Чому світ зіткнувся з енергетичною кризою і чи настільки вона страшна для Європи, як намагається це подати Росія, чому є велика ймовірність повного припинення транзиту російського газу через Україну, а також чим це загрожує українській ГТС у майбутньому, як 7 конгресменів з США домоглися введення санкцій щодо «Північному потоку 2» і які справжні мотиви нової адміністрації Байдена, яка їх скасувала, чому Німеччина ніколи не введе санкції проти Россі та «Північного потоку 2» попри опір «зелених», а також чому транзит чистого «зеленого водню» через українську ГТС не можливий, а перспективи стати світовим транспортером «зеленого» палива — не більш ніж фантазія.
Про це та інше в ексклюзивному інтерв’ю для Економічних новин розповів відомий економічний аналітик, фахівець із нафтогазового ринку Михайло Крутихін.
— Нині світ переживає найбільшу енергетичну кризу з 1970-х років. Одні експерти кажуть, що його причиною стало пожвавлення глобальної економіки після півтора року пандемії COVID-19. Інші вбачають у цьому руку Москви. Треті – Китай, який заборонив імпорт вугілля з Австралії через вимогу провести розслідування походження Covid-19 в Ухані. Так хто і що спровокувало нинішню світову енергетичну кризу?
— Причин нинішньої кризи досить багато. Коли говорять про кризу, мають на увазі передусім природний газ. Йдеться не так про запаси природного газу, як про ціни на нього, які злетіли сьогодні на небувалі висоти. Почалося все досить звичайно, із ринкових умов. У Китаю, Японії та Кореї почалися проблеми кліматичного характеру. Після цього були певні непорозуміння Китаю з Австралією щодо постачання вугілля і зрідженого природного газу. Далі, втрутилися досить серйозні природні фактори, через які ціна на газ також почала зростати.
Зростання ціни на газ спровокувало ситуацію, коли великі партії зрідженого природного газу побігли до Тихоокеанського регіону з Атлантичного, дещо заголивши Європу. У Європі, в свою чергу, ціни полізли вгору, щоб залучити постачальників газу. Загалом, почалося все досить просто. А вже трохи пізніше до гри включився російський «Газпром». Перше, що зробив Газпром, він оголосив, що не збирається торгувати газом на спотових умовах через електронні торгові майданчики на протязі всього IV кварталу і наступного року. “Газпром” заявив Європі, що більше газу їм не бачити, оголосивши тим самим щось схоже на “італійський страйк”. Іншими словами, «Газпром» задекларував виконання всіх контрактів, що вже є, але відмовився укладати нові. Як довірливо говорили газпромівські начальники, допоки Європа не погодиться з російськими умовами щодо роботи «Північного потоку 2», газу понад те що передбачено у контракті у ЄС не буде.
Потім «Газпром» оголосив, що він припиняє закачування газу до підземних сховищ. А враховуючи те, що в Європі настає опалювальний сезон, який вимагає, щоб сховища були заповнені на 100%, російський газовий монополіст досить різко вибився з-поміж тих компаній, які заповнювали газом свої ємності.
До речі, у «Газпрому» зараз трохи більше 20% того, що потрібно на зиму Європі.
А якщо врахувати той факт, що газпромівські підземні сховища мають приблизно 10% ємностей від усіх європейських сховищ, то подібний крок не залишився непоміченим для європейців, оскільки всі заповнили свої сховища, а ось «Газпром» взяв і не став заповнювати. Потім «Газпром» пішов ще далі і оголосив, що він не укладає нових договорів на прокачування додаткового газу не лише через територію України, а й за маршрутом Білорусь-Польща-Німеччина.
А наприкінці жовтня взагалі припинив прокачування газу цим маршрутом і на кордон між Польщею та Німеччиною газ у західний бік просто не пішов. У зв’язку з цим Польща змушена була деяку кількість газу приймати із Західної сторони, оскільки їй також газ необхідний. Усі ці обставини змусили Європу думати, що ключовий чинник у нинішній складній ситуації — це «Газпром», який із якихось причин сприяє розвитку кризових явищ.
