Перспективи подальшого кредитування України Міжнародним валютним фондом видаються дедалі туманнішими, і озвучені нещодавно нові вимоги фонду це підтверджують. А без нового фінансування погасити старі борги буде складно.
Голова свого представництва МВФ в Україні Йост Люнгман озвучив чотири умови для отримання наступного траншу. Це ухвалення закону про приватизацію для прозорого продажу державних активів, створення антикорупційного суду, врегулювання питання з цінами на газ для населення та ЖКГ, а також пенсійна реформа, яку вже ухвалив парламент, однак наразі в МВФ мають намір оцінити її з погляду своїх критеріїв.
Представник МВФ зазначив, що Україна вже виконала програму на 2/3, унаслідок чого отримано $12,5 млрд. Серед найважливіших проведених реформ Йост Люнгман зазначив реформу банківського сектора, введення плаваючого курсу, таргетування інфляції, створення НАБУ та реформу енергетичного сектора.
Нагадаємо, 3 квітня 2017 р. МВФ виділив Україні $1 млрд. На цьому фінансування зупинилося, хоча уряд чекав у 2017 р. ще $5 млрд.
Як би цю корупцію побороти?
Мабуть, боротьба з корупцією – це чи не єдина вимога МВФ, яку треба було б сприймати суто позитивно.
В Україні, зокрема й за наполяганням фонду, створено цілу низку антикорупційних органів, включно з НАБУ, Нацагентством щодо запобігання корупції (НАЗК), Спеціальною антикорупційною прокуратурою (САП). Також упроваджено електронне декларування, зроблено багато іншого.
Однак насправді корупція в Україні лише зросла. Адже дії зазначених органів є більше імітацією боротьби та «вирішення питань», ніж реальною боротьбою з корупцією. Випадки з Насіровим та сином Авакова є найяскравішими прикладами профанації боротьби з корупцією.
І якщо все це доповнити антикорупційним судом, то навряд чи від цього щось сильно зміниться. Оскільки проблема полягає в соціальних відносинах і в морально-психологічних установках у суспільстві.
Ціна на газ для населення
МВФ наполягає на подальшому підвищенні ціни на газ для населення, що неминуче призведе до зростання тарифів на комунальні послуги. Водночас фонд наводить два аргументи: по-перше, підвищити тарифи на газ уряд зобов’язує постанова уряду, а по-друге, тарифи в Україні, мовляв, є істотно нижчими, ніж у сусідніх країнах Східної Європи, наприклад, у Польщі.
Справді, у березні 2017 р. Кабмін ухвалив постанову №187, якою передбачено підвищення ціни на газ, якщо ціна імпортного газу (біржова ціна німецького хаба, так звана ціна «Дюссельдорф+») на 10% перевищує внутрішні ціни. Уряд намагається утримати ціни та тарифи від подальшого зростання, оскільки це ще сильніше збільшить навантаження на бюджет збільшенням субсидій, а також ще сильніше втягне країну у взаємні борги та загострить напруження в суспільстві. Водночас «Нафтогаз», а разом з ним МВФ, наполягають на підвищенні ціни на газ для населення та ЖКГ майже на 18%.
Пенсійна реформа та маніпуляція?
Розгляд фондом ухваленої нещодавно пенсійної реформи щодо скорочення дефіциту Пенсійного фонду також викликає питання.
Ухвалену нещодавно «пенсійну реформу» важко взагалі назвати реформою. Невелике підвищення пенсій для певних категорій пенсіонерів абсолютно не поліпшує їхній матеріальний стан, а різке збільшення термінів трудового стажу може тільки загальмувати приріст пенсіонерів. Дефіцит Пенсійного фонду продовжить зростання, і жодні маніпуляції тут не допоможуть. Деіндустріалізація, згортання виробництва, безробіття, а також прогресування інфляції, зростання цін і тарифів підштовхують до трудової міграції. Фонд наповнювати нікому й нічим.
Щоб наповнити ПФ, держава мала б здійснювати політику максимального створення виробництв з високим рівнем доданої вартості та високооплачуваними робочими місцями. Проте влада зайнята, повторимо, маніпуляціями зі стажем, коефіцієнтами та віком, а від цього глобально коштів не додасться і дефіцит пенсійного фонду не зменшиться.
Приватизація залишків
Верховна Рада 9 листопада ухвалила в першому читанні законопроект про приватизацію державного майна саме у відповідь на відповідну вимогу МВФ.
«Основною метою законопроекту є спрощення процесу приватизації завдяки спрощенню класифікації об’єктів приватизації – розподіл на об’єкти малої та великої приватизації. Передбачено розширення переліку об’єктів, що можуть виставляти на продаж, скорочення термінів виставлення на продаж, можливість оформлення банківської гарантії, уніфікація способів продажу держмайна. Також – забезпечення конкуренції покупців через розширення переліку інвесторів, захист їхніх прав, обмеження до 3 років терміну оскарження приватизації», – заявив тимчасовий виконувач обов’язків голови Фонду держмайна Віталій Трубаров.
