Світовий банк (СБ) підтвердив свою підтримку Україні в умовах воєнного стану та готує чергову позику на політику розвитку. Про те як працює Світовий банк, наскільки сумлінним партнером є Україна, чому взагалі керівництво різних держав звертається за допомогою до міжнародних фінансових установ (МФУ) та що заважає нашій країні рухатися вперед «Економічним новинам» розповіла старший менеджер портфелю СБ Клавдія Максименко.
Думаю, найважливіше питання, яке хвилює сьогодні українців щодо СБ, чи продовжуватиме ви надалі надавати Україні підтримку в умовах воєнного стану. СБ вже визначився з цим питанням?
Світовий банк продовжує впроваджувати свою програму в Україні, як це описано у нашій Концепції партнерства з країною від червня 2017 року. Ми уважно стежимо за розвитком ситуації. Але наразі немає жодних юридичних обмежень на продовження нашої підтримки для України.
А що ви скажете про майбутні президентські вибори? Чи вплинуть вони на отримання коштів від СБ?
Абсолютно ні. Вибори не сталися зненацька, ми про них знали заздалегідь. Звісно, виборчий процес – це завжди період нестабільності та турбулентності. А також спроб використання проектів, їхнього початку, або непочатку, в політичних цілях. Проект, який ми зараз готуємо, ми сподіваємося ухвалити ще до виборів. Наразі готуємо позику щодо зниження ризиків інвестування в аграрний сектор. Це не буде інвестиційний проект, а позика за результатами. Тобто вона частинами буде виплачуватися тоді, коли будуть виконані певні умови. Але вона дуже практична, жодної політики, тільки те, що пов’язане з життям і діяльністю сільськогосподарського сектора.
Рішення щодо цього Рада директорів СБ повинна прийняти ще до виборів, і у виборчий період ми заходимо фактично тільки в стані імплементації всього того, що у нас є. Ми його переживемо, потім проведемо середньостроковий перегляд своєї співпраці з Україною. У Банку є така властивість – ми співпрацюємо з країною, не з урядом. Тому який би уряд, якщо тільки це не хунта, яка військовим шляхом прийшла до влади, в країні не був, це той уряд, з яким ми маємо співпрацювати. А масштаби цієї співпраці, її глибина буде залежати від готовності уряду діяти в інтересах країни. Але ми не плануємо припиняти свою співпрацю і призупиняти якісь проекти. Власне на цей період так сталось, що ми маємо $1 млрд. 700 млн., які трохи «підвисли», зрушити з тим, щоб вони принесли свої результати для українців.
Корупція коштує Україні 2% ВВП. Це понад 2 млрд дол. і півкредиту МВФ. Як СБ оцінює і ставиться до цього і які рецепти Ви можете запропонувати, щоб побороти це явище?
Подолання корупції – завдання номер один для України. «Корупційний податок» виснажує економіку країни, бо дуже глибоко закоренився в систему. В системі, яка працює нормально, корупційні випадки викликають непорозуміння і подив, ніби щось поламалось. У випадку України це не поламка, а звичайна робота системи.
І якщо систему вдалося «хакнути», тобто не вдатися до корупційної складової, тоді це подія ледь не державного рівня. Завдання України полягає в тому, щоб зробити систему, яка може працювати, щоб прозорі дії не сприймалися, як диво, а були правилом. І щоб корупція була оцим зламом, на який би всі звертали увагу.
Для цього дуже важливо, щоб законодавство від самого початку приймалося з думкою про те, що його потрібно виконувати, щоб положення були узгоджені одне з одним без системно закладеної помилки. Законодавство не може працювати, коли десь є законодавчі акти, які його скасовують чи унеможливлюють. Тому треба зробити систему працездатною.
Ухвалення закону про Антикорупційний суд – це одна з реформ, яку підтримував СБ своєю програмою. Проте експерти побоюються, що орган так і не зможе стати повністю незалежним. Чого ви очікуєте?
Одна з вимог продовження програми МВФ, а також СБ – це створення дієвого, працездатного Антикорупційного суду. Адже жодні розслідування і порушені справи, які антикорупційні установи розпочинають, не можуть знайти свого логічного завершення. Відтак утверджується безкарність, яка фактично знецінює діяльність всієї антикорупційної архітектури, утвореної в Україні після Революції Гідності. Цей суд має бути і має працювати.