Висловлю переконання, що кризи як такої немає, оскільки з тим газом, який уже накопичений, можна сяк-так впоратися в майбутньому опалювальному сезоні. Але російські та низка західних ЗМІ намагаються цю ситуацію роздмухати до неймовірних масштабів і оголосити, що настає колапс економіки ЄС, і що без додаткового газу європейці, напевно, замерзнуть.
Навіть високопосадовці в Москві почали говорити про те, що Росія підморожує Європу. Саме це і породило хвилю спекуляцій на фінансовому ринку, де торгуються форвардні, ф’ючерсні та інші контракти та опціони. Якщо врахувати, що лише 20% учасників цього біржового ринку – фірми, які торгують газом, а 80% – це фінансові спекулянти, стає зрозуміло, що подібні заяви серйозно працюють на формування ціни, запускаючи певні алгоритми-роботи, які на підставі таких перебільшених заяв віддають накази за мілісекунди продавати чи купувати газ за тією чи іншою ціною. Саме тому така істерія дуже активно підтримується.
Наприклад, десь за добу вони можуть на шістнадцять відсотка знизити ціну на газ, а потім на 9% — вона злітає. Саме такі стрибки свідчать про спекуляції на фінансовому ринку. І зараз ми спостерігаємо чудову картину, коли вартість визначається цінами не фізичного газу, а вона просто йде за контрактами. Тому, коли на хабах (розподільчих та торгових майданчиках) у Європі ціна висока, то природно, що під цю ціну треба підлаштовуватися решті. Ось суть того, що зараз відбувається зі зрідженим природним газом та трубопровідним газом.
— Михайле Івановичу, ви можете пояснити суперечливість дій Кремля. Путін наказує почати заповнювати газові сховища «Газпрому» в Європі, а після цього Росія припиняє постачання газу через Білорусь і скорочує обсяги прокачування через Україну. У чому таємне значення всього цього?
— Я вже 27 років займаюся нафтогазовими питаннями, аналізую те, що відбувається і жодного разу в мене не було приводу повірити, що говорять високопосадовці в Москві. Треба завжди дивитися на факти, рух газу, а не те, що вам пообіцяли з високої трибуни. Найчастіше такі заяви не відповідають дійсності.
— Які, на вашу думку, цілі у нинішньої гібридної газової війни Кремля проти ЄС. Вони чисто комерційні, щоб якнайшвидше сертифікувати «Північний потік-2», чи політичні — розколоти Європу, змусити ЄС натиснути на Україну та реалізувати, скажімо, мінські угоди на умовах Путіна, чи ще щось?
— Я виключив би комерційну мету для підвищення цін. Якби «Газпром» ратував за підвищення цін, він почав би продавати додаткові обсяги газу і отримав би гарний прибуток. Тому комерційну мету я виключив би однозначно.
— Під комерційною метою я маю на увазі запуск «Північного потоку 2»…
— Сертифікація «Північного потоку 2» потрібна Кремлю для єдиної мети — замістити потоки газу, які йдуть через Україну. Інших мотивів немає. Якщо враховувати газотранспортну систему та український маршрут, ємностей із прокачування газу до Європи у півтора-два рази вистачить, щоб задовольнити потреби ЄС у російському газі. Тому жодного комерційного сенсу у запуску «Північного потоку 2» на момент такої кризи немає.
Водночас сам по собі «Північний потік 2» — це дуже дрібна мета Кремля.
Якщо ми відійдемо трохи від цієї дрібної мети, ми зможемо побачити наступний етап у великій грі Москви. Йде війна проти України, і важливе завдання, яке переслідує Кремль, — це за допомогою «Північного потоку 2» покарати Україну, щоб Європа погодилася з фактом, що газ піде не через українську територію. Ми бачимо, що до цієї війни включився не тільки газ. Очевидні перешкоди Росії щодо постачання вугілля. Також є складнощі з постачанням електроенергії на територію України.
