З самого початку було очевидно - грантоїдська публіка, що прийшла до влади, яка вважає лібертаріанцями, тобто прихильниками крайнього ступеня «ліберастії», зазіхне на Кодекс законів про працю (КЗпП), який вже давно і багатьох дратує. Результатом стали нещодавні спроби проштовхнути абсолютно антисоціальний витвір нормотворчості на трудову тематику, та ще й шахрайським способом.
При цьому сам «відреформований» трудовий кодекс шалені ліберасти від влади ховають, про його зміст стає відомо тільки завдяки «зливу» в медіа, і це зайвий раз вказує на антисоциальность цієї витівки.
Той поспіх, з яким, за чутками, уряд і особисто міністр економіки Тимофій Милованов намагаються проштовхнути норматив, свідчить про сильну зацікавленість. Очевидно, що це зацікавленість великого капіталу і зовнішніх інтересантів, як і у випадку з купівлею-продажем землі, яку намагаються протягнути настільки ж швидко і приблизно такими ж шахрайськими методами.
Узаконити старе свавілля новим кодексом!
Основний сенс запропонованих реформацій перш за все полягає в спрощенні звільнення працівників, в тому числі інвалідів, вагітних, які перебувають у декретній відпустці, осіб передпенсійного віку. Також акцент робиться на маніпуляції з тривалістю робочого дня в сторону його фактичного збільшення, скорочення інших трудових прав громадян на догоду якимось «інвесторам», яких не було, немає і не буде в країні з війною і тотальною корупцією.
Слід зазначити, що нинішній Трудовий кодекс теж часто-густо не виконується. Але наявність цього документа дає хоч якісь підстави для відстоювання своїх прав. Пропоновані «реформи» покликані не тільки позбавити найману працю такої можливості, але і узаконити те свавілля, яким рясніє практика трудових відносин в останні роки.
До того ж аргументи про застарілість чинного КЗпП є цинічною брехнею! Дійсно, кодекс вводився в далеких 1970-х роках, і основне тіло документа є радянським. Але в пострадянський час в норматив були внесені сотні правок, які фактично повністю «осучаснили» документ. Розмови про те, що КЗпП нібито страшенно застарів, оскільки в ньому, мовляв, відсутні норми про новомодний фрілансинг і аутсорсинг, розраховані на повних ідіотів, оскільки КЗпП регулює трудові відносини за цивільно-правовими угодами, а це, по суті, той же фрілансинг з аутсорсингом. Не кажучи вже про те, що деякі шорсткості можна відрегулювати шляхом внесення незначних правок.
До тієї ж категорії безпідставної балаканини слід віднести міркування, наприклад, прем’єра Гончарука про те, що за нинішнім законом неможливо звільнити недбайливого працівника. Насправді, незаконні звільнення практикуються повсюди, і багато хто хотів би узаконити подібну практику.
Переслідується також мета повного усунення профспілок від участі в трудових відносинах. Можна скільки завгодно говорити про те, що наші профспілки загрузли в корупції і перетворилися на бутафорію, але в розвинених країнах саме профспілки є найважливішою стороною трудових відносин і інструментом захисту прав найманої праці. Але, схоже, що шляхом афери з «реформою» трудового законодавства від профспілок намагаються позбутися назавжди.
Механізм проштовхування «трудових реформ», яких толком ніхто поки так і не бачив, сам по собі є сюжетом навіть не для детектива, а для кримінальної справи.
Спочатку цим займалася глава комітету з питань соціальної політики Ради Галина Третьякова, депутат від «слуг народу». Але коли в медіа з’явилися злиті головні, особливо кричущі особливості запропонованих «реформ», піднявся скандал, і фракції ОПЗЖ і «Батьківщина» внесли до Ради два дуже схожих альтернативних законопроекти № 2410 і № 2410-1, які мають на меті максимальний захист прав трудящих. Така «зустрічна нормотворчість» передбачає обов’язковий розгляд альтернативних проектів, що дозволить не тільки виграти час, а й нав’язати дискусію, уникнувши скандально відомого «дурборежиму» в прийнятті такого важливого документа, що вже добре.
Тепер ініціатива в просуванні проекту належить міністру економіки Тимофію Милованову. Але просування йде з трудом, оскільки далеко не всі чиновники погоджуються підтримувати твір, що суперечить Конституції, законам і нормативним актам Міжнародної організації праці (МОП), до яких Україна приєдналася, ввівши їх в своє законодавство про працю.
Звільнити всіх і кожного в будь-який час!