Дуже важливо стежити не лише за створенням інституції та її фінансуванням, але й за тим, щоб по дорозі не виникли додаткові умови, які фактично унеможливлять її роботу. Наприклад, в законодавстві є положення, що людина, проти якої порушено справу, може вимагати, щоб її справу читали усно. Все, вважайте, що справу завершено. Адже її можна читати роками. Справи мають по 1500 тисяч аркушів. Якщо читати по три години на день, то людина вже на пенсію піде, поїде жити в Іспанію у свій маєток і все це забудеться. А весь цей час, оскільки немає рішення суду про її провину, вона вважатиметься невинною. Отож, щоб такого не було, важливо, щоб суд запрацював і умови його роботи збереглися практичними, не були засмічені оцими маленькими додатковими шпаринками в законодавстві, які і створюють прогалини потім в цілій системі.
Чому країни взагалі співпрацюють з МФУ? Чи можна обійтися без зовнішніх запозичень і власними силами вирішувати економічні питання?
Країни співпрацюють з МФУ, тому що є потреби в інвестиціях заради розвитку, які з різних причин не можуть взяти на себе двосторонні, або внутрішні інвестори. Ці інвестиції насамперед пов’язані з дуже великими інфраструктурними потребами, або стратегічними об’єктами. Це ті сфери, куди держава не має змоги запустити приватного інвестора, який потім буде мати можливість посісти стіл правління і представляти власні інтереси. Те саме і з двостороннім інвестором, який представлятиме інтереси тієї чи іншої країни, чи владної структури, від якої надходять фінанси.
Є країни, яким макроекономічний стан дозволяє здійснювати такі інвестиції самостійно, тому вони і називаються розвиненими. Проте більшість країн не мають ресурсів, які можна тимчасово вилучили з обігу і вкласти в такі значущі проекти. Тому вони звертаються за запозиченнями до багатосторонніх установ, де збалансовані інтереси різних країн. Такі установи є нейтральними і їхніми стратегічними інвестиціями можна скористатися без побоювань. Будь-який приватний інвестор не буде вкладати гроші, які в найближчому майбутньому не призведуть до отримання прибутку. Наприклад, зношені тепломережі, які ми маємо по всій країні. До того ж, подальше підвищення тарифів на комунальні послуги до рівня, коли можна повністю окупити інвестиції – не дуже легка справа, враховуючи рівень доходів нашого населення. В інвестиціях МФУ великий термін повернення і порівняно не висока вартість.
Чим СБ відрізняється від інших міжнародних кредиторів? В чому Ваша перевага та цінність на ринку інвестицій задля розвитку?
По-перше, ми беремо участь, в разі потреби, в розробці проекту, а наші експерти пересвідчуються, що він економічно доцільний і фінансово життєздатний. Зокрема, серед списків інвестиційних проектів, які мають державні установи, дуже багато проектів-«мрій».
Наприклад, мегабудівництво не обов’язково є стратегічним пріоритетом, або економічно доцільним. Дуже важливо зважувати, наскільки на даному етапі розвитку країни проект буде обгрунтованим та чи не призведе до надмірної заборгованості і відволікання грошей. Це все СБ вивчає в першу чергу. Ми вивчаємо макроекономічний стан країни, ситуацію в секторі, в якому здійснюватиметься інвестиція, прораховуємо фінансову частину перш ніж підтримаємо своїми інвестиціями. На етапі реалізації проекту здійснюємо технічну підтримку та нагляд. Тобто допомагаємо пересвідчитися, що по дорозі «цуценя не підросло чи взагалі не перетворилося на іншу тварину». Також здійснюємо, так званий фідуціарний контроль – слідкуємо за тим, щоб кошти використовувалися за призначенням, в прозорий спосіб та згідно з міжнародними правилами закупівель. Іноді це і стає наріжним каменем, через який починаються проблеми.
Іноді організації думають, що умов договору виконувати не потрібно, що можна домовитися. І коли виявляється навпаки – трапляються прикрі випадки, доводиться скасовувати частину фінансування, або зупиняти співпрацю с такими позичальниками. Але я вважаю, що це правильніше, ніж дозволити їм використати гроші не за призначенням, або робити непрозору закупівлю. Бо це ж борг, який гарантований державою. Потім у таких випадках громадяни мають сплачувати чиєсь збагачення. В цьому і полягає цінність саме наших проектів. Все це ми робимо не за рахунок позики, яку взяла держава, а за рахунок власних коштів.