Якщо подивитися ще ширше, ми побачимо, що війна Кремля носить більш глобальний характер. У цій війні «Північний потік 2» лише незначний елемент розкладу. Це велика війна між тими, хто збирається й надалі постачати брудну енергію, вуглеводневу сировину, яка забруднює атмосферу, проти тих у Європі, хто хоче якнайшвидше перейти до чистої енергії. Саме це протистояння є предметом Великої війни. А все те, про що ми говорили раніше, лише епізоди в цій глобальній битві. Путін не приховує цього і відкрито каже: «Ви дуже поспішайте, притримайте свої: вітер, сонце, водень та інше. Подивіться, як вам добре буде з російським газом та нафтою…». Битва йде і Україна, ви вже вибачте, просто епізод у цьому глобальному протистоянні.
— Україна подала свою заявку на участь у сертифікації «Північного потоку-2». Що це? Політичний тролінг? Адже Україна не член ЄС, цей трубопровід не проходить нашою територією, а те, що ми купуємо газ на європейських майданчиках для реверсу — це суто політичне рішення. Можете пояснити, у чому фішка?
— Це цілком нормальний крок із боку України. Деякі члени ЄС подали такі заявки, тому що хочуть брати участь у цьому процесі. Члени Євросоюзу мають основні документи ЄС, де є положення про енергетичну солідарність. Згідно з цими документами, якщо якийсь проект може зашкодити енергетичним інтересам та балансу одного з членів Євросоюзу, у такому разі необхідно обмежити цей проект. А Україна, в даному випадку, як транзитна територія, на якій розміщено дуже важливий інфраструктурний об’єкт для Європейського Союзу, має право взяти участь хоча б у ролі спостерігача і висловити свою позицію в даному контексті.
— Чому Європа так мляво реагує на газовий шантаж Путіна? Чому не було вчасно організовано спотове постачання ЗПГ зі США та інших країн. Чи Європа сподівається без втрат пройти цьогорічний опалювальний сезон?
— Усі країни поводяться по-різному. Великобританія, наприклад, яка вийшла з ЄС, впоралася із нинішньою кризою краще, ніж багато країн Євросоюзу. Вона і в Covid-19 краще повелася, оскільки заздалегідь передбачила необхідну кількість вакцин для населення. І в нинішній кризовій ситуації Великобританія все передбачила та заповнила свої сховища на 100% ще місяць тому.
Більш того, днями Великобританія після політичних переговорів з Катаром домовилася про додаткові поставки зрідженого газу і вже чотири судна із ЗПГ пішли у напрямку британських терміналів.
Щодо Євросоюзу, то це дуже бюрократична організація, де країни тягнуть ковдру на себе, жодної солідарності немає.
Простий приклад. Чому країни Євросоюзу активно не виступають на підтримку української позиції, яка дуже чітка. Тому що всі різні. Крім того, у багатьох країнах дуже активно працює російське лобі. Більше того, навіть інтереси щодо того ж таки «Північного потоку 2» в одних країн позитивні, в інших країн – негативні. І жодної солідарності немає. Це, до речі, і було однією з політичних цілей Росії: за допомогою «Північного потоку» та «Південного потоку» внести розкол до лав Євросоюзу, щоб ті не змогли прийти до жодного солідарного рішення щодо Росії. І мету Кремлем на жаль, досягнуто. Ви подивіться, що санкцій з боку ЄС, по суті, немає, незважаючи на те, що всі бачать кричущі факти порушень з боку Росії.
— Москва, як мантру, повторює для європейців важливість переходу на довгострокові контракти, які можуть забезпечити стабільність ринку газу на відміну від споту. А як ви вважаєте? У чому тут хитрість Москви та небезпека для Європи?
— У мене таке враження, що російському президенту, який не дуже компетентний у питаннях нафти та газу, хтось повідомив, що маючи довгострокові контракти, «Газпром» виглядає як надійний постачальник, оскільки ціна газу нібито прив’язана до ціни нафтопродуктів і ціни настільки відрізняються від спотових на скраплений природний газ, що Європі вигідно буде перейти до цих контрактів.
Добре, погляньмо на ці довгострокові контракти «Газпрому». По суті, у цих контрактах всього 13% газу, що поставляється в Європу, прив’язується до нафтопродуктів, а 87% всього газу прив’язані до ціни газу на хабах. І коли кажуть, що контракти вигідні, то подивіться останній контракт з Угорщиною. Це досить довгостроковий контракт, але його підписано на спотових умовах. Іншими словами, ціна там визначається щомісяця середньою ціною на хабі, звідки угорці і забиратимуть газ. Крім того, там є маленька комісія. В принципі, це звичайна формула для спотового контракту: постачається якийсь обсяг газу, ціна буде на найближчому хабі та плюс невелика комісія. Примітно, що жодної різниці немає. Тож усе, що йдеться у російських ЗМІ – це туфта.
