Коли кілька років тому НАК «Нафтогаз» ініціював збільшення ціни газу для населення і промислових споживачів до рівня імпортного паритету, серед головних причин називалась необхідність вкладати кошти в розвиток газовидобування в Україні. Передбачалося, що компанія «Укргазвидобування» (УГД) зможе накопичити достатньо коштів для того, щоб реалізувати програми збільшення видобутку газу в країні, що буде сприяти зниженню залежності від імпортованого газу.
Однак, з того часу в Україні неодноразово підвищувались тарифи на комунальні послуги, видобувним компаніям ледь вдається утримувати показники на колишньому рівні, а про інвестиції в галузь говорити взагалі не доводиться.
У 2016-му Кабмін затвердив програму розвитку газодобувної галузі країни до 2020 року, згідно з якою видобуток мав збільшитися з 14 до 20 млрд кубометрів на рік. Минулий рік остаточно поховав плани по зростанню видобутку “блакитного палива”. Якщо в 2016 р ще спостерігався хоча б невеликий приріст видобутку, то в минулому році він був за межею статистичної похибки – 15,5 млрд. кубометрів. Хоча згідно з Програмою 2020 збільшити видобуток газу в країні повинні були до 16,5 млрд кубометрів. Приріст видобутку не очікується і в поточному році. І, за чутками, видобуток УГД в 2019 році залишиться в кращому разі на рівні попереднього року. Ситуація виглядає не дуже радісною на тлі відчайдушних спроб Кремля завершити будівництво «Північного потоку -2» і «Турецького потоку» в обхід України, що суттєво обмежить транзитний потенціал нашої країни. І якщо продовжувати зволікати з цим питанням, результат може бути неочікуваним, в першу чергу, для українських споживачів.
«Питання видобутку газу, реформування НАК «Нафтогазу» якось замовчується. Ніхто публічно, особливо керівництво компанії, не коментує цю тему. Зрідка бувають якісь політичні заяви прем’єр-міністра, але я нікого не здивую, якщо скажу, що з 1 січня 2020 року на нас чекають серйозні випробування. Ситуація буде вимагати багато технічних зусиль для того, щоб підтримати нашу ГТС, тому що хотів би помилитися, але можливе відключення транзиту газу через Україну. Для Росії це взагалі не проблема. Дай Бог, щоб і для нас це не було проблемою», – заявив «ЕН» екс-міністр енергетики і вугільної промисловості Юрій Продан . За його словами, сьогодні від представників НАК «Нафтогаз» необхідно почути, що насправді відбувається в цій галузі. «За моїми відчуттями ситуація стоїть на місці. Крім того, що УГД і НАК «Нафтогаз» стали якимись фіскальними органами для того, щоб збільшити податки, наповнити бюджет, на жаль, більше нічого не відбулося. Я так розумію, що ми стартуємо з нуля. І за минулі п’ять років успіхів, фактично, немає», – підкреслив він.
За словами директора інтегрованого газового бізнесу НАК «Нафтогаз» Андрія Фаворова, родовища, які знаходяться на балансі УКД виснажені, оскільки експлуатуються вже понад 70 років. «Тому, виходячи з цих виснажень, проходить технічно зрозумілий процес: знижується тиск, знижується видобуток. І щоб УГД тримати на місці і давати 14-15 млрд. кубометрів газу в рік, необхідно перемогти натуральне зниження падіння в розмірі 1,2 млрд. Той факт, що команда УГД і НАК «Нафтогаз» за останні 3-5 років втримала видобуток на тому ж рівні – це вже саме по собі досягнення», – заявив він.
