Після того як український уряд капітулював перед МВФ в черговий раз підвищивши ціну на газ для населення, українці завмерли в очікуванні нових платіжок за комунальні послуги, ознайомитися з якими вони зможуть вже в кінці цього місяця.
Причини такого непопулярного кроку зрозумілі: в наступні два роки Україна повинна віддати близько 7% ВВП зовнішнього і внутрішнього державного боргу, що без додаткових валютних ресурсів здійснити буде практично неможливо. Наскільки виправдано рішення про приведення тарифів до рівня вартості імпортного блакитного палива, де проходить межа між реальною ринковою ціною на газ і прагненням влади перекласти фінансові проблеми країни на плечі українців, на що йдуть гроші від надприбутків НАК «Нафтогаз України», які механізми соціального захисту найбідніших громадян, а також кого дійсно варто звинувачувати у комунальних проблемах в столиці та за її межами«ЕН» запитали у міністра з питань житлово-комунального господарства (ЖКГ) України (2007-2010 рр) Олексія Кучеренко.
В одному зі своїх коментарів Ви сказали, що сьогодні «газ перетворився на додатковий податок». Чому так сталося? Наскільки нещодавнє підвищення тарифів на газ на догоду МВФ в нинішніх економічних умовах себе виправдовує?
Не потрібно бути великим економістом, щоб зробити подібний висновок. Досить подивитися фінансовий звіт НАК «Нафтогаз». У 2017 році прибуток склав З9 млрд.гГрн. Якщо розглядати по групі компаній, що входять в її склад, зокрема «Укргазвидобування», то цей показник буде набагато вище. Тому виникає питання: якою є економічна доцільність підвищення ціни на газ? Програми модернізації ГТС, підвищення внутрішнього видобутку газу провалені, куди поділися гроші, які збиралися під цими «прапорами»? Якщо подивитися на перерахування податків, чим пишається «Нафтогаз» і намагається видивати з себе головного платника податків країни, теж дуже цікава динаміка. В цьому році компанія вийде на 140 млрд. грн. перерахування в бюджет, в минулому році – 107 млрд. грн., позаминулого – 70 млрд. грн. Це пилосос, який витягує гроші у споживачів усіх категорій, потім частину цих коштів він повертає до бюджету, а частину залишає собі для абсолютно безбідного життя. Надбудова з 700 осіб із середньою заробітною платою 1 млн. грн. на людину – нонсенс в країні, де пілот бойового літака отримує 12-14 тис. грн. у місяць. Причину потрібно шукати глибше. Так, необхідно обслуговувати зовнішнє запозичення. Однак це необхідно робити в умовах зростаючої економіки. Якби цей показник досягав 7 – 10%, як нам обіцяли чотири з половиною роки тому, тоді можна було б обслуговувати борги. Цього не сталося. Причини – окрема тема. Права – немає, суду – немає, рейдерство – процвітає, інвестклімату – немає. Відповідно, відтік інвестицій і реальних 2,8% зростання, які не можуть забезпечити обслуговування боргів. Залишається один вихід – залізти в кишеню до самого слабкого, тобто українського споживача. При цьому не хочу сварити споживачів двох груп «комерційних» і населення. Між ними штучно створюються чвари. Мовляв, у перших така висока ціна, тому то у других низька. Це неправда. Полізли до населення, тому що у бізнесу вже немає що брати. Працює квазіринок газу. Ось і вся політика, яка сьогодні підноситься як економічне досягнення.
Чому досі не створено ринок газу? Наскільки відомо, відповідне законодавство з цього приводу вже прийнято.