— Українська ГТС уже втратила близько 4,5 млрд. куб. транзиту газу через укладання Угорщиною контракту з «Газпромом» на постачання газу в обхід України через «Турецький потік». Маршрут став довшим. У чому вигода Кремля?
— Я вже говорив про те, що Газпром – це шизофренічна організація. Вона розпадається на кілька суперечливих особистостей, які не узгоджуються між собою. Одна особа – це комерційна організація, яка видобуває, транспортує та продає газ, будує газопроводи. Добре організована комерційна організація, яка дуже змінилася за останні роки. З її контрактів пішли політичні умови, вона стала пристосовуватися до спотової торгівлі тощо. Це цілком нормальний бізнес-елемент на світовому ринку.
Але є другий «Газпром» — це виключно політичний інструмент, особливо коли він починає якісь абсолютно некомерційні проекти. Наприклад, будує газопроводи, які ніколи не виправдають себе з погляду витрат. Або, наприклад, коли «Газпром» укладає договір із Угорщиною. У «рептильних» засобах масової інформації було задекларовано, що нарешті Росія має прямий договір з Угорщиною. Якщо раніше постачання газу здійснювалось тільки через українську територію, то тепер логістика трохи ускладнилася. Відтепер «Газпрому» необхідно з Ямальського півострова гнати газ на південь Росії, потім трубою через Чорне море, потім до Туреччини, яка є дуже примхливим транзитером і часто порушує розклади «Газпрому», потім газ іде через Болгарію, за нею слідує Сербія, яка не є членом Євросоюзу і має свої порядки, і тільки потім газ отримує Угорщина. Якщо порахувати, то для «Газпрому» у чотири з половиною рази збільшуються витрати на транспортування, на відміну від маршруту через Україну. Це не комерційна поведінка “Газпрому”. І всі ці витрати перекладаються на російського платника податків, оскільки компанія наполовину державна.
Є ще й третій “Газпром”. Це просто механізм із переведення державних грошей з інвестиційної програми державної компанії до приватних кишень підприємців, які отримують дуже гарний прибуток від будівництва нікому не потрібного газопроводу.
— Україна запропонувала Євросоюзу створити енергетичний фонд, щоби закуповувати газ у «Газпрому» спільно. Але там надто багато країн-учасниць і всі різні умови — логістичні, економічні, географічні. Як вважаєте, чи є в цьому раціональне зерно і чи вигідна Європі така стратегія відносин із російським монополістом?
— Якщо ми говоримо про Європейський Союз, як про єдиний організм, то подібний енергетичний фонд був би вигідний ЄС, поза всяким сумнівом. Але Євросоюз – це не єдиний організм. Він увесь час розпадається на різні кластери, тому неможливо дійти такого консолідованого рішення. Я пам’ятаю проект, який передбачав єдину ціну на газ для всього ЄС. Це був чистий соціалізм і він не пройшов.
Потім був проект зонального розподілу ціни. Даний проект також потерпів фіаско. Але були й дуже перспективні проекти в рамках усього Євросоюзу. Наприклад, програма надзвичайного реагування на перебої у енергопостачанні. Наприклад, якщо з волі російського керівництва припиняється постачання газу до деяких країн, особливо Східної та Центральної Європи, то згідно з цією програмою мають підключитися ті країни, які мають газ на Заході Євросоюзу і підкачувати цей газ як програму надзвичайної допомоги. Але цю програму досі не ухвалено в ЄС.
Безумовно, для Європи було б вигідно спільно з Україною вирішити питання про створення фонду, або натиснути на «Газпром», щоб він постачав газ на кордоні Росії та України, а вже потім домовлятися із ГТС України щодо прокачування газу далі. Але в Європі немає консолідації з цього питання. Саме це є недоліком такої організації як Євросоюз, по суті, бюрократичної контори в якій немає солідарності.