Тобто позика використовується на ті цілі, під які вона отримувалася, а нагляд, технічний супровід та підготовка проекту здійснюється коштом СБ. Бувають ситуації, коли є двосторонній партнер, який надає грант на підготовку такого проекту, тому що вважає його також важливим. Проте в СБ покращені порівняно з ринковими умови отримання кредитів, довший період канікул щодо виплати, довший період безпосередньо виплати і нижчі відсотки. Звісно, не кожен може звернутися за кредитом, існує відбір, стратегічні напрямки співпраці, погоджені з країною, в рамках яких і робляться ці інвестиції.
Яка відмінність між СБ і МВФ, які начебто працюють однаково?
МВФ дає так звані макроекономічні позики. Вони не спрямовані на конкретні проекти. Є умови: макроекономічна стабільність, збалансованість дефіциту бюджету, створення антикорупційних установ тощо. Різні умови на різних етапах розвитку країни, які на думку експертів МВФ, створюють стабільнішу макроекономічну ситуацію в країні, з виконання яких надається позика. Після цього вона просто стає бюджетом країни, резервним фондом. Фактично право на отримання кредиту заробляється тим, що виконані попередні умови. Надалі МВФ здійснює нагляд з тим, щоб не було так званих «флешбеків», тобто швидко не поскасовували все те, що було прийнято для отримання цієї позики.
Один із інструментів, з яким працює СБ, також є позика для розвитку. Якщо МВФ бере на себе масштабні завдання, впровадження яких матиме максимальний вплив на економіку держави, то діяльність СБ має більше конкретики. Наприклад, якщо приймається Кодекс, потім потрібно прийняти низку законів, підзаконних актів і т.д. Отже якщо вимоги МВФ – це Кодекс, то далі роботу над цими підзаконними актами, над власне впровадженням допомагаємо здійснити ми за допомогою наших позик для розвитку. Тобто там нижчого рівня умови, більш цілеспрямовані, а також інший порядок грошей, які ми можемо надавати. Але зазвичай ми це робимо в співпраці з МВФ. І однією з умов того, щоб наша позика почала рухатися є виконання умов МВФ і отримання наступного траншу.
Наскільки активно Україна здійснює реалізацію коштів, наданих СБ?
У співпраці з Україною у нас є вісім інвестиційних проектів, два з яких доволі молоді, а решта мають солідний вік: по три-чотири роки і більше. І при цьому у нас дуже низький рівень вибірки грошей. Проекти «повзуть» у своєму виконанні. Наприклад, торік відсоток вибірки вже наданих коштів СБ становив трохи більше 7%. На сьогодні є певний обсяг вже наданих невикористаних інвестицій, зарезервованих банком, за що країна вже сплачує. І ці інвестиції просто висять на рахунках, створюючи заборгованість з точки зору міжнародних фінансових установ.
Коли країна звертається за новими кредитами, це створює проблеми. Заборгованість не працює на те, щоб покращувати ситуацію, створювати якусь додаткову вартість за рахунок якої можна було б її виплачувати. Це дуже неефективний спосіб використання інвестицій, тому що кошти знерухомлені, не йдуть в економіку і не дають можливості звернутися за новими запозиченнями.
Для українців – це недобудована лікарня, дороги, зволікання у закупівлі обладнання, «швидких», або нереабілітовані мережі… Це все ситуації, де кінцеві споживачі кредиту не отримують результату. А фінансова ситуація країни-позичальника на зовнішніх ринках виглядає як велика заборгованість. Тому дуже важливо пришвидшити використання цих грошей і звільнити простір для нових запозичень.
Яким чином покращити цю вибірку грошей? І як зробити так, щоб ці кошти справді працювали?
Український уряд вже зробив багато в цьому напрямку. Проте в нас дивовижне законодавство, де одне чіпляється за інше. Коли кажуть, що в країні бюрократія, то в Україні – бюрократія бюрократії. На кожного папірця треба ще папірець, потім його необхідно офіційним листом запросити, потім три тижні на відповідь і т.д… Не можна сказати, що хтось саботує роботу. Але через те, що дев`ять кіл треба зробити, перш ніж з’ясуєш якусь просту річ, справа просувається повільно. А у випадку інвестиційного проекту таких дій дуже багато. І поки не буде цього «стрімлайнінгу», оптимізації процедур, неможливо очікувати, що використання інвестицій пришвидшиться.
