На цьому тижні в Брюсселі відбулася тристороння зустріч представників України, Росії та Євросоюзу, на якій сторони намагалися домовитися щодо подальшої долі транзиту російського газу в європейські країни через українську територію після 2019 року - саме тоді закінчується термін чинного контракту.
Втім, очікувати швидкого рішення з цього питання не доводиться, керівництво двох держав, що воюють, поки залишається непохитним. А в світлі нових обставин – перемоги НАК «Нафтогаз України» в Стокгольмському арбітражному суді в суперечці проти російського «Газпрому», а також відчайдушних спроб Кремля завершити будівництво «Північного потоку -2» і «Турецького потоку» в обхід України – ставки для кожної зі сторін ростуть і домовитися стає все складніше. Яким може бути новий контракт про транзит російського газу в Європу, і хто в кінцевому підсумку заплатить за втрати від припинення поставок «блакитного палива» через Україну, розбиралися «Економічні новини».
Хто кому ворог і товариш?
Відносини між українським «Нафтогазом» і російським «Газпромом» давно зайшли виключно в площину судових розглядів. Українська сторона вже більше трьох років не купує газ у країни – агресора. Остання, в свою чергу, відмовляється платити $ 2,56 млрд., згідно програного в Стокгольмському арбітражі позову і всі сили спрямовує на будівництво обхідних газопроводів, які повинні істотно знизити транзит газу через українську ГТС.
Нагадаємо, «Турецький потік» протяжністю близько 1100 км буде складатися з двох ниток загальною потужністю 31,5 млрд куб.м. газу на рік. Перша нитка призначена для поставок газу турецьким споживачам, друга – для газопостачання країн Південної та Південно-Східної Європи. У 2019 планується завершити будівництво приймального терміналу і сухопутної ділянки на території Туреччини. Також «Газпром» веде роботу з підготовки маршрутів транспортування за межами Туреччини. Втім, особливе занепокоєння Києва та ряду європейських країн викликає будівництво «Північного потоку – 2», після реалізації якого буде побудовано дві нитки газопроводу по дну Балтійського моря з РФ до Німеччини. Потужність газопроводу складе близько 55 млрд. куб.м. газу на рік.
Проти будівництва газопроводу «Північний потік-2» також виступає Вашингтон. Раніше держсекретар США Майк Помпео в ході зустрічі з міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним заявив, що «Північний потік-2» підриває «економічну і стратегічну безпеку» України. Американський президент Дональд Трамп неодноразово критикував керівництво Німеччини в тому, що вони є «заручниками» Кремля. У Білому домі вимагали від учасників вийти з проекту, погрожуючи санкціями тим, хто цього не зробить. Натомість США пропонують європейським партнерам власний проект, що має на меті будівництво в Європі регазифікаційних терміналів для поставок американського скрапленого природного газу. Однак в Берліні запевняють, що «Північний потік – 2» носить виключно комерційний характер і поки не мають наміру від нього відмовлятися, одночасно наполягаючи на збереженні транзиту по території України.
Поки будівництво газопроводу дещо сповільнилось в силу позиції Вашингтона, проте, незважаючи на спротив України та США, роботи по його експлуатації будуть закінчені, хоч і з запізненням. Очікується, що це відбудеться до 2021-2022 року. Основна затримка полягає в будівництві наземної інфраструктури. Тому Росії при збереженні поточного рівня експорту газу в Європу після 2019 року, коли закінчиться діючий контракт, без українського маршруту не обійтися. Інтрига майбутніх відносин України і Росії з цього питання зберігається.
Безрезультатні переговори
Нинішні переговори в Брюсселі, які тривали трохи більше півгодини замість запланованих трьох, поки закінчилися нічим. Російська сторона пропонує продовжити діючий з 2009 року контракт на транзит газу після 2019 року без будь-яких консультацій. «Міллер тричі зробив акцент на тому, що вони готові продовжити існуючий контракт. Він сказав, що його можна продовжити без будь-яких експертних консультацій … Просто взяти ці контракти – і вперед », – розповів міністр закордонних справ Павло Клімкін за підсумками переговорів. Така пропозиція, за його словами, означає, що Росія абсолютно не бере до уваги, що українське законодавство з 2009 року зазнало істотних змін і на сьогодні адаптоване до європейського. Крім того, «Газпром» продовжує наполягати на мирному врегулюванні питання щодо виплати «Нафтогазу» $ 2,56 млрд за рішенням арбітражу Стокгольма в суперечці про транзитний контракт, що для України є неприйнятним.