— Енергетична криза в Україні вже призвела до зупинки низки ТЕС. Через ремонти та нестачу палива в Україні не працює 43 з 69 теплових енергоблоків. На складах українських ТЕС знаходяться запаси вугілля, які в 4,5 рази менші за норму. Багата вугіллям країна вирішила завозити дороге вугілля з Польщі, США та ПАР. Яка зараз ситуація у світі з вугіллям та особливо цінами? Адже з окупованих територій Донбасу ми не можемо отримувати вугілля, а Росія відмовилася постачати нам вугілля. Як вирішити питання дефіциту? Аналітики кажуть, що зараз все вугілля законтрактоване і купити його нереально?
— Купити вугілля можна, але ціни стрімко зростають. Подивіться на Китай, що зараз там відбувається. У жовтні видобуток вугілля побив усі рекорди за багато років. Зараз вугілля всім дуже потрібне напередодні зими і це погана ситуація для тепла та електроенергії. Ціни будуть шалені, бо я вже бачу, що тонна вугілля досягла позначки 300 доларів. Далі вона може лише зростати. Я чув про контракти, де тонна вугілля фіксувалась на позначці 800 доларів. Я вугіллям впритул не займаюся, але постійно надходить інформація про те, що ситуація не найкраща на світовому ринку.
— Україна запропонувала «Газпрому» знижку у розмірі 50% на транзит газу до Європи понад передбачений за контрактом обсяг 40 млрд куб.м. на рік. Як думаєте, ця вигідна і суто комерційна пропозиція цікава Москві?
— Це те, про що ми говорили раніше. У цьому випадку відмова від пропозиції України – це виключно політичне рішення. Безумовно, Газпрому це було б вигідно, набагато вигідніше, ніж гнати газ по неіснуючому трубопроводу «Північний потік 2», який, швидше за все, на 100% так і не запрацює. Не кажучи вже про «Турецький потік». Іншими словами, Кремль відмовився від комерційно вигідної пропозиції, та ще й такої, яка б підвищила реноме «Газпрому» і Росії в очах європейців. Але далі вже втрачати репутацію нікуди.
— Представник Держдепу з енеробезпеки США Амос Хохштейнввести стверджує, що повноцінна робота “Північного потоку-2” розпочнеться не раніше березня 2022 року. Але «Газпром» вже розпочав заповнення газом першої нитки «Північного потоку 2». Як вважаєте, коли запрацює цей газопровід?
— Багато залежатиме від того, як піде сертифікація, якщо вона піде за звичним руслом, то тільки до літа очікується запуск трубопроводу. Але я чув думки, що сертифікація може пройти дуже швидко, якщо німецькі та європейські регулятори домовляться. Крім того, багато залежить від того, чи визнають компанію-оператора незалежним від Газпрому оператором. Варто зазначити, що формально залежність існує, оскільки швейцарська компанія – оператор, що належить іншій компанії, і обидві вони на 100% належать «Газпрому». Про це всім відомо. Але за участю великого проросійського лобі в Німеччині можна буде заплющити на це очі і повірити, що рішення прийматимуться не «Газпромом». Більше того, якщо буде ухвалено рішення, що цей оператор є незалежним, у такому разі буде вкрай складно ввести проти нього американські санкції. Також не зовсім зрозуміло, чи повною мірою до цього проекту застосують європейські антимонопольні правила. Якщо застосують повною мірою, як до всіх газопроводів на території Німеччини, які приймають газ у «Північного потоку 1» та «Північний потоку 2» — це NEL OPAL та EUGAL , то тоді два газопроводи, що мають номінальну потужність 110 млрд кубометрів на рік, зможуть прокачувати за рік не більше 65 млрд кубометрів. Але й цього буде достатньо для того, щоб дуже нашкодити Україні.
— Міністерство економіки Німеччини спішно ухвалило рішення, що сертифікація нового газопроводу не загрожує безпеці газопостачання Німеччини та ЄС. Що змусило їх прийняти таке швидке рішення і як на сертифікації «Північного потоку-2» може вплинути позиція нового коаліційного уряду, куди увійдуть «зелені», противники цього проекту?
