Новина про те, що держава більше не буде регулювати ціни на основні продукти харчування — відповідне рішення Кабмін ухвалив 8 червня— дещо сколихнула суспільство. Одразу почалися розмови щодо грядущого невідворотного подорожчання хліба, молока, м’яса, борошна, круп, олії, цукру тощо.
Однак, варто зауважити, що більшість тих, хто сьогодні відверто панікує, навряд чи до цього часу знали, що ціни на продовольчу продукцію взагалі знаходяться під контролем у держави. Здавалося, вони давно вже «у вільному плаванні». Адже, по факту, в Україні вже роками панують ринкові відносини, згідно з якими ціни на той чи інший товар формуються в залежності від його попиту і пропозиції.
Виходячи із останнього, можна сказати, що відмова держави від регулювання цін на продукти харчування — це офіційне признання державою факту того, що вона не може — та й не повинно — впливати на ринковий процес ціноутворення.
Подібної думки дотримується і голова Комітету економістів України Андрій Новак. Зокрема, в коментарі «і» він зазначив: «Скасування Урядом державного регулювання цін на продукти харчування, насправді, вже давно назріло і навіть перезріло. Сьогодні держава, практично, не має у своїй власності засобів виробництва, через що не може напряму формувати ціну. Ціна тут формується, в залежності від собівартості продукції. Маржа прибутку залежить від ступеня конкуренції і від попиту споживачів. Виходячи з цього, держава не в змозі регулювати ціни – вона може тільки певною мірою впливати на них, наприклад, субсидіюючи конкретних виробників конкретної продукції».
Однак, стосовно державного субсидіювання так званих соціальних продуктів, яке у нас практикувалося раніше, Андрій Новак має певні претензії. «Те, що називалося у нас державним субсидуванням на соціальні продукти, досягалося в основному через певний обман, коли товар з нижчою ціною мав занижені об’єми. Приміром, подавалося, що продається кілограм товару, а упаковка містила 900 грамів», — каже він.
Зважаючи на це, у випадку прийняття державою рішення про субсидіювання певних виробників якоїсь конкретної продукції, на думку експерта, потрібно «не наступати на старі граблі». Все має бути максимально прозоро і контролюватися як зі сторони держави, так і зі сторони суспільства.
Загалом же, те, що виробники продовольчої продукції не будуть декларувати вартості свого товару, а також доводити державі обґрунтованість цієї вартості, не мало би викликати такого ефекту, як зростання цін на продукти харчування.
Про це можна судити, зокрема, із того, що іще до прийняття, здавалось би, такого резонансного рішення — відпустити ціни — уряд провів експеримент, за яким державне регулювання цін на продукти харчування не проводилось з 1 жовтня 2016 р. і до 1 січня 2017 р. Такий експеримент, за словами прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, не призвів до прискорення інфляції і показав, що втручатися державі в цінову політику виробників харчової продукції не має необхідності.
Втім, викликати ріст цін на продукти харчування або ж знизити його, що, звісно, краще, держава може через інші чинники. Такими можуть стати зміна тарифів на електроенергію, газ, воду, інші ресурси потрібні для виготовлення тієї чи іншої продукції. Але до самої відміни державного регулювання цін на продукти харчування ці питання відношення вже не мають.
Попри те, деякі економічні експерти — в їх числі екс-міністр економіки Володимир Лановий — вважать, що, відмовившись від регулювання цін на продукти харчування, держава таким чином ніби «вмила руки» — наперед «відхрестилася» від відповідальності в майбутньому за ріст цін на харчі.
Однак, тут варто зауважити, що саме рішення Кабміну про відмову від регулювання цін на продукти харчування — це уже сама по собі досить серйозна відповідальність, яку уряд взяв на себе. Адже у випадку, якщо ціни на продукти харчування дійсно зростуть, усі будуть все-одно «кивати» в сторону Кабміну і звинувачувати у цьому саме цю виконавчу гілку влади — мовляв, винні, бо дозволили виробникам продуктів самим неконтрольовано встановлювати ціни на продукцію харчування.
Тим часом, на користь того, що ціни на продукти харчування після відміни державного регулювання на них не зростуть, вказує іще і факт того, що на самому ринку харчової продукції серед виробників сьогодні спостерігається дуже висока конкуренція. Цей ринок не є монополізованим. Тут кожен намагається якось «проштовхнути» свою продукцію. Помірна ціна на той чи інший товар, при чому, за умови, що його якість відповідна, в умовах сьогоднішньої непростої економічної ситуації, коли людям доводиться рахувати кожну свою гривню, буде тут виграшною.