Сказати, що у нас взагалі якісь цивілізовані ринки працюють, то я і цього не можу. В даному випадку, проти виступає саме той, хто найбільше кричить про такий ринок. Особисто голова правління НАК «Нафтогаз» Андрій Коболєв і комерційний директор Юрій Вітренко. Але ми ж розуміємо, що ці двоє не можуть все зробити самі. Отже, цей ринок не потрібний ще комусь. Хто це? Прем’єр Володимир Гройсман воює з керівництвом компанії. Всім відомо, що у них антагонізм протиріч. Він точно не впливає на ці процеси. Залишається тільки одна людина, яка вище за статусом і може здійснювати вплив використовуючи свій апарат – це Президент України. І тут ми не можемо обійти тему політики, оскільки все взаємопов’язане. Сьогодні у Петра Порошенка одна тактика на виборах – віра, мова, армія і «я не впливаю на економіку, на тарифи, а вийшов просто погуляти». Він максимально хоче відійти від цього процесу. Але така гра розрахована тільки на дуже наївних українців. НАК «Нафтогаз» саме створювався, щоб не було цього ринку, саме для накопичення ресурсів на передвиборну кампанію Президента України та кандидата від влади рівно 20 років тому. Леонід Кучма виграв вибори саме завдяки ресурсам НАК «Нафтогаз». І Петро Олексійович як член команди Леоніда Даниловича в той час дуже добре бачив, як це працює і прекрасно застосовує цю практику і сьогодні. Формально вони вступили в протиріччя і з законом, і з Третім енергетичним пакетом ЄС, за яким компанія повинна бути ліквідована.
Заява прем’єра Гройсмана про те, що другого підвищення ціни на газ ще на 35% не буде – це бажання зняти напругу в суспільстві після непопулярного рішення або все ж таки слід очікувати ще підвищення, скажімо, в наступному році?
Півтора роки тому він казав, що попереднє підвищення ціни на газ було останнім. Свого часу Гройсман виступав проти «Роттердама», поки йому не дали «по капелюсі» і він не став підтримувати цю ідею. Він забрехався. Ухвалення Постанови КМУ №187 – це не державна політика, а «вінницький базар». До закриття базару він намагався щось виторгувати, потім зрозумів, що нічого не вийде, прийняв однією постановою і сьогоднішнє підвищення і травневе відповідно до 80% від ціни промисловості. Постанова така ж незаконна, як і всі попередні, зокрема №315. Я є учасником судового процесу і довіреною особою Юлії Тимошенко за її позовом до Кабміну Гройсмана і НАК «Нафтогаз», якому вже 2,5 роки. Суть позову одна – покажіть економічну обґрунтовану ціну на газ, чого вимагають закони України. Вони її не показали досі. Розуміючи, що в країні не працює судова система, вони пішли по шляху «наперсточників», прийнявши нову постанову, яке по суті скасовує стару, і тепер сенсу заходити до суду за попереднім вже немає. Це чиста махінація.
Що взагалі означає ринкова ціна на газ? І де проходить межа між реальною ціною і прагненням влади перекинути фінансові проблеми країни на плечі українських громадян?
Не існує ніякої ринкової ціни на газ. Якщо ви подивитесь ціну на газ в Європі, побачите, що в різних країнах вона може відрізнятися в два – три рази. Візьміть Хорватію, Сербію, Польщу, Німеччину, Іспанію, Португалію, Данію, Швецію, Норвегію. Ціна політична. І сам механізм формування внутрішньої ціни теж політичний. Сюди закладаються ті чи інші податки, ренти, акцизи та інше. Це для країн, які далеко не всі добувають свій власний газ. Погодьтеся, що в Україні, яка видобуває 60% газу, напевно, ми маємо право самі регулювати свою ціну, а не прив’язувати її до якогось зовнішнього джерела. Тому при слові «ринкова ціна» у мене виникає сміх. Я пильно стежу за всіма висловлюваннями прем’єра Гройсмана. А скажіть, будь ласка, його фрази: «ми, Уряд України, встановили ринкову ціну» або «коли ми до 2020 року збільшимо видобуток газу, то ми рішуче знизимо його ринкову ціну» – таке словосполучення його не збиває з крісла? Мова йде про якусь середньозважену європейську ціну на газ, яку все одно повинна обслужити економіка. Але це повинно супроводжуватися комплексною реформою, яка має включати безліч речей. Перше: зростання доходів населення. Друге: повний облік і баланс. Дебет з кредітом енергоресурсів повинні сходитися і бути абсолютно прозорими. Третє: енергомодернізація всього господарства. Повинна бути реальна конкуренція між видами енергії. Дайте можливість газу конкурувати з електроенергією, хоча б для початку, не кажучи вже про «зелену» енергію. Всього цього зроблено не було.