— Формально уряд Німеччини вчинив абсолютно правильно, оскільки вкрай складно довести, що Путін використовуватиме «Північний потік 2» для шантажу Європи. Крім того, і без «Північного потоку 2» інструментів для шантажу у Москви більш ніж достатньо. Формально додавання цього нового маршруту не загрожує безпеці Німеччини та Євросоюзу. А ймовірність того, що прийдуть якісь інші хлопці та почнуть дуже активно виступати проти проекту дуже низька. Може, до Міністерства закордонних справ прийде представник партії зелених, але я не думаю, що Німеччина відійде від свого основоположного принципу, який склався в керівництві країни ще за Меркеля. Принцип полягає в тому, що Німеччина жодних односторонніх санкцій проти проектів та проти Росії не ухвалює. Німеччина візьме участь у санкціях, якщо це буде солідарне рішення усіх країн Євросоюзу. До речі, про це Меркель заявила під час зустрічі з Байденом. Більше того, він подібний крок підтримав, зазначивши, що у разі, якщо буде спільне солідарне рішення Євросоюзу, США, можливо, приєднаються до цих санкцій. Тому й обіцянок не було великих. Очевидно, що Німеччина самостійно не виступатиме ні проти «Північного потоку 2», ні проти Росії.
— Перед ухваленням цього рішення відомство Німеччини проводило консультації з іншими країнами. У них брали участь Естонія, Італія, Латвія, Литва, Австрія, Польща, Словаччина, Чехія та Угорщина. Україну забули. Тому що не член Євросоюзу чи думка України вже нікого не цікавить?
— З одного боку, Україну не залучили до дискусії, бо вона не є членом Євросоюзу. З іншого боку, дуже мало знайдеться таких сил, які були б щиро зацікавлені у тому, щоб протидіяти російським спробам покарати Україну. Таких сил не дуже багато ні в Європі, ні у Сполучених Штатах.
— Газопровід «Північний потік-2» перебував під санкціями практично від початку його будівництва. Але він добудований. Це «неправильні» санкції винні чи Москва вміє ефективно з ними боротися?
– Наведу простий приклад. Наприкінці 2019 року ще не було санкцій, але були переговори між Україною та Росією щодо того, щоб продовжувати транзитну угоду. І якби дійсно Меркель хотіла допомогти Україні, вона поставила б ультиматум Москві, заявивши, що не дозволить проводити подальші роботи над газопроводом поки Росія не підпише транзитну угоду з Україною. Саме це мала зробити тоді Меркель. Натомість вона бігала по всьому світу і говорила про те, що Путін їй пообіцяв, що збереже транзит. ЄС нічого не хотів робити. Втрутився американський конгрес, в якому також було дуже мало прихильників і бажаючих захистити Україну в цьому питанні. Їх було 7 осіб, і вони впихнули розділ про санкції в законопроект про військовий бюджет. І лише тому санкції було прийнято. Але й цього кроку вже було достатньо, щоб із проекту вийшли італійці, швейцарці, норвежці та його реалізація дуже загальмувалась, будучи під санкціями. Але прийшла нова адміністрація, яка подивилася чи справді така сильна підтримка України у конгресі? Побачивши, що підтримка незначна, і не бажаючи псувати стосунки з Німеччиною та Росією, санкції було скасовано. По суті навіть в Америці немає серйозної підтримки щодо цих санкцій.
— Не виключена можливість того, що Росія може повністю припинити прокачування газу через газотранспортну систему України. Що станеться з технологічної точки зору з нашою ГТС не лише з погляду транзитних можливостей, а й внутрішніх маршрутів та споживачів?
— По-перше, цей варіант розглядався дуже давно, після того, як у 2006 і 2009 роках були зроблені подібні спроби з боку Росії. У 2012 році зібралася група експертів, яких запросила Єврокомісія з проханням підрахувати, які наслідки для країн ЄС, якщо Росія в розпал опалювального сезону відключить на три місяці піддачу газу. Було розглянуто різні варіанти: відключення подачі газу лише через українську територію, повне блокування постачання газу через Туреччину, Фінляндію тощо. В результаті, експерти прорахували і зазначили, що внаслідок припинення постачання газу Росією Німеччина виживе, Францію це жодним чином не торкнеться, втім, як і Італію та Іспанію. А ось Угорщині взимку не вистачатиме 56% газу. Іншими словами, Європа давно прорахувала всі наслідки, якщо Росія вирішить з якихось причин припинити постачання газу.
