Квітнева метушня на тему підвищення мінімальної зарплати закінчилася нічим. Поки одні чиновники стверджують, що гроші на таке підвищення є, інші чиновники - що коштів на це немає через недовиконання дохідної частини бюджету. Крім того, проти явно передвиборчого підвищення мінімальної зарплати різко виступає МВФ.
Нагадаємо, різкі підвищення мінімалки урядом України вже мають свою історію. З 1 січня 2017 р. Кабмін підвищив мінімальну зарплату, що є одним із найважливіших соціальних стандартів, одразу вдвічі – з 1600 до 3200 грн. З 1 січня 2018 р. мінімалку знову істотно підвищили, хоч і не так різко, як попереднього разу, а саме до 3723 грн.
Водночас уряд в особі його голови Володимира Гройсмана під час ухвалення бюджету на 2018 р. обіцяв, що у квітні нинішнього року Міністерство фінансів розгляне можливість також вельми істотного підвищення мінімальної зарплати – до 4200 грн.
Утім, проаналізувавши надходження до держбюджету в першому кварталі 2018 р., у Мінфіні дійшли висновку, що наразі немає можливості для такого підвищення. У міністерстві заявили, що підвищення мінімальної зарплати до 4200 грн відкладено, бо в Держказначействі немає необхідних для цього коштів.
Як пояснив заступник міністра фінансів Сергій Марченко, у першому кварталі дохідну частину держбюджету недовиконано на 6,1 млрд грн, або на 3,1%, бо планували зібрати 199,7 млрд грн, а вдалося тільки 193,6 млрд грн. А за даними Держказначейства, ситуація з наповненням бюджету є набагато гіршою, оскільки дохідну частину виконано лише на 85,2% від плану.
Водночас міністр соціальної політики Андрій Рева заявляє, що резерви для підвищення мінімальних зарплат є вже сьогодні. А віце-прем’єр із соціалки Павло Розенко пішов ще далі й пообіцяв підвищення мінімалки вже в травні.
«За станом виконання державного бюджету, за всіма надходженнями, за економічною ситуацією в країні загалом, за підсумками першого кварталу, реально це станеться в середині травня. Я думаю, це той термін, коли ми будемо визначатися та, безумовно, зможемо чітко сказати свою позицію щодо питання підвищення або непідвищення мінімальної заробітної плати до 4200 грн. Моя особиста думка, що ми маємо це зробити», – категорично заявив Розенко.
Тому МВФ теж можна зрозуміти. Ми вже звикли до того, що в наших чиновників безлад у всьому – у справах, у словах, у цифрах, у заявах та думках. Однак функціонерам фонду, як будь-якому адекватному спостерігачеві, важко зрозуміти, як чиновники із сусідніх кабінетів одного відомства можуть називати зовсім різні цифри, а міністри одного уряду висловлювати протилежні думки щодо одного й того самого питання.
А позиція МВФ є абсолютно передбачуваною. У фонді переконані, що Україні цього року не треба підвищувати розмір мінімальної зарплати, бо для цього немає економічних передумов, а реформи сповільнилися.
«Відновлення фіскальної дисципліни у 2016-2017 рр. і поступове скорочення держборгу були суттєвими досягненнями в контексті програми реформ, підтримуваної МВФ», – заявив представник МВФ в Україні Йоста Люнгман.
В МВФ наполягають, що такої політики уряд України має дотримуватися й надалі, тому що державний борг залишається значним і є істотним чинником уразливості. У фонді стурбовані зростанням витрат бюджету на тлі занадто оптимістичних прогнозів його дохідної частини. Тому в МВФ не бачать «фіскального простору для збільшення бюджетних витрат» у 2018 р.
То чим викликано таку розбіжність у думках різних чиновників, а невгамовне прагнення деяких з них за будь-яку ціну потішити електорат абсолютно жалюгідним підвищенням зовсім нікчемної мінімалки, яке відразу з’їсть інфляція, як це вже було за попередніх підвищень. Найголовніше пояснення – це передвиборчий популізм.
Вочевидь, заступник міністра фінансів Марченко не має планів щодо своєї політичної кар’єри, а тому в питанні можливості підвищення мінімалки дотримується реалій, тим більше що це сфера його компетенції та відповідальності як чиновника фінансового відомства. Те саме, мабуть, можна сказати і про чиновників Держказначейства.