На думку Андрія Фаворова, є кілька причин чому керівництву компанії так і не вдалося підвищити показники видобутку газу, прописані в Програмі 2020. Перша – відсутність нових ліцензій. Так, на Полтавщині, де ймовірно є близько 70 млрд кубометрів можливих запасів і очікувалося, що УГД зможе наростити там видобуток з 6 до 9-9,5 млрд кубометрів, компанія так і не змогла знайти спільну мову з місцевою владою і отримати необхідні дозволи для відповідних робіт. На Харківщині, де теж планувався ривок видобутку газу в 9-10 млрд кубометрів, також мало потішили. Хоча там дозвільна документація більш-менш видавалася, – стверджує Андрій Фаворов.
«Друга причина – необхідний запас часу для того, щоб провести сейсмику і вибір того, хто приїде на своїх траках, простріляє сейсмику, зробить виміри. Півроку на вибір контракту підрядника, рік на перевірку і стукання по землі, щоб отримати 3Д геологічний профіль, півроку на інтерпретацію в 3Д моделі, щоб визначити ті точки, які з найбільшою імовірністю дадуть нам результат. Немає більш дурного розподілу людських і фінансових ресурсів, ніж бурити там, де у нас маленькі шанси успішного потрапляння. Свердловина у нас стоїть, з урахуванням інфраструктури, на глибинах в Східній Україні від $ 8-15 млн. І не хочеться їх витратити даремно на суху свердловину», – додав він. Фаворов також заявив, для того, щоб утримати видобуток газу більш-менш на тому ж рівні необхідно інвестувати 35 млн. грн. на рік.
За словами директора «Карпатигаз» Бориса Синюка, група компаній НАК «Нафтогаз» має 65 ліцензій на геологічне вивчення, однак результат цього дослідження на сьогодні відсутній. «На нових майданчиках пошуково-розвідувальне буріння практично не ведеться, а якщо і ведеться, то результати зовсім невеликі. Всі чекали відкриття якихось свердловин. Їх не відкрили і з цим багажем пішли на ту «мильну бульбашку», яку намалювали в Програмі 2020. Щоб вийти на Програму 2020 вже в 2015 році потрібно було мати свіжих запасів газу як мінімум 50 млрд. Тобто, на той період мала бути велика свердловина», – заявив« ЕН » Борис Синюк . Експерт вважає, що в даному випадку керівництво УГД пішло хибним шляхом і замість того, щоб зосередиться на пошуково-розвідувальних роботах, почали працювати зі «старим» фондом. «Тобто, гідророзриви, інтенсифікація, капітальні ремонти. Але справа в тому, що вони недооцінили результати, які можна було отримати. Якщо взяти гідророзриви, які розхвалили, то 30% – негативний результат. Якщо взяти капітальні ремонти свердловин – очікуваного результату теж не отримали, тому що робиш ремонт і чекаєш 50 тис., а отримали 5-10 тис. кубометрів газу. Всі ці недоотримані цифри якраз і стали результатом того, що ми сьогодні маємо», – резюмував Синюк.
« Аналізуючи фінансові успіхи УГД я бачу одне – їхня позиція полягала в тому, що кожен рік потрібно не менше 30 млрд. грн. на розвиток і виконання цієї програми. Коли я бачу фактичні обсяги фінансування з боку материнської компанії НАК «Нафтогаз», то 2016 рік – 5 млрд. грн. 2017 рік – 12,5 млрд. грн. Тобто, за два роки програма була профінансована на 25%. Аналізую інші показники діяльності компанії: сплатили 69% від ціни на газ податків до держбюджету. Я починаю розбиратися. Ну не зовсім так. Тому що УГД чомусь свої дивіденди перераховує не в держбюджет, а в НАК «Нафтогаз». У той же час «Укртансгаз» стає колосально збитковим. І я розумію, що ці дивіденди закривають дірки «Укртрансгазу». І у мене як у споживача виникає безліч питань», – сказав «ЕН» екс-міністр ЖКГ Олексій Кучеренко . За його словами, сьогодні в кулуарах НАК «Нафтогаз» активно ведуться дискусії щодо подальшого підвищення ціни на газ, мовляв, на зовнішніх ринках грошей ніхто не дає, але нібито є проекти на 200-300% рентабельності. «Тобто, ви ще більше давайте грошей, і тоді ви будете дуже щасливі, оскільки ваша компанія буде капіталізуватися. Ось така модель сьогодні пропонується. Якщо це просто така податкова модель, можливо, я б хотів стати акціонером такої потужної компанії», – наголосив він.
