просто вилучення грошей у населення.
Проблеми із застарілою технікою, скороченням видобутку нафти і падінням цін можуть привести до того, що РФ недоотримає до бюджету більшу частину коштів. На Вашу думку, чи не призведе це до спаду економіки?
Так, ми бачимо, що в економіці намічається спад і за різними оцінками в цьому році Росія втратить від 8% до 16% ВВП. І грошей стає, природно, менше. Оскільки у нас є таке правило, що коли ціна на нафту опускається нижче якогось рівня, то недоотримання коштів до бюджету компенсується з Фонду національного добробуту. А цього фонду при тих темпах витрат, які ми зараз спостерігаємо, вистачить років на два, не більше.
Білорусь почала купувати нафту у США з метою диверсифікації джерел поставок. Як це може вплинути на обсяги придбання Білоруссю нафти у РФ?
Білорусь купувала від 18 до 23 млн тонн на рік, і це те, що потрібно для роботи її двох нафтопереробних заводів. Самій Білорусі потрібно десь приблизно 5 млн тонн на рік. Все інше Білорусь переробляла і експортувала як нафтопродукти. Оскільки Росія поставляла нафту з великими знижками, то це дозволяло Білорусі надавати субсидію за рахунок російських нафтових компаній і за рахунок російського бюджету, отримуючи зі знижками сировину. Зараз у Росії відбувається податковий маневр, коли скасовуються експортні мита на нафту, і якщо білоруські заводи будуть купувати у Росії нафту фактично за світовими цінами, то Білорусі все-одно де її купувати – у Росії, Сполучених Штатів Америки або Саудівської Аравії. Аби за якістю вона відповідала критеріям. Тому Росія, звичайно, може втратити якусь частину свого експорту, але це вже комерція. Тут треба змагатися з кимось ще, з іншими постачальниками.
Чи вплине криза на нафтовому ринку на розстановку політичних сил на світовій арені і появу нових глобальних гравців?
Поки не видно такої ситуації. Ми дивимося, скоріше, на вплив пандемії на керівництво кожної з країн, а не на їх участь в нафтовому ринку. Тобто це вже вдруге по відношенню до економічної рецесії, яка намітилася в результаті карантину, закриття підприємств, припинення роботи транспорту, спілкування людей і так далі. Тобто це набагато важливіше. І тут вже з політикою можуть відбутися серйозні зміни. Ми бачимо, що назрівають такі зміни, наприклад, у Великій Британії. Але важко сказати у що все це все виллється.
Ваша думка щодо загальної ситуації на нафтовому ринку і цін на нафту до кінця року?
Загальна ситуація – це, можна сказати, невизначеність через те, що ми не знаємо наскільки довго триватиме рецесія через пандемію. Може, буде друга хвиля, не буде другої хвилі, як це вплине на зайнятість підприємств, спілкування людей, пересування, транспорт. Ми поки цього всього не знаємо. Ціни на нафту я пророкувати не можу, оскільки вони можуть дуже сильно коливатися і навіть незалежно від пандемії і рецесії, а просто по волі великих гравців на фінансовому ринку, і навіть не на нафтовому. Дуже сильно на це впливає гра з нафтовими ф’ючерсними контрактами.
Ціни на газ в Європі знизилися нижче собівартості його видобутку в РФ. Як довго може тривати така ситуація?
Можна сказати, що не нижче собівартості видобутку, оскільки собівартість видобутку набагато нижче. Ми спостерігали, як нещодавно ціни на газ на торговому майданчику TTF в Нідерландах впали до рівня $ 24 за тисячу кубометрів. Звичайно, це ніяких витрат Газпрому не виправдовує. Вижити він може і при $ 60, але для того, щоб покривати свої витрати, йому необхідно десь $ 100 за тисячу кубометрів. Якщо це все буде продовжуватися, то Газпром може просто збанкрутувати або уряду доведеться все-таки розділяти Газпром на якісь складові частини, де кілька компаній будуть займатися розвідкою і видобутком, якась державна компанія буде займатися транспортуванням газу, будуть компанії щодо його розподілу і реалізації. Щось може статися з компанією Газпром, оскільки ми вже бачимо, що в першому кварталі вона зазнала дуже великих збитків через низькі цін і катастрофічне зниження обсягів експорту.
Польща відмовляється від російського газу відповідно до нових правил ЄС і планує почати трубопровідні поставки газу з Норвегії та скрапленого газу з США. Чи вдасться Норвегії потіснити Росію не тільки в Польщі, а й в інших країнах Європи?
Ні, Норвегія виробляє набагато менше газу і собівартість його вище, ніж вартість російського газу. Але тут справа навіть не в тому, що це, конкретно, Норвегія. Так, Польща планує добудувати і, можливо, навіть через 2-2,5 роки у неї з’явиться газопровід з Норвегії через Данію. Крім того, у Польщі є ще термінал з прийому зрідженого природного газу. І вони збираються будувати ще один термінал в Гданську. Свої потреби вони цілком можуть покривати за рахунок зрідженого природного газу і майбутніх поставок з Норвегії, а може бути, навіть з території Німеччини або інших країн Європи. І Польща може стати каналом поставок газу, отриманого нею з Норвегії в зрідженому вигляді, в інші європейські країни. Не виключається можливість того, що може виникнути, який здавався колись фантастичним, коридор передачі газу «Північ-Південь», тобто через українську територію може пройти великий канал з газопостачання з використанням українських підземних газових сховищ, що було б дуже ефективно і вигідно для європейських споживачів газу і взагалі для європейського енергетичного ринку.