Дуже простий приклад. Ми просили, щоб по проектах, які фінансуються МФУ, не потрібно було отримувати додаткове затвердження проектної документації на контакт вартістю не більш ніж 400 млн. грн. Це невелика сума, якщо перевести на долари, не великий шматок робіт, не дуже велика закупівля обладнання. Такі проекти валом ідуть до Кабміну. Ніхто не зволікає. Але оцей обіг, там п’ять міністерств розглянуло, плюс Кабмін, і два місяці втрачено. Проведений тендер, обраний виконавець, але він не розпочинає роботу, чекає поки дозволять підписати контракт. Треба подякувати Мінфінансів, Міністерству Регіонального Розвитку, що цю норму скасували, тому що такий проект двічі проходив перевірку нашими та українськими експертами на момент його затвердження. То що робиться далі? Міністерство, яке є виконавчою агенцією проекту, тепер говорить, що вони мають розробити власну процедуру, як це схвалювати… No comments. Далі завіса. Не можна сказати, що є якісь шкідники чи вороги України, але якщо не зробити оптимізації цих процедур, система не працюватиме.
Було сказано, що після відновлення співпраці з МВФ Україна може отримати бюджетні гарантії від СБ на суму $ 750 млн. Куди планують направити ці гроші?
Це одна з форм позики для розвитку, яка надається у формі гарантії. Тобто країна під цю гарантію може залучити більшу суму на фінансовому ринку.. Через те, що більша частина позики є захищеною, для країни буде більш сприятливий відсоток вартості запозичення. Кошти будуть спрямовані саме на підтримку поглиблення вирішення тих вимог, які визначив у програмі МВФ. Там і Антикорупційний суд, і робота з макроекономікою, і вимога про державні банки. Ми знаємо, що останнє – це великий «слон» у кімнаті. Понад 60% фінансового сектора належить державі.
Також є низка вимог, які фактично поглиблюють виконання вимог МВФ. Ми закінчили перемовини і готові подати проект до своєї Ради директорів. І тепер залишається єдина умова – щоб Рада директорів МВФ прийняла рішення про надання позики Україні.
Часто лунають звинувачення в тому, що СБ надає винятково кредити. Що ви скажете з цього приводу. Взагалі, на чому заробляє СБ?
Думаю, що звинувачення походять від людей, які не повністю розуміють, яка природа кредиту, а яка – інвестиції. Природа кредиту – це коли на цьому відсотку, який надається за використання коштів, установа, яка надає кредити, заробляє. Це є сіллю роботи будь-якої банківської системи. Ми хоча і називаємося банком, але ми банк розвитку. Тобто відсоток за нашим кредитом тільки покриває його обслуговування і залучення грошей на зовнішньому ринку. Заробляє СБ не на цьому.
Тому запозичення, які ми надаємо країні на умові повернення, спрямовані виключно на розвиток. Не може хтось взяти гроші у нас і використати на закупівлю десяти «золотих унітазів», або закупити десять «майбахів» для своєї установи, нехай і державної. Кошти будуть надані тільки на те, що підтверджено експертами і дослідженнями, і що призведе до економічного та соціального розвитку, до задоволення потреби українців. Натомість, СБ надає певні послуги з управління грошима як фінансова установа, а також розміщує свої цінні папери. Оскільки ми є позичальником найвищого класу ААA, тобто найбільш стабільний позичальник, то відсотки дуже низькі. Початковий капітал, звідкіля беруться кошти – це капітал, наданий нам країнами-членами і донорами СБ. Відповідно до наданого в Банк капіталу, вони мають певну кількість голосів, певну вагу в Раді директорів, представництво і т.д. Але місія СБ – подолання бідності і створення більш рівноправного процвітання у всьому світі.
Розкажіть, будь ласка, детальніше про гранти СБ?
Кошти СБ умовно власні. Тому що все ж таки вони надані нам країнами –членами, донорами. Але з тих грошей, які вже стали нашими власними, є певні лінійки грантів, які ми надаємо. Іноді ми створюємо спеціальні пули для грантових ресурсів, коли багато донорів може прийти і вкласти свої ресурси. У нас є Фонд підтримки розбудови миру, який в основному працює з державами в стані конфлікту. Є Фонд розвитку стабільності енергетичного сектора, щоб у більш сталий спосіб розвивалась енергетика по різних напрямках.