Так, якщо, скажімо, тепер людина заходить в супермаркет і бачить перед собою на полиці кілька пропозицій упаковок гречки, то вона вже, за спостереженнями маркетологів, не буде бездумно брати першу, що попала під руку, як це, може, було раніше, а уважно вивчатиме цінники. Потім візьме ту упаковку, ціна на яку є найнижчою. Може ще для певності «на око» порівняти її якість із тими аналогами, які мають вищу ціну. Якщо вирішить, що переплачувати нема за що — звісно, візьме дешевший продукт.
Таким чином, той виробник харчової продукції, який, вийшовши з-під державного контролю, вирішить «завищити» ціну на свій товар — опиниться в програші. Його продукція не буде користуватися попитом у споживачів і він просто буде змушений опустити ціну до конкурентоспроможного рівня.
Вивільнення виробників харчової продукції від «опіки» держави, з певної точки зору, може навіть посприяти тому, що ціни на певні продукти харчування можуть навіть знизитися. Не буде корупційної складової, яка мала місце в процесі погодження ціни на певний продуктовий товар між виробником і чиновником. Адже, відомо, що виробники у вартість своєї продукції закладали і свої витрати — в тому числі і хабарі — на погодження цін із чиновниками. Це підтверджує і статистика. Згідно із нею, ціни зростали швидше саме на ту групу товарів, яка потрапляла під державне регулювання.
Те, що не буде державного регулювання цін на певну групу продуктів харчування, може також збільшити число їх виробників. Багато хто вважав для себе, що, аніж «влазити» в процес регулювання цін на свою продукцію з державою, простіше цю продукцію взагалі не випускати. Якщо зараз вони вийдуть на ринок, то, цим самим, збільшать на ньому конкуренцію. Як наслідок — це призведе до зниження цін на харчову продукцію масового сегменту.
Так, наприклад, згідно із офіційними даними, виробництво хліба та хлібобулочних виробів, ціни на які підпадали під державне регулювання, за період з 2000-го року до 2016-го скоротилось з 2,5 млн. тон до 1,1 млн тон. По суті, більше, ніж у 2 рази. Після скасування державного регулювання тут, виробники хліба і хлібобулочних виробів, які перейшли на інші форми виробництва або пішли, як кажуть, «в тінь», можуть знову вийти на уже вільний ринок, тим самим створивши тут більш конкурентне середовище і тим самим знизити ціну на сам хліб. Таким чином, споживач тут тільки виграє.
Однак, свою «чорну справу» тут може зробити провокування деякими політиками певних панічних настроїв серед населення щодо назріваючого подорожчання основних продуктів харчування через відміну державного регулювання цін на них.
Так, уже зараз масово розповсюджується інформація, що, через те, що виробники попередньо дізналися про те, що держава планує відмовитися від регулювання цін на харчову продукцію, уже з початку червня ціни на продукти почали підніматись. Дані Державної служби статистики це, начебто, і підтверджують. Так, ціна на десяток яєць за пів поточного місяця зросла на 34%. Однак, не треба забувати, що є період, коли кури масово несуть яйця, а є, коли, скажімо так, «відпочивають». Хоча, про це пересічна людина уже не думає. Їй вкладаються в голову тези: «держава більше не впливає на ціни на продукти» — «ціни на продукти будуть зростати».
«Хоч, через скасування державного регулювання цін на продукти харчування жодного зростання їх вартості не повинно бути, однак, згідно із законами економіки, воно може статися внаслідок провокування певних панічних настроїв щодо того чи іншого дефіцитного товару, що в нас уже не раз було», — каже Андрій Новак.
В той же час, він нагадує, що є собівартість, або ціна іншого товару, ціни на енергоресурси, чи, якщо мова іде про імпортний товар, курс іноземної валюти до гривні.
Разом з тим, деякі економічні експерти зауважують, що багато великих торговельних мереж нерідко «грішать» тим, що вдаються до спекулятивного формування цін на певні товари. Таким чином, вони вважають, що для того, щоб ціни на продукти харчування не поповзли вверх, потрібно «приструнчити» продавців цієї групи товарів. Для цього має бути встановлена максимально можлива для того чи іншого товару націнка. Скажімо — не більше 15%.
Окрім того, потрібно пам’ятати, що незалежно від того, регулює держава ціни на якусь групу товарів чи ні, є таке поняття, як купівельна спроможність. Якщо людина не може дозволити собі купити той чи інший товар або ж обмежує його для себе в певних об’ємах через те, що у неї на це не вистачає грошей, то, відповідно, ціна на товар, який залежуються на полицях магазинів — а якщо до того ж він має невеликий термін придатності — рости не буде. Відповідно, якщо доходи людей будуть рости — а це відбувається — ціни на основні товари масового вжитку можуть зрости.
Автор: Надія Михальчук