«Ми відкриті до будь-яких варіантів, але якщо вони відповідають рішенням Стокгольма», – сказав, у свою чергу, голова НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв. Він також підкреслив, що керівництво компанії готове розглядати майбутні угоди тільки у випадку їх повної відповідності європейському законодавству, яке було імплементовано в Україні. За словами Коболєва, в Єврокомісії підтримують позицію щодо виконання рішення арбітражу і відповідності нових контрактів до чинного законодавства України. Дії «Газпрому» Коболєв розцінив як спробу затягти переговори з політичних причин.
У той же час за словами віце-президента Єврокомісії, єврокомісара з питань енергетики Мароша Шефчовича, новий контракт на поставку російського газу через територію України потрібно укласти на термін більше 10 років. «Обсяги повинні бути комерційно життєздатними, тому що ми маємо залучити інвестора в організацію і апгрейд української ГТС. І ми хочемо, щоб це були європейські компанії з високою репутацією», – наголосив він. Віце-президент також підкреслив, що новий контракт повинен будуватися на умовах повної імплементації європейського енергетичного законодавства, «щоб він був таким саме, як контракт «Газпрому» з європейськими компаніями». «Сподіваюся, що довгостроковий транзит через Україну буде забезпечений», – додав Марош Шефчович.
У свою чергу міністр енергетики РФ Олександр Новак заявив, що Росію в першу чергу цікавить комерційна привабливість проекту. «Транзитний контракт буде обговорюватися, але базовою умовою є його комерційна привабливість. Тобто, створення таких економічних умов, які були б конкурентоспроможними по відношенню до інших напрямків – того ж «Північного потоку», «Турецького потоку», – зауважив міністр.
Які будуть втрати від транзиту?
Наразі за рік Україна прокачує близько 90 млрд м. куб. російського газу, за що отримує близько 3 млрд дол. прибутку. При цьому потужність нашої ГТС на західному кордоні – це 180 млрд.м. куб. газу на рік. Якщо ж Росія реалізує обидва обхідних газопроводи «Північний потік-2» і «Турецький потік», то транзит російського газу значно скоротитися. Тому експерти радять уже зараз опрацьовувати запасний «план Б».
«Коли запрацює перша гілка« Турецького потоку », а це близько 15 млрд.куб.м, транзит через Україну становитиме близько 60 млрд. куб м. газу в рік. «Північний потік – 2», навіть якщо і буде добудований до цього часу, не зможе працювати на повну потужність через затримку будівництва німецького газопроводу «Eugal» по території Німеччини. Відповідно газ, який прийде по «Північному потоку -2» буде нікуди відправляти далі. Тобто, транзит через територію України в 2020 році становитиме близько 60 млдр. куб. м. газу на рік в залежності від ситуації на європейському ринку, погодних умов і т.д. Питання формалізації цього транзиту, за логікою речей, має стати предметом переговорів», – заявив експерт з енергетичних питань Валентин Землянський.
За його словами, оптимальний сценарій після запуску «Північного потоку -2», який розглядається експертною спільнотою, це прокачування близько 40 млрд.куб.м. газу на рік по території України. «Потрібно розуміти, що газ йде не рівним потоком протягом року. Тобто, є піки, як наприклад зимові, коли необхідно прокачувати більше. Є спади. Є українська система підземних газових сховищ, які для таких піків підходять. Ось це може стати предметом обговорення і цей обсяг в принципі може зберегтися по українській території після того як буде введений в експлуатацію «Північний потік 2». Але без врегулювання, або хоча б зниження градусу в стосунках між Києвом і Москвою, боюся, що досягти таких домовленостей буде досить складно», – додав він.
У чому позитив для України?
На думку екс-депутата Держдуми РФ Іллі Пономарьова, зберігати транзит через Україну все одно необхідно з технічних міркувань. «Всі ці морські потоки не мають підземних сховищ газу. Вони по потужності менше, ніж транзит через Україну. Споживання газу носить сезонних характер і необхідно десь зберігати надлишки в момент, коли споживання менше. Тому ГТС України все одно треба використовувати», – заявив він. За словами політика, від запуску «Північного потоку – 2» і «Турецького потоку» для України є і позитивний момент, оскільки вже не буде працювати сценарій, який використовували в попередні роки з «закручуванням вентиля», коли вся Європа сиділа без газу і давила на Україну домовитися з Росією». «Цією монополії вже не буде. І цього консолідованого тиску на Україну теж не буде. Це, скоріше, не враховує сам «Газпром», роблячи ставку на те, що Україні за всяку ціну треба домовитися, намагаючись змусити Київ добровільно відмовитися від виграшу в Стокгольмському арбітражі. Але вже ціна питання виграшу в арбітражі і скільки буде втрачено транзиту – це зіставні величини. У цій ситуації Україна не буде стояти на колінах, щоб домовлятися», – зазначив Пономарьов.