Разом з тим, якщо уявити, що Росія припинить прокачування газу українською ГТС, це буде велика проблема для самої України. Перша складність – це підтримка газотранспортної системи у працездатному стані. Для цього потрібні гроші. Гроші надходять від тарифів за прокачування. Якщо немає прокачування, відповідно немає грошей на утримання системи у справному та робочому стані. А українська ГТС — це не просто труби та компресори, які покладені на землі та під землею, це ще й тисячі людей із мультиплікативним ефектом, це ще й сотні тисяч, які на цьому заробляють та живуть. Більше того, доведеться дуже добре попрацювати, щоби підтримати газопостачання і всередині самої України. І йдеться не лише про величезні збитки та втрату 2 млрд дол. ларів на рік за транзит. Це також завдасть величезного удару українській економіці.
— Путін надто завзято і відкрито загрожує ЄС. Мова не тільки про газову кризу, а й міграційну. Кремль уже котрий місяць відкрито підтримує Олександра Лукашенка, який заманює до Білорусії мігрантів із країн Близького Сходу і буквально виштовхує їх до ЄС через кордон Польщі та Литви і далі до Німеччини. Такий натиск був ефективним в епоху мюнхенської мови та війни з Грузією. Як думаєте, ці всі спроби спровокувати внутрішню нестабільність у країнах Євросоюзу можуть призвести до адекватної та жорсткої відповіді з боку Євросоюзу?
— Я не вірю у здатність Євросоюзу протистояти хвилі міграції. Ви бачили, що відбувається у середземному морі з мігрантами, ми бачимо багато подій такого ж характеру на кордоні з Польщею. Це найслабше місце Європи. Це та сама толерантність. Я знаю європейців у багатьох країнах, які говорять про те, що ми свою країну захищатимемо зі зброєю в руках проти мусульманських орд. Ситуація може загостритись до того, що американський політолог Семюел Хантінгтон називав зіткненням цивілізацій.
— Україна втратила мільярди доларів через те, що не закупила вчасно газ. За деякими оцінками, країна втратила $5 млрд. Коли треба було купувати газ за $250, його не купили, а зараз його треба купувати за $1200 і вище. На вашу думку, це прорахунок і помилка, чи в умовах дефіциту газу на європейському ринку, Україна не могла закачати великі обсяги газу до своїх сховищ?
— Я не став би трактувати це як помилку, оскільки з такою самою проблемою зіткнулися багато хто. Наприклад, Китай, який став заповнювати свої сховища дуже дорогою нафтою перед тим, як вона впала. Це був великий прорахунок Китаю, і країна зазнала значних збитків. У даному випадку я не знаю, як можна було передбачити, що ціна газу так підскочить, якщо вимірювати в британських теплових одиницях, то мільйон одиниць десь був 7 доларів, а сьогодні ціна зросла до 33 доларів. Такий стрибок передбачити було неможливо.
— Україна не має прямих контрактів на газ: ні з Катаром, ні зі США, ні з Росією, ні з Норвегією. Iншими словами, “Нафтогаз” купує газ у європейських “спекулянтів”. Якою буде ціна для українців та української промисловості у середньостроковій та довгостроковій перспективі? Цю зиму ми переживемо, сподіватимемося, а ось що буде далі?
— Варто врахувати, що таких довгострокових контрактів, прив’язаних до ціни нафти, практично ніде не залишилося. «Газпром» має лише 13% таких контрактів, а по всій Європі лише 20% газу торгується з прив’язкою до нафти. Газ доведеться все одно купувати за ринковими цінами. Навіть якщо зараз вона буде вигідна, то через місяць ціна на хабі буде вже інша і формула буде зовсім інша. Тому передбачати, скільки доведеться платити зараз вкрай складно. І в цьому випадку не важливо — це спекулянти чи ні, це трейдерські компанії, компанії, які торгують газом. Адже Білий дім не продає газ, Держдеп не продає газ, газ продають трейдери, які купують його у Сполучених Штатах за різними контрактами й надалі везуть туди, куди їм вигідно. Якщо їм вигідно везти газ до Європи і завантажувати на термінал так, щоб він по європейських мережах потрапив на територію України, тоді так, але ціна все одно буде дуже високою.