«Не може ринок розвиватися на підставі тотальної дискримінації споживача. Ми маємо одні з найвищих цін на газ для промислових споживачів, якщо порівнювати з країнами-сусідами. Тотальна дискримінація споживача призводить до того, що неможливо встановити справедливу ринкову ціну. По суті справи, плата за газ для нашої економіки перетворилася в додатковий прихований податок», – в свою чергу заявив фінансовий аналітик Олексій Кущ . Він також звернув увагу на те, що коли беруть за приклад Норвегію, країну з найвищими цінами на газ, в керівництві НАК «Нафтогаз» забувають згадати, що там існує суверенний фонд, який акумулює прибуток від продажу газу. «Там дійсно високі ціни на газ, але там є суверенний фонд, який становить трильйон доларів, один з найбільших в світі. І 50% доходів цього фонду – це гроші не від газу, а від інвестицій в ті проекти, що цей фонд інвестує. У нас немає цього фонду, немає національного регулятора цього фонду, який би акумулював прибуток від високих цін. Тому прибуток розчиняється в системі НАК «Нафтогаз», потім вона переходить через дивіденди в бюджет, і в бюджеті пропадає на чергові «дороги», умовно кажучи», – зазначив експерт.
За його словами, в Україні наразі відсутня економічна цінова модель для промислових споживачів, яким міг би виступати газовий хаб. Однак ніхто в НАК «Нафтогаз» про це не говорить, оскільки це фактично означало б «економічну смерть» даної структури. «І найголовніше – ніхто не говорить про механізми визначення справедливої ціни для населення. Ми бачимо 10,5 тис. грн. за тис. кубометрів газу. Тобто, це імпортний паритет, до якого весь час тягнеться НАК «Нафтогаз», щоб витягнути ці ціни для населення. Але розумний керівник розуміє, що «курка, яка несе золоті яйця» – це споживач, а не окремо взята компанія», – зазначив Кущ. Він нагадав, що за результатами минулого року НАК «Нафтогаз» сплатив 120 млрд. грн до бюджету, приблизно 75 млрд. грн. держава видала в якості субсидій споживачеві через неможливість платити такі високі ціни за газ.
«Компанія НАК «Нафтогаз» має реалізовувати політику акціонера, яким в даному випадку виступає держава. А за фактом компанія більшу частину своєї діяльності займається формуванням політики акціонера. Тобто, формує політику щодо самої себе », – заявив виконавчий директор ТОВ« Конкорд Капітал » Андрій Герус .
За його словами, направляючи ресурси в одну компанію, недофінансованими залишаються інші компанії, в даному випадку мережеві компанії, теплокомуненерго, облгази, які, на сьогодні, є збитковими. «Це призводить до того, що по всій країні починається відключення тепла або його невключення. Цього разу 22 міста отримали тепло тільки через місяць після початку опалювального сезону. Це не нормально», – зазначив експерт. Він переконаний, що не треба покладати великих надій на месіанство НАК «Нафтогаз», оскільки це настільки негнучка, слабокерована структура, що навряд чи, зможе ефективно реалізувати багато завдань. «Вихід з цієї ситуації – це «анбандінг», скорочення НАК «Нафтогаз» і його реструктуризація, а також будівництво конкурентного ринку, де інші газовидобувні компанії зможуть підключитися і нарощувати видобуток газу. Щоб не просто розподілили ліцензії між «своїми», а залучили іноземних інвесторів, які б формували культуру бізнесу і стандарти корпоративного управління. В такому випадку в Україні набагато більше шансів досягти успіхів з видобутку газу, ніж сподіватися на одну велику монополію, яка не виправдовує нашої довіри і тих обіцянок, які давала», – резюмував він.