Якою тоді повинна бути ціна на газ?
Навіть якщо взяти $230 за початкову ціну на газ по імпорту, це повинен бути довгостроковий контракт, а не спотовий, $ 100 на державний газ, а не $ 70, і $ 200 на наш комерційний газ, то ми виходимо на середню ціну $165. Це 4,6 тис. грн. за тисячу куб. газу. Навіть якщо сюди накинути ПДВ, транзит, то я отримую цифру 6500. Тут я б трохи знизив для промисловості, трохи підвищив населенню. Але це є середня абсолютно економічно обгрунтована ціна на весь баланс газу, який становить 34, 8 млрд згідно з даними 2017 року. Ось ця ціна мені зрозуміла. І вже після збільшення рівня доходів населення рухайтеся до німецького ринку. Ви встановили німецький hub + для газу, встановіть для зарплат «Дюссельдорф», і нехай навіть без «плюса». Інакше матимемо якийсь сюрреалізм. Спекуляції, що у промисловості газ дорожче, тому що у населення дешевше недоречні. І суперприбуток НАК «Нафтогазу» тому підтвердження.
Наскільки українська система надання субсидій для населення себе виправдовує?
Це правильно працюючий інструмент, який успішно реалізується в цивілізованих країнах, а в Україні набуває абсолютно діаметрального значення. У Польщі 2% населення отримують житлові субсидії, в Естонії – 5%. У країнах Європи цей показник варіюється від 5 до 10%. В цьому випадку їх можна верифікувати, перевірити критерії. Це реальна допомога малозабезпеченим. Покажіть хоч одну країну, яка б витрачала 50-60% бюджету на субсидії. При таких обсягах система з прогресивної перетворюється в повне гальмо. Де беруться гроші на субсидії? Гройсман і Порошенко їх дістають з власної кишені? Ні. Вони беруться в бюджеті. Звідки гроші? Платяться податки. Хто ж ці люди, які повинні заплатити податки? Це друга половина населення. Якщо одна половина населення отримує субсидії, друга – повинна заплатити податки. Як витягнути ці гроші? Підняти ціну на газ до такого рівня, щоб платники податків сплатили і субсидії, і дали ще додатково гроші для обслуговування кредиту. Що робить нормальна людина, коли таке починається? Вона бере чемодан і їде подалі з країни. Україна вже на першому місці за трудовою міграцією. А це самі працездатні представники. У підсумку хто буде за все платити? Це демагогія перенесення правильних гасел в абсолютно неправильну середу, які сьогодні стали убивчими для економіки. Тому, так, я «за» субсидії. Але я «проти» українських субсидій в тому вигляді як зараз.
Наскільки реально монетизувати субсидії?
МВФ розуміючи, що в Україні мають місце тільки псевдореформи, намагається правдами і неправдами змусити нас обслуговувати власні борги. Тому найжорстокішою умовою для уряду поставили монетизацію субсидій. А як монетизувати для шести з половиною млн. господарств 71 млрд. грн? Це неможливо. Це може призвести до гіперінфляції і гіперкоррупції. Гройсман взяв на себе зобов’язання монетизувати субсидії з осені наступного року, але розуміє, що не він це буде робити. І я з жахом думаю, хто і як буде подібне реалізовувати. Саме величезний масив субсідіантов свідчить про неправильність макроекономічної моделі, про незбалансованість доходів і цін на енергоносії. Ось воно і вилізло. Ці субсидії повернули нас в 90-ті роки. Це кліринг, неживі гроші, що руйнують економіку всіх без винятку суб’єктів, крім одного – НАК «Нафтогаз».
Відомо, що Нацкомісія з регулювання в сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) дала добро на відключення взимку тепла в будинках українців, в разі заборгованості за поставлені послуги. За умовами Кодексу газотранспортних систем, НАК «Нафтогаз», починаючи з 1 грудня цього року, зможе доручати операторам ГРМ (облгазам) відключати тепломережі за борги. Відмова перекривати кран буде трактуватися регулятором не інакше як зловживання монопольним становищем. Що можете сказати з цього приводу?