В рамках проекту СБ, який наданий країні на умовах запозичення як інвестиційний проект, є частина, яка кінцевому споживачеві надається як грант. Це фактично такий інструмент для держави у більш контрольований і цілеспрямований спосіб надати підтримку громадянам. Наприклад, відомий проект «Рука допомоги». На грантових засадах надаються гроші людям, які хочуть створити свою справу. Є безліч позитивних прикладів. Це дійсно соціальна допомога, бо дуже великий рівень адресності. Вона надається тим, хто дійсно живе нижче рівня бідності. Наприклад, переселенці, які втратили дім, бізнес і змушені були переїхали. Ці люди замість того, щоб бути пасивними отримувачами соціальної допомоги, стають власниками своєї справи. Це зовсім інший статус, рівень життя, можливість допомагати іншим, створювати робочі місця і т.д.
Є грантові проекти, завдяки яким ми намагаємося виробити схему співпраці з громадами щодо підтримки проектів, пов’язаних із впливом конфлікту. Або це соціальний заклад, або центр навчання/коворкінг для підприємців, щоб громада могла економічно розвиватися. Наразі розпочато десять таких проектів. Це також одночасно і тестування механізму, який потім зможе використовувати держава, щоб направляти гроші на конкурсній основі на допомогу громадам, які в той чи інший спосіб відчули на собі вплив конфлікту.
Раніше ви згадали про вісім інвестиційних проектів СБ, який наразі здійснюються в Україні. Що це за проекти?
За весь період співпраці України зі СБ здійснено понад 70 проектів. На даний момент активними, за якими здійснюється робота, є вісім. Найменший із них – на 150 млн. дол, найбільший – на 450 млн. дол. Вони реалізовуються в різних сферах, охоплюють енергетику, транспорт, охорону здоров’я, фінансову сферу, комунальне господарство, а також соціальну сферу. Зокрема, відносно будівництва доріг є два напрямки: реабілітація дороги і обслуговування, або підтримка доріг. Щодо модернізації мережі соціального захисту, це підтримка переходу до системи піклування, яка існує по всій Європі, – створення дитячих будинків сімейного типу. Також є проект щодо створення єдиного реєстру отримувачів соціальної допомоги. Він дозволить підвищити мобільність населення, доступ до соціальних послуг, зменшити адміністративні витрати на обслуговування отримувача соціальної допомоги. Зрештою, це призведе до зниження витрат на обслуговування системи і більш раціонального використання грошей, які держава виділяє на соціальну допомогу. Проект закінчується в 2020 році. Ми розраховуємо, що до цього часу система вже буде протестована і почне впроваджуватися повністю.
Настільки тяжко здійснювати контроль за проектами і як часто траплялись випадки розкрадання грошей СБ?
Випадків розкрадання коштів, на щастя, за всю історію співпраці з Україною у нас не було. Можуть бути непрозоро проведені закупівлі, або відмова підписувати контракт за прозоро проведеною процедурою. Ну, не виграв той, кого хотілося, все – не хочу, заберіть ваші гроші. Але це не розкрадання. Це образа за неможливість розкрадання. Таких випадків у нас було кілька.
Ми маємо внутрішню систему розслідування. Будь-який громадянин України, або установа, коли бачить, що щось неправомірне відбувається за проектами СБ, може поскаржитися, надати інформацію і по факту буде проведено перевірку. Цікаво, що новини про розкрадання грошей дуже часто йдуть через політичну боротьбу. Була колись новина, що на Чернігівщині розкрали гроші, за які повинні були відремонтувати трубу. Ми перевірили. Труби відремонтовані, обладнання закуплене. Виявилось, що велась боротьба за мерське крісло.
Тобто в історії співпраці з Україною спроби розкрадання були, а от власне розкрадання не було. Нам вдалося запобігти цьому. І це дуже важливо. Українці можуть бути певними, що навіть якщо вони щось виплачують, вони не сплачують за чиєсь збагачення.
Чого не можна сказати у випадку з МВФ, я так розумію, коли за гріхи колишньої влади громадяни розплачуються підняттям тарифів на комунальні послуги?
Ми не коментуватимемо питання МВФ. Вони в принципі дуже відкриті в комунікаціях. Ми не маємо спроможності за них говорити такі речі