4 липня 2017 р. перший заступник міністра економічного розвитку та торгівлі Максим Нефьодов повідомив, що відповідно до умов співпраці з Міжнародним валютним фондом влада планує з 3444 компаній об’єктів зберегти у своїй власності лише 15 особливо важливих підприємств та 363 об’єкти, що забезпечують виконання державою своїх функцій.
Серед стратегічних підприємств, що точно залишаться в державній власності, називали: «Нафтогаз України», «Укрзалізниця», «Укрпошта», КБ «Південне», «Південмаш», «Завод 410 цивільної авіації», «Антонов», «Хартрон» , ХДАВП, Адміністрація морських портів, «Енергоатом», «Укргідроенерго», «Укренерго», Східний ГЗК та «Укрхімтрансаміак». Їхні загальні активи становлять 1,175 трлн грн, або 69% вартості всіх активів.
Проблема навіть не в питанні про те, чи треба розпродувати такі унікальні підприємства, як, наприклад, той-таки «Турбоатом». Є маса прикладів, коли приватизація призводила до знищення унікальних виробництв, насамперед високотехнологічних.
Річ у тім, що в нинішній політичній та соціально-економічній ситуації ніхто не платитиме за такі підприємства адекватні гроші. Їх можна хіба що тільки віддати за копійки або взагалі задарма, фактично їх знищивши. Тобто економічного ефекту від їхньої приватизації не буде жодного, натомість величезна ймовірність втрати цілих галузей, не кажучи вже про втрату багатьох тисяч робочих місць та кадрового потенціалу.
Перспективи співпраці
Перспективи відновлення співпраці з МВФ поки що видаються досить туманними.
В уряді з отриманням наступних траншів не надто поспішають. На думку Гройсмана, в Україні «зараз усе нормально: золотовалютні резерви країни міцні, економіка зростає, усе спокійно», а отже, нагальної потреби в отриманні грошей від МВФ цього року немає.
Втім, у 2017 р. говорити про отримання фінансування від фонду взагалі немає сенсу, бо МВФ не дасть грошей щонайменше доти, доки не побачить варіант ухваленого Радою бюджету на 2018 р., який його влаштовує.
Економіст Андрій Блінов прогнозує охолодження відносин України з МВФ та ймовірне відстрочення на рік отримання п’ятого траншу кредиту. На його думку, Україна знову повернеться до тісної співпраці з МВФ лише після закінчення опалювального сезону саме через ціну на газ.
«Наприклад, Національний банк у своїх робочих інструментах давно вже використовує, що Україна не отримає більше жодного траншу 2017 року, і нічого в них не «вибивається», і нічого страшного не відбувається. В уряду зараз на рахунках у казначействі перебуває близько 60 млрд грн залишків. Звісно, маючи такі залишки, маючи валюту для розрахунків, у принципі, уряду зараз нікуди не треба гнати й заганяти коней – дива ніякого не буде, тому простіше влаштувати якісь показові акції, які викличуть схвалення електорату», – вважає Блінов.
На його думку, не буде ніякого розірвання відносин з Міжнародним валютним фондом – це великий скандал, і український уряд цього точно не допустить.
Від себе зазначимо, що й фонд навряд чи допустить розрив відносин з Україною, бо цей скандал керівництву фонду теж ні до чого.
«Однак охолодження цих відносин та відкладання в дуже довгу шухляду, можливо, навіть на рік, п’ятого траншу кредиту МВФ – це цілком реальні речі. І цілком можливо, що після опалювального сезону, саме через ціну на газ, повернуться до реального розгляду відносин з МВФ», – вважає Блінов.
Борги ніхто не скасовував
У Нацбанку усвідомлюють небезпеку, що чатує в найближчі роки на Україну через виплату зовнішнього боргу.
За словами заступника голови правління Нацбанку Дмитра Сологуба, передбачені у 2018-2020 рр. виплати за зовнішнім боргом є суттєвими і важко здійсненні без підтримки МВФ.
За даними Держстату, негативне сальдо торгового балансу України за перше півріччя становить близько $3,5 млрд. Очікують, що до кінця року дефіцит торгового балансу наблизиться до $7 млрд.
По суті, це валютний борг імпортерів за контрактами. Увізши товар за свій кошт з-за кордону і продавши його, вони вийдуть із гривневою виручкою на валютний ринок, однак зростання торгового дефіциту призведе до того, що у вільному доступі валюти не виявиться.
Чисті валютні резерви Нацбанку становлять лише $5 млрд доларів. Решта – кредитні гроші МВФ, які невдовзі доведеться віддавати.
А повертати зовнішнім кредиторам, включно з МВФ, кредити з відсотками незабаром доведеться у величезних розмірах.
У 2018 р. сума виплат з обслуговування зовнішнього боргу становитиме $4,1 млрд, у 2019 р. – $6,1 млрд, у 2020 р. – ще $7,5 млрд. Нагадаємо, всі валютні резерви України наразі ледь перевищують $18 млрд.
Одне слово, нинішнє відносне валютно-фінансове затишшя може дуже швидко закінчитися величезними фінансовими проблемами.