До речі, вельми показовим є той факт, що із заявою про неможливість підвищення мінімалки виступив саме заступник міністра, а не міністр Олександр Данилюк. Останній, як відомо, пересів до міністерського крісла з депутатського за квотою Блоку Петра Порошенка, а тому цілком може плекати надії на подальше політико-депутатське майбутнє і з цієї причини утримується від таких заяв, що можуть не сподобатись електорату.
Зовсім іншою є ситуація з віце-прем’єром Розенком і міністром Ревою. Обидва явно налаштовані на продовження політичної кар’єри, а тому напередодні виборів заграють з електоратом. До того ж міністр соцполітики має свій інтерес у підвищенні мінімалки, адже це дає змогу істотно скоротити витрати на субсидування, що є компетенцією міністерства.
Відсутність консолідованої позиції в нинішньому уряді, сформованому Блоком Порошенка та Народним фронтом, уже давно не є секретом. Розпал передвиборчого ажіотажу лише загострює суперечності, а питання підвищення мінімалки є найяскравішим свідченням цього.
«Зараз кожен окремий гравець в українському політичному й економічному просторі, здається, мотивований якоюсь своєю власною системою мотиваторів, що кардинально відрізняється. Кабмін, депутатський корпус живуть: одні – очікуванням виборів, інші – недопущенням виборів і збереженням своїх посад. І одним, й іншим треба показувати серйозну турботу про своє населення. І ця серйозна турбота про населення виражається в них в одному – спробувати швидко отримати якийсь ефект. Швидко досягти ефекту від необхідних реформ – складно, залишається намагатися робити відверто популістські речі, говорячи про потребу збільшення мінімальної заробітної плати», – коментує ситуацію керівник Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко.
Устенко звертає увагу, що водночас цілком ігнорується економічне становище й економічна логіка, пов’язана з тим, що звичайне підвищення заробітної плати тільки теоретично може збільшити внутрішній попит.
«Дехто думає, що логічний ланцюжок такий: збільшуєш заробітну плату – збільшуються доходи населення, що підштовхне внутрішніх виробників для активнішого виробництва, й економіка отримає додатковий стимул для свого розвитку. Це не так, якщо це не підкріплено серйозним поліпшенням якості бізнес-клімату в країні. І ба більше, навіть якщо це буде паралельно підкріплено серйозним поліпшенням бізнес-клімату, що не спостерігається, це все одно буде пов’язано з великим часовим лагом. І цей часовий лаг спрацює вкрай негативно навіть у середньостроковій перспективі», – пояснює Устенко.
Справді, просте збільшення доходів населення зовсім не гарантує зростання внутрішнього виробництва, а, ймовірніше, призведе до негативних наслідків. Збільшення номінальних доходів з’їсть інфляція. Крім того, викидання додаткових обсягів гривні на ринок призведе до зростання курсу долара, погіршення платіжного балансу і зростання імпорту.
«Через незадоволений попит збільшена мінімальна заробітна плата призведе до збільшення імпорту в країну. А збільшення імпорту в країні, яка й без того перебуває в зоні великого торгового дефіциту, що призводить до дефіциту рахунку поточних операцій і абсолютно не покритий припливом прямих іноземних інвестицій, призведе просто до різкого посилення девальваційного тиску. Це перший негайний наслідок», – прогнозує Устенко, попереджаючи також, що збільшення мінімалки без належних базових макроекономічних неминуче призведе до збільшення рівня інфляції.
«Ще один негайний наслідок полягатиме в тому, що це призводитиме до зростання безробіття, що й без того є досить високим. І яке могло б бути набагато вищим, якби паралельно не було відкрито міграційні шлюзи, через які здійснюється активна трудова міграція – за різними оцінками, від 5 до 10 млн осіб перебувають за межами країни. Тому це призведе до додаткового відтоку трудового ресурсу. А відтік трудового ресурсу погіршить наш довгостроковий прогноз економічного розвитку», – стверджує Устенко й додає, що збільшення мінімалки може призвести до збільшення рівня тіньової економіки, який і так є високим.