Як зазначає директор енергетичного напрямку інвестиційної групи «Сигма Блейзер» Вадим Бодаев , проблем з інвестиціями в газову галузь сьогодні практично не існує, було б бажання їх залучити. «Ми сьогодні оголосили про те, що створено спеціальний фонд під енергетику, акумульовано близько $ 100 млн. Це тільки початок, і ми розуміємо, що в світі немає проблем з фінансами в такій галузі, це стосується і України. Протягом трьох-п’яти років ми зустрічалися з усіма дійовими особами і говорили про те, що готові інвестувати в енергетику, давайте разом обговоримо умови як допомогти приватному інвестору сюди прийти. Але у відповідь чули, що нам не потрібні інвестиції, у нас все добре, в тому числі від НАК, що давайте ми з вами укладемо «сервісний контракт» і ви будете нам що-небудь робити. Спасибі, ми так не працюємо. Ми якщо хочемо інвестувати, заходимо в управління, в частку власності. Є моделі, які працюють і якби в цій моделі ми почали діяти, то, в принципі, обмеження по фінансам немає. Це не один мільярд доларів, який можна залучити не тільки в газовидобуток, але і в ГТС», – заявив він.
Виконавчий директор Міжнародного Фонду Блейзера Олег Устенко звертає увагу на те, що такі мляві зрушення в розвитку внутрішнього газового ринку та відсутність достатніх умов для активізації газовидобутку продовжують чинити негативний вплив на торговельний баланс України, призводячи до ослаблення темпів економічного зростання.
«Україна може ефективно боротися з бідністю тільки в тому випадку, якщо зростання економіки складе як мінімум 5% на рік. Однак ми все ще перебуваємо на рівні нижче 1991 року. Якщо дивитися глобально, то з 2007 по 2018 рік українська економіка зросла лише на 20%. Одночасно за цей же період часу польська економіка подвоїлася. Одна з причин такого стану речей – в Україні задіяна неправильна, некоректна модель розвитку. Така модель змушує нас бути країною, яка орієнтована на імпорт енергоресурсів», – сказав «ЕН» Олег Устенко . За його словами, Україна цілком може досягти своєї енергетичної незалежності, насамперед, за рахунок збільшення внутрішнього видобутку газу. «Якби дійсно вдалося зробити серйозний прорив у цьому секторі, особливо у внутрішньому газовидобутку, Україна могла б стати експортером, а не імпортером газу. Тоді, очевидно, було б позитивне зрушення в нашому торговому балансі, який довгий період часу перебуває в негативній зоні і постійно вимагає додаткових коштів на фінансування рахунку поточних операцій. Потреба у валюті становить $ 15 млрд., з яких $ 9 млрд. повинні бути повернуті за зовнішніми і внутрішніми боргами, які були номіновані в національній валюті. Якби не було дефіциту рахунку поточних операцій, який займає близько $ 3-4 млрд., то знімалася б така напруженість навіть з точки зору забезпечення фінансової, курсової стабільності в країні», – зазначив експерт.
Аналізуючи думки експертів галузі можна зробити висновок: оптимальний час для нарощування власного газовидобутку вже втрачений. Вде за рік-півтора почнуть працювати потоки транзиту газу в обхід України і транзит через вітчизняну ГТС істотно знизиться. Відповідно, і можливості залучення інвестицій для розвитку у вітчизняну галузь також будуть зменшуватися. Але, схоже, що в НАК «Нафтогаз» пріоритети інші. Адже підвищення тарифів на газ для українських споживачів, які зараз сукупно платять близько $ 8 млрд. на рік, вже перекривають втрати, які наша країна може понести після запуску «Північного потоку – 2» і «Турецького потоку».