Він також звернув увагу на те, що українські споживачі платять за газ сукупно близько 8 млрд. дол. на рік, в той час коли плата за транзит російського газу становить приблизно 3 млрд. дол. «В результаті будівництва «Північного потоку-2» і «Турецького потоку» Україна може втратити 2 млрд. дол. прибутку. На даний момент підвищення тарифів на газ для українців вже перекриває втрати, які Україна може понести від перекриття транзитного потоку. Тому це питання перестало бути критично важливим для української економіки», – додав він. Політик прогнозує, що весь цей рік будуть йти нескінченні переговори, які ні до чого не призведуть. «Домовлятися будуть в останні дні і, швидше за все, домовляться про якесь тимчасове рішення. Наприклад, поквартально будуть продовжувати ті умови, які існували до того, нескінченно граючи один в одного на нервах», – додав він.
Нам не страшний «сірий вовк»
У свою чергу експерт з енергетичних питань Марія Яковлєва переконана, що укладати договір на транзит російського газу взагалі не потрібно. «Якщо договір буде укладено, то це буде найбільшою стратегічною помилкою української влади. Тому що мати одного замовника на транзит для будь-якого бізнесу, не кажучи про енергетичний національний аспект, неприпустимо. До того ж необхідно нагадати, що замовник – це країна, яка зазіхнула на українську територію. Це взагалі неприпустима позиція. Питання – чому влада таке допускає?», – заявила «ЕН» експерт.
За її словами, необхідно запросити європейські компанії, які купують газ у Росії і надати їм економічно вигідні умови транзиту терміном на 5-10 років, як свого часу це зробили наші сусіди зі Словаччини, провівши відкритий аукціон і продавши потужності на кордоні саме компаніям, які купують газ у «Газпрому» і транспортують в свої країни. «Сьогодні транзит по «Північному потоку – 1» становить 20 дол. за тис. м3. Хіба Україна не може запропонувати 16 дол. за тис. м3.? І тоді завантажимо нашу ГТС не на 40 млрд.м3, а на 100-110 млрд.м3 газу на рік. Також можемо зробити економічно привабливу і конкурентну пропозиці. щодо зберігання газу в сховищах. І у нас величезний внутрішній ринок, сьогодні ми імпортуємо приблизно 10 млрд.м3 на рік», – нагадала експерт. Вона переконана, Україні терміново потрібен ефективний і якісний ринок газу, щоб компаніям, які купують газ у «Газпрому» було вигідно його транспортувати через українську ГТС. «Європейським компаніям цікаві дві складові. Перше – ціна, друге – безпека поставок. І перше, і друге Україна може надати. Чому ми цього не робимо? Всі дії сьогоднішньої влади спрямовані проти інтересів України», – вважає Яковлєва. Вона переконана, що українська ГТС має величезний потенціал, однак для того, щоб його реалізувати, необхідно відокремити компанію «Укртрансгаз» від «Нафтогазу», відповідно до вимог Третього енергетичного пакету, чому «Нафтогаз» всіляко противиться.
Вона також спростувала інформацію про те, що українська ГТС рано чи пізно може зупинити свою роботу через технічні негаразди або через недостатнє фінансування на її модернізацію. «Такі речі говорить виключно російська пропаганда. Якби не вкладалися кошти в модернізацію української ГТС, ми б стали свідками аварій. За цей час ми не побачили жодного навіть аварійного стану. Це говорить про те, що кошти вкладаються. Щорічно на модернізацію «Укртрансгаз» витрачає величезні кошти на ці цілі. Подивіться фінансову підзвітність. Тому це відверта брехня про українську ГТС. Хтось дуже хоче, щоб Україна втратила можливості на нормальне майбутнє. Тому що саме українська ГТС може бути локомотивом величезних перетворень, оскільки надходження від транзиту надзвичайні – і економічні, і політичні, і геополітичні», – резюмувала вона.
Тим часом, наступна тристороння зустріч на рівні міністрів з цього питання планується на травень 2019 року. Очікується, що до цього часу експерти мають опрацювати деталі майбутнього контракту на транзит російського газу по українській території.