США готують новий пакет санкцій по Північному потоку-2. На Вашу думку, чи буде запущений цей Північний потік?
Єдине заява була американського посла в Німеччині, який залишає свій пост, і тепер, швидше за все, очолить американську розвідку. Він сказав, що з його бесід з конгресменами стало ясно, що може бути ще один пакет санкцій. Однак для цього потрібно, по-перше, щоб був якийсь законопроект у Сенаті або Палаті представників. Але такого проекту немає. Є закон про санкції, який вдалося прийняти, така як він – частина закону про військовий бюджет США. Ось він зараз діє проти Північного потоку-2. Якщо Газпром спробує трубоукладальним судном добудувати цю трасу, то американська адміністрація і конкретно президент США, будуть змушені відповідно до цього закону прийняти санкції стосовно власника судна, тобто Газпрому. Якщо такі санкції будуть прийняті, то ніякого завершення цього проекту очікувати не варто. А щодо заяви про те, що буде новий пакет санкцій, то давайте почекаємо появи хоча-б якогось документа з цими санкціями. Тому що ймовірність його проходження через Конгрес дуже і дуже мала, тим більше в рік президентських виборів.
Туреччина скоротила в сім разів поставки російського газу. Як це може вплинути на поставки російського газу в інші азіатські країни? Як позначиться на доходах Газпрому скорочення поставок?
Туреччина диверсифікувала джерела отримання газу і вважає за краще зараз отримувати газ в зрідженому вигляді. Їй, по-перше, це дешевше, а по-друге, це робить її незалежною від Росії в обстановці, коли з РФ у неї є невирішені військово-політичні проблеми в Сирії, Лівії і т.д. Це цілком природно. А залежати від Газпрому Туреччина не хоче і не буде в майбутньому. Що стосується поставок в Азію, то зріджений природний газ поставляється або в Китай, або на Сахалін. Є одна труба «Сила Сибіру». Вона розширюється і поки не може постачати багато газу в Китай, але і китайцям це особливо не потрібно. Швидше за все, вони не погодяться ні на яку другу трубу. Вони вже 15 років відкидають всі пропозиції Росії і на «Силу Сибіру» погодилися з великими труднощами. Тому очікувати якогось збільшення експорту російського газу в Азію і пов’язувати його з експортом до Європи чи Туреччини безглуздо.
Польща подає в суд на Газпром на отримання компенсації за переплати по газу слідом за Україною. Наскільки була вірною політика Газпрому щодо обов’язкової 100% -й оплати за газ?
Справа в тому, що там була не 100% -а оплата. Зазвичай це робиться «бери або плати», і це становить 80% від контрактних обсягів. Це ті контракти, які існують у всьому світі. Але в світі є й інша практика: якщо якась країна не в змозі відібрати стільки газу, скільки потрібно, то зазвичай йдуть на якусь домовленість і постачальник не хоче втрачати цей ринок. Він за домовленістю з одержувачем газу змінює умови контракту, дає нові знижки, змінює всі умови, але зберігає нормальну торгівлю. Ось це звичайна практика. І саме з такої практики виходили арбітри в Стокгольмі, коли виносили свій вердикт по відносинам Газпрому з українськими одержувачами газу. І з Польщею в Стокгольмському арбітражі вирішили точно так саме, що претензії Польщі правильні і поляки переплачували за російський газ протягом декількох років. А є ще прецедент, Газпром заплатив майже 1,5 млрд доларів німецькій компанії в Словаччині, яка отримувала російський газ і переплачувала протягом декількох років. Довелося компенсувати витрати цієї компанії. Абсолютно та ж ситуація з Польщею, і арбітри винесли рішення, що Газпром повинен заплатити, і, судячи з усього, йому платити доведеться.
Багато європейських і азіатських країн переходять на споживання скрапленого газу. Які перспективи у трубопроводів?
Трубопроводи залишаться, тому що іноді це зручно і набагато простіше. Потім трубопроводи залишаться всередині континентів, щоб пов’язувати споживачів. Можна подивитися на Сполучені Штати Америки, де обговорюються нові трубопроводи, будуються нові нафтові і газові трубопроводи, так як вони потрібні американському континенту. І те ж саме в Африці, Азії, там будуються нові трубопроводи. Китай побудував нові газопроводи з Туркменістану через Узбекистан і Казахстан до самого східного узбережжя. Тобто все працює і буде продовжувати працювати. Але десь, на мою думку, половина обсягів буде торгуватися в зрідженому вигляді, тому що повинен бути обмін і по морю. А половина обсягу буде йти як і раніше по газопроводах.
Якщо ситуація з доходами в бюджет від Роснефти і Газпрому істотно знизиться з об’єктивних причин, то як поставиться населення до того, що топ-менеджери інвестували величезні ресурси в будівництво трубопроводів та вихід компаній на зовнішній ринок замість того, щоб інвестувати на внутрішній ринок ?
Поки населення у нас приймає політику керівництва смирно і покірно, не дивлячись на те, що в пресі і всюди йдуть викриття і Роснафти і Газпрому. «Це все злі вороги говорять, нехай брешуть», – ось так населення поки сприймає.