Однією з найважливіших особливостей пропонованих «реформ» слід вважати скасування звичної для нас постійної зайнятості. Вводиться так звана американська система, згідно з якою працівник укладає трудовий контракт, де індивідуально обумовлюються умови праці та її оплати. Трудові контракти можуть бути безстроковими, короткостроковими, тимчасовими для стажування. Вони можуть припускати фіксований або не фіксуваний робочий час.
В результаті, за допомогою короткострокових контрактів роботодавець загрозою звільнення зможе тримати працівника на короткому повідку. Знову-таки, подібне на практиці реально існує, але поки це незаконно, і тепер це хочуть узаконити.
Між іншим, зростаюче безправ’я праці і наміри його «законодавчого закріплення» веде до подальшої втечі трудових ресурсів з країни, хоча кваліфікованих і мотивованих робочих рук вже зараз катастрофічно не вистачає, і ця нестача неухильно прогресує.
Очевидно, що за рівнем зарплат вітчизняна економіка не може конкурувати навіть з сусідньою Польщею, не кажучи про більш багаті країни. Праця заробітчан і там є безправною, але там за неї хоча б платять набагато більше. Тому в міру зростання безправ’я праці в Україні стараннями подібних «реформаторів» втеча трудових ресурсів з країни буде тільки зростати, що може призвести до катастрофічних наслідків, оскільки в країні просто не буде кому працювати. Словом, подібні «реформи» є просто неадекватними.
Звертає на себе увагу запропонована можливість нав’язування короткострокових контрактів терміном на два місяці, які дозволять без особливих проблем виставити працівника за двері в будь-який момент. Допускаються дострокові припинення контракту, наприклад з медичних причин або на час навчання працівника.
Пропонується навіть норма про можливість звільнення працівника «за власною ініціативою роботодавця». При цьому обумовлювати причину звільнення навіть не потрібно, хоча є вимога про повідомлення працівника в термін від 15 до 30-90 днів в залежності від часу, який він пропрацював на роботодавця. При цьому робиться застереження, що працівника можна заздалегідь про звільнення взагалі не повідомляти, а запропонувати йому якусь грошову компенсацію, розміри якої не оприлюднюються. Грубо кажучи: ось тобі 20 гривень – і йди гуляти.
Звернемо увагу, що норма чинного зараз КЗпП наказує повідомити працівника про звільнення за 2 місяці. Якщо звільнення відбувається з незалежних від працівника причин, роботодавець зобов’язаний виплачувати йому компенсацію в розмірі двомісячного заробітку. Тут-то і починаються маніпуляції, викликані повсюдною практикою «сірих» зарплат, коли офіційно сплачується сума, близька до мінімальної зарплати, а решта виплачується в конвертах. Саме цей механізм дозволяє роботодавцям ігнорувати трудове законодавство, тримати на короткому повідку працівника або примусити його до швидкого звільнення без особливих проблем і зволікань. Адже «конверт» можуть дати або не дати, а можуть істотно урізати його вміст. У той же час за офіційну «мінімалку» довго працювати ніхто не буде, і працівник швидко звільниться сам без всяких умовностей, передбачених законом. Таким чином, повторимо, пропоновані «реформаторські новації» мають на меті просто легалізувати де-юре те, що де-факто вже давно існує на практиці.
Однак, якщо існуюча зараз норма хоч якось дисциплінує трудові відносини, то її скасування призведе до зростання свавілля, рівень якого і без того зашкалює.
Однією з найбільш кричущих пропонованих новацій є норми про звільнення за тривалу хворобу, про звільнення інвалідів, вагітних, декретниць при так званих реорганізаціях та ліквідації. Зараз ця практика також повсюдно поширена, але її хочуть узаконити.
Нарешті, пропонується можливість автоматично звільнити працівника, якщо він відмовляється укладати трудовий контракт на подібних умовах, тобто умовах цілковитого безправ’я.
Вперед, в ХIX сторіччя?!
Спроби фактичного скасування 8-годинного робочого дня свідчать про повну неадекватність авторів подібних зразків нормотворчості. Складається враження, що вони мають намір з ХХІ століття повернутися в століття ХІХ, коли існувала багатогодинна безправна праця. Ті похмурі часи становлення капіталізму, перш за все в Великобританії, описані в творчості Чарльза Діккенса і в знаменитому «Капіталі» Карла Маркса. Нарешті, 8-годинний день був одним з головних вимог кривавих революцій минулого, а в ХХ столітті 8-годинний робочий день став невід’ємним правом у всьому мало-мальськи цивілізованому світі.