— У Кремлі запевняють, що епоха щодо низьких цін на енергію, яка тривала майже 100 років і стала стимулом для розвитку світової економіки, добігла кінця. Що скажете, чи це так?
– Я думаю ні. Пророкувати ціни на відміну від російського президента я не можу. Я цілком можу уявити ситуацію, коли світ поступово знижуватиме споживання нафти, а потім і споживання природного газу, і ціни підуть вниз. Коли ціни підуть вниз, цілком можливо, що задовольняти потреби світу в нафті зможуть дві, три країни з Перської затоки. А решта зі своєю дорогою нафтою за собівартістю змушена буде заткнутися і смоктати її в себе вдома замість того, щоб кудись експортувати. Не беруся передбачати ціну нафти, але у довгостроковій перспективі вона дешевшатиме.
— У ЄС багато говорять про водень для переходу на зелену енергетику. Чи може «зелений» водень замінити газ, вугілля та інші енергоносії та стати альтернативою для української ГТС, яка прокачуватиме «зелені» види палива? Адже відомо, що європейці мають намір інвестувати у такий водень від 180 до 470 мільярдів євро до 2050 року.
— Поки що водень не конкурент газу і протягом 15-20 років про конкуренцію не йдеться. Я в цьому впевнений. Для того, щоб прокачувати водень трубами ГТС, Україні необхідно все перекладати по-новому. Старі труби не зможуть окремо прокачувати водень. Можна, звичайно, підмішувати водень до газу до 16%, максимум до 26%, щоб екологічно зменшити вплив. Але щойно стане 26% водню в цій суміші, він перестає відповідати стандартам Євросоюзу. Це зовсім не та суміш, яка буде затребувана. Були різні проекти. Я бачив проект енергетичного мосту, коли Україна йде далі до Європи. Безперечно, у проекті було все красиво намальовано. Але це лише на папері. Перша проблема в тому, що необхідно «зелений водень» з чогось робити, а без карбонового вуглецевого сліду, який дає чистий «зелений водень», це неможливо. Для цього потрібна електроенергія. Коли я бачу, що електростанції в Україні працюють не на повну потужність за відсутності палива, я маю великі сумніви щодо можливості реалізації подібних проектів. Український «зелений водень» — це поки що лише ідея, без можливості серйозного втілення на практиці. До водню Україні, як і Росії, ще дуже далеко.
— Енергетична драма накрила не лише Європу, а й Китай та всю Південно-Східну Азію. Усі розуміють — такі високі ціни не пройдуть безслідно для світової економіки: буде зростання цін на все й інфляція по всьому світу. І потім обов’язково розпочнеться розслідування. Деякі країни ЄС вже вимагали розслідування через безпрецедентне зростання газових цін. За вашими оцінками, що чекає на світову економіку, чи буде покарана Москва і, головне, як?
— Подібне розслідування можливе, але в Москві вважають, наскільки мені відомо, що Європа надто слабка, щоби запровадити солідарні санкції проти Росії. Крім того, якщо санкції і введуть, то Росія цілком може знехтувати ними і все триватиме як раніше. Євросоюз надто слабкий для того, щоб протистати такій поведінці російського керівництва.
— Міністерство торгівлі КНР закликало китайські сім’ї запасатися продуктами та предметами першої потреби на зиму. В чому причина? Китай готується до війни з Тайванем, прийде локдаун чи «економічне диво» перетворюється на гарбуз?
— Є ознаки того, що у Китаї сповільнюється зростання економіки. Були експерти, які передбачали нинішній спад ще у 2016-2018 роках. Китай якось протримався, але тривожні нотки щодо економіки КНР лунають дедалі частіше. Важко сказати, чи це пов’язано з можливою війною в Тихоокеанському басейні, але я б рекомендував уважно придивлятися до економіки цієї країни. Як і у відношенні зі світовою енергетикою треба було пильніше придивлятися до США та Китаю.