Нацкомісія відповідно зі своїми новими повноваженнями «Про ринок природного газу» отримала право самій видавати доленосні документи. Це козир для газотранспортних мереж. Тобто, вони не говорять, що вас відключать від тепла, вони кажуть, якщо у вас є борги, «Нафтогаз» не має права постачати газ на конкретні теплокомуненерго. Останні всі «в боргах як у шовках». Цією ціновою політикою їх загнали в такий стан вже давно – основна сума боргу, пені, штрафи … Регулятор у нас ніби як «незалежний», не «під президентом». Але по суті, дозволили НАК «Нафтогаз» ділити теплокомуненерго на «хороших» і «поганих». Шукайте політичне підґрунтя. Борги є у всіх. Першими кого тоді треба відключати – це Харків, Київ, Одеса і Дніпро. Цими боргами і постановою будуть змушувати мерів давати присягу на вірність. Якщо «хороший» мер і гарантуєш, що допоможеш на виборах – тобі дадуть газ, щоб люди не бунтували. Якщо «поганий» – не дадуть. Це все було при екс-президенті Вікторі Януковичі, щоправда, не так явно.
Якщо у «Нафтогазу» багато боржників, то хіба чергове підвищення ціни на газ не збільшить цей показник?
Дійсно, при своїх надприбутках компанія змушена виходити на запозичення мільярда євро облігацій. Їм реально не вистачає грошей. У них «циферки» хороші, премії вони собі живцем платять, а інші «циферки» в повітрі висять. Але там борги колосальні. Консолідовані борги по групі компаній НАК «Нафтогаз» у 2017 році склали 109 млрд. грн. Ви хочете ще підняти ціну? Цей показник досягне 150 млрд. грн. В принципі готується одне. Створюються борги, які рано чи пізно хтось скупить, зайде в Україну і відбере «Нафтогаз» і «Укргазвидобування». Де будут представники нинішньої влади? Один – в Іспанії, інший – в Англії, третій – у Флориді.
Піврічна епопея з відсутністю гарячої води в Києві вже має своє продовження. У квитанціях, які отримали жителі столиці в жовтні, на оплату за газ в графі «Коригування» вони побачили донарахування за весь період відсутності гарячої води. У повідомленні міститься посилання на урядову постанову, прийняту ще в 2016 році. У ній говориться, що під час відсутності гарячої води, постачальник газу збільшує норматив споживання газу з 3,3 до 5,4 кубів на людину, прописану в квартирі. Також повідомляється, що «наявність електричних бойлерів за чинним законодавством не може бути підставою для зняття коригування». Як це розуміти?
Це єдиний випадок, коли я на боці «Нафтогазу». Припустимо, я не знаю про домовленості. У мене є Віталій Кличко – квазімер. І є постачальник гарячої води «Київтеплоенерго». У мене немає послуги. Мені перервали її на півроку. Вони мені повинні купу грошей і зобов’язані виплатити неустойку. У мене не було боргу. Постанова 2016 року, яка приймалося при прем’єрстві Арсенія Яценюка простими словами означає: «якщо у вас немає гарячої води, значить ви її грієте в тазиках, значить ви витрачаєте більше газу, тому облгази мають право збільшити норматив споживання до 5,4 куб. газу на людину при нормі 3,5 ». Питання: а де лічильники? Були б лічильники, навіщо тоді ця постанова? Лічильники повинні були бути до 1 січня 2018 року. А чому облгази їх не встановили? Київ на останньому місці по установці індивідуальних лічильників. Тому що це була змова ПАТ «Київгазу» як регулятора і київської влади їх не ставити, тому що вони закладалися в тарифи. Гроші просто крались. Потім все загострилося при новій ціні на газ. Мало того, що я не отримав послугу, то я ще повинен комусь переплатити. А в цей час глава КМДА і мер Кличко розповідає, що він ні на що не впливає і що треба йти в ЖЕК і робити звірку. ЖЕКів вже як чотири роки в Києві немає, але йому явно ще цю інформацію не донесли. І він не розуміє, що ЖЕКи до моїх відносин з газом і теплом не мають ніякого відношення. У правовому сенсі для мене нижче власної гідності це коментувати. Це повний абсурд. Це кричуще порушення закону під носом у Генпрокуратури, СБУ, президента, прем’єра і депутатів. Якщо в столиці так грубо порушується закон, що вже казати про периферію? У правилах надання послуг 2005 року, коли я був головою Госкоммітету з питань житлово-комунального господарства записано, що послуга по ГВС може перериватися максимум на 14 днів. На 15-й день повинні платити неустойку. Чому не виконується положення? Тому що всім начхати. А ПАТ «Київгаз» на цьому заробить 100 – 150 млн. грн.