Перегляд світових соціальних завоювань минулого наші автори нормотворчої «праці» пропонують реалізувати у вигляді якихось контрактів з нефіксованим робочим графіком. На практиці це означає, що тривалість робочого дня може бути будь-якою, а про 8-годинний робочий день говориться як про таку собі рекомендацію, але не більше того. Робочий день тривалістю більше 8 годин дуже часто існує і зараз, але в цьому випадку працівникові надається більше вихідного часу для відпочинку, наприклад знамениті «добу-троє».
Щоправда, робиться застереження про те, що перерва між змінами не може бути менше 12 годин, що фактично означає 12-годинний робочий день. І хоча при цьому відзначається, що у одного роботодавця договорів з ненормованим робочим графіком може бути не більше 10%, зрозуміло, що це стане повсюдною практикою, бо проконтролювати всіх неможливо, та й письмово такі умови фіксувати будуть далеко не всі і не завжди.
Родзинка на торті: новий трудовий кодекс легалізує роботу неповнолітніх. Тобто роботодавці зможуть легально використовувати за копійки працю школярів і студентів.
За словами Милованова, новий законопроект введе поняття учнівських, термінових та інших видів трудових договорів.
«Рішали» замість профспілок
Введення запропонованих новацій буде супроводжуватися скасуванням всієї напрацьованої десятиліттями нормативної бази, що стосується праці та його гарантій. Крім КЗпП пропонується скасувати закони «Про оплату праці», «Про відпустки» та інші, а також закон «Про профспілки».
З профспілками взагалі виходить цікава картинка. Відомо, що наші профспілки не виконують свої функції, загрузли в корупції і виродилися. Ряд профспілок вже давно знаходяться під щільним контролем олігархів. До речі, подібні вади дуже часто існують і на Заході.
У той же час, саме профспілки вважаються в розвинених країнах найважливішим елементом захисту прав найманої праці, а також важливою стороною трудових відносин.
Однак наші «розумники» вирішили, як вождь світового пролетаріату, «піти своїм шляхом»! Пропонується створити якусь «національну службу посередництва і примирення». Це буде такий собі державний орган, бюрократична структура для вирішення трудових спорів. Очевидно, що, будучи структурою олігархічної держави, ця «служба» теж буде виражати інтереси економічно панівного класу, тобто олігархату, а також великого чиновництва і міжнародного капіталу. Ці ази марксизму зараз визнають навіть в різних «оксфордах» і «гарвардах».
Ця «служба», як пропонується, буде направляти в конфліктні місця таких собі арбітрів-посередників, яких ця ж «служба» і буде готувати. І ім’я їм буде – «рішали». І це при наявності правоохоронців, міністерства соціальної політики, фонду зайнятості, «найчесніших судів» та іншої бюрократії, до якої пропонується додати ще й цю «службу», на створення якої буде потрібно сила-силенна грошей і інших ресурсів.
«КЗпП, який заважає їм жити»
Дивлячись на описані вище бредово-реформаторські пропозиції, мимоволі згадуєш відомий вислів «проФФесора» Януковича про «козлів, які заважають нам жити».
Знову повторимо, що чинний КЗпП у багатьох випадках грубо порушується. Але його існування дуже багатьом «заважає жити», а тому його хочуть прибрати, замінивши якоюсь «малявою», написаною на «грантоїдський малині».
“Бєспрєдєл” в трудових відносинах вже давно і міцно процвітає в так званому малому бізнесі, а часто і в середньому теж. Але на державних підприємствах, в державних та бюджетних установах, а також у великих приватних компаніях і в компаніях з іноземним капіталом вимог КЗпП ще хоч якось змушені дотримуватися, хоча і тут з’являється все більше фактів свавілля і порушень. І це – як камінь в черевику!
Тому під соусом «залучення інвесторів, яких відлякує наш КЗпП», звучать заклики цей КЗпП скасувати, щоб практику існуючого в малому бізнесі і на базарах свавілля в трудових відносинах поширити на державно-бюджетний сектор і великий бізнес.
Результатом таких «реформ» стане подальша депопуляція і люмпенізація країни, втрата нею залишків кваліфікованих і мотивованих трудових ресурсів, розвал соціальної сфери з перспективою зникнення країни як такої.
Втім, у багатьох депутатів з фракції «слуг народу» подібні ініціативи Милованова також викликали різко негативну реакцію. Тому можна сподіватися, що прийняти ці «реформаторські марення» з порушенням “надцяти” статей Конституції України в притаманному новій владі «дурборежимі» не вдасться.