У багатьох багатоповерхівках мешканці встановлюють теплові лічильники, які дозволяють заощадити на сплаті за опалення під’їздів. Але часто трапляється так, що в платіжках не враховуються ці показники і нарахування відбувається за загальноприйнятими нормами. Чому так відбувається?
Лічильники не економлять. Термометр не лікує. Термометр показує, що ви хворієте. Лічильник просто показує і абсолютно вас не захищає. Кияни в будинках з лічильниками регулярно отримували космічні платіжки. Вся афера з лічильниками використовувалася лише для одного – зробити видимість реформи. Хоча насправді за цей час рахунки у багатьох киян збільшилися. Вони користуються тотальної розрізненістю і непідготовленістю населення. Монополісту вкрай вигідний розрізнений, одиночний споживач. Саме тому повністю провалений захист прав споживача. Якщо щось трапиться, кияни навіть не знають до кого звернутися. І навіть Центр комунального сервісу, на який витрачено 80 млн. грн. не вирішує існуючі проблеми. Це чергова афера для вимивання грошей.
Наскільки реалізація реформи ЖКГ, зокрема створення ОСББ, може полегшити долю українців в питанні якості послуг, що надаються?
Немає ніякої реформи. Є набір законів, десь позитивних, десь негативних, але вони не працюють. Відносно ОСББ тут половина міфів, а половина – реалії. Я підтримую створення подібних об’єднань. Але треба розуміти, що ОСББ в старій «хрущовці» – це одне, в новому будинку – інше. Якщо люди, які купили в інвестдомах квартири досі не створили ОСББ, то вони недалекоглядні. Таким чином, ви не дасте амортизувати будинок, самі будете їм управляти. Однак вимагати створення ОСББ в «хрущовці» – це повісити проблеми застарілого будинку на плечі його жителів. Вони цього панічно бояться. Будинки і так де-юре належать його жителям. А створення ОСББ для них все одно, що перерізати пуповину, яка пов’язує їх з містом. Житловий фонд складає близько 45% основних фондів країни. Він амортизується з величезною швидкістю. Звідки візьмуться гроші на його модернізацію? ОСББ саме по собі грошей не принесе. Воно впорядкує, більш організує домогосподарство, але фінансові питання не вирішуються. Оскільки в такому будинку в середньому по країні 50% субсідіантов, а в районних центрах 60-80%. Якщо вони не можуть здійснювати поточні платежі, то як будуть здійснювати капітальний ремонт будинку? Мери намагаються викручуватися. Програма «70/30» не погана. Але це не носить комплексного стратегічного характеру. Швидше, замилювання очей. Мовляв, ось ми в місті 40 будинків профінансували за рік. Вікна поміняли, наприклад. Але від цього несучі конструкції, теплові мережі або безпосередньо будинок не придбав іншу класність по енергоефективності. І мери тут, скоріше, заручники.
Яким повинен бути вихід з цієї ситуації ?
Це повинна бути державна програма, національний пріоритет. Все набагато складніше, ніж просто робити ОСББ чи ні. Робіть. Гірше не стане. Але як панацею його вважати теж не варто. Немає в Європі іншої такої країни, крім Росії і Білорусі, де б була така структура власності на житло як в Україні. Глибина приватизації в житловому фонді становить 98%. Не буває такого, тому що кондомініуми, аналоги ОСББ в світі, займають 20-40%. Решта людей живуть в орендному житлі і нормально себе почувають. Соціальне житло добре розвивається, в тій же Норвегії, Франції. Я не бачу причини, по якій би українці були готові стати реальними співвласниками своїх будинків. Це наша трагедія – неправильна приватизація 1999 року. З неї потрібно виходити.
І як з неї виходити?
Це окрема глобальна дискусія. І на цю тему я збираюся писати докторську.