11 березня у Львові має відбутися чергове засідання польсько-української міжурядової комісії з питань економічної співпраці. Сторони вкотре спробують відшукати шляхи розв'язання проблеми взаємних торговельних відносин, що всього за декілька місяців досягла свого критичного апогею. І поки Україна намагається втримати хоча б відносну економічну стабільність в умовах повномасштабного вторгнення росії, наші польські сусіди, побоюючись «надмірної конкуренції», активно просувають ідею скасування всіх торгових пільг, які ми отримали від ЄС після початку війни, та навіть можливість повного закриття кордону. Треба визнати, що такі дії польських мітингувальників, (спочатку перевізників, а тепер фермерів), відверті провокації із закликами путіна «навести лад в країні», паралельно із відкритою торгівлею агроподукцією з росією та її білоруським сателітом на другий рік повномасштабної війни, породжують багато запитань, відповіді на які спробували відшукати «ЕН».
Заручники виборчого процесу
У поточний момент внутрішньополітична ситуація в самій Польщі видається вкрай складною. Схоже, що уряд Дональда Туска знаходиться у глухому куті, ставши у певній мірі заручником попередньої польської влади. З одного боку, уряд під керівництвом Януша Войчеховського, що представляє партію «Право і справедливість», і Генрика Ковальчика, колишнього віцепремʼєра і міністра сільського господарства, протягом часу свого правління активно впроваджував «Зелений курс», спрямований на підтримку фермерів шляхом утримання високих цін на зерно. Це призвело до того, що польські трейдери та споживачі почали шукати зерно за кордоном, зокрема в Україні. З іншого боку, польські фермери становлять значну частиною електорату, що може стати визначальним у підрахунку голосів на місцевих виборах в країні, що мають відбутися 7 та 14 квітня, та виборах до Європарламенту в червні. Але й на цьому польський виборчий марафон не закінчується. Навесні 2025 року поляки визначатимуться, хто стане наступним президентом Польщі. Тож там добре усвідомлюють, що радикальні вимоги фермерів у повному обсязі негайно виконати не можна. Як не реально повністю зупинити й торгівлю з Україною.
За словами прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска, Варшава шукає рішення, «яке захистить польський ринок від наповнення значно дешевшою сільськогосподарською продукцією з України». На його думку, українська продукція становить серйозну загрозу для польської економіки. «Польща продовжує ембарго на імпорт українського зерна, але не виключено, і ми розмовляємо про це також з українською стороною, що потрібне буде розширення ембарго також на іншу продукцію, якщо ЄС не знайде кращі способи більш ефективного захисту європейського і польського ринку», – заявив він.
Торгувати, чи не торгувати?
«Вся ця ситуація, і це визнають польські експерти, стовідсотково пов’язана з політичними справами в Польщі. Місцеві вибори очікуються в квітні. Є дуже потужні спроби політичних сил, особливо тих, хто втратив владу після парламентських виборів, отримати реванш, спекулюючи оцими локальними речами», – сказав «ЕН» заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло. На його думку, саме тому, щоб не розбурхувати ситуацію, уряд Польщі не акцентує великої уваги та не поспішає вживати більш агресивних кроків, щоб протидіяти протестам. «Тобто це внутрішньо-політичні процеси. Чистої економіки тут практично немає. Якщо йдеться про блокування кордону, що виключатиме транзит, то це цілком неприйнятно. Я не думаю, що поляки наважаться таке робити. Адже від повного закриття кордону з Україною більше втратить Польща. Їм не вигідно втрачати торгівлю з нами», – сказав економіст.
Торгівельний баланс між країнами і справді схиляється на користь Польщі. Так, вартість усього експорту до України у 2023 році досягла рекордних 51,7 млрд злотих. Вартість імпорту становить 20,3 мільярда злотих. У цій ситуації сприятливий торговельний баланс з Україною становить 31,4 мільярда злотих, що є рекордною цифрою. Польський експорт в Україну сильно відновився після вторгнення Росії в Україну. У 2020 році він трохи перевищив 23 мільярди злотих, а через рік зріс до майже 29 мільярдів злотих. У 2022 році, коли почалася війна, експорт вже сягнув 45,6 млрд злотих, а у 2023 році — вищезгаданих майже 52 млрд злотих. Ще у 2021 році Україна була 15-м експортним ринком для Польщі. Торік вона піднялася на сьоме місце, поступаючись Німеччині, Чехії, Франції, Великої Британії, Італії та Нідерландам, але випереджаючи США. Втім, за цей час зростав і імпорт з України: із 11,5 млрд злотих у 2020 до понад 28 млрд злотих у 2022. Щоправда, за 2023 рік ця цифра суттєво скоротилася і, фактично, досягла довоєнного рівня близько 20 млрд злотих. Та навіть це дає Україні місце у другій десятці найважливіших постачальників до Польщі.
Станом на лютий 2024 року, в Україні працює 3 635 компаній за участю польського капіталу. Більше половини (58,7%) з них зареєстровані у Львівській області — 1 116 та у Києві — 1 016. Близько 31% від польських компаній в Україні задіяні у сфері оптової та роздрібної торгівлі, 17% — у переробній промисловості. Основним напрямком понад 8% компаній є професійна, наукова та технічна діяльність. А у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування працюють близько 7% підприємств.
Протести як наслідок глибинних проблем
Водночас ігнорувати існуючу проблему не можна. Акції протесту охопили не тільки територію Польщі – по всій Європі аграрії перекривають автошляхи тракторами та підпалюють солом’яні брикети. Всі вони висловлюють невдоволення ініціативою «Зелений курс», проте лише в Польщі протестні дії досягли такого масштабного розмаху. Польські фермери пропускають на переходах чи не по одній вантажівці на годину. Гуманітарні та військові вантажі ніби проходять кордон безперешкодно, але протестувальники обстежують вантажі й самостійно вирішують, які з них відповідають їхньому уявленню про війну та гуманітарну допомогу. Такі дії не те що незаконні, а й несуть велику небезпеку, особливо коли у польських ЗМІ почастішали повідомлення про затримання чергових російських шпигунів. Тим часом вантажівки тижнями простоюють у черзі на кордоні, що паралізує українську економіку, і як наслідок – підвищує ціни на готову продукцію, сировину та компоненти, які прямують до України.
За словами президента Української аграрної конфедерації (УАК) Леоніда Козаченко, проблема з польськими сусідами не виникла на рівному місці, адже ситуація завжди була складною, ще починаючи з 2005-2006 року, коли в Україні тільки почали говорити про приєднання до ЄС. «Ще тоді одним із найбільш дискусійним напрямків був агросектор. В Україні сільське господарство – це аграрний бізнес, а в Європі – сімейний. ЄС пропонує Україні реформувати аграрний сектор шляхом перетворення його на сімейний, бо за інших умов фермери будь-якої країни Європи не витримають конкуренції з аграріями України. Тому до початку війни були встановлені квоти на сільськогосподарську продукцію. Зараз проблема спрацювала більш динамічно, коли ЄС зняв ці обмеження, щоб допомогти Україні утримати економічну стабільність і валютний баланс з початком російської агресії», – сказав «ЕН» президент УАК. В той же час він вважає неприйнятним спосіб, у який почали боротися проти української продукції польські сусіди. «Їхні фермери не просто блокують кордон, а висипають українське зерно на дороги і залізничні колії, в той час коли продукція, зібрана в таких складних умовах війни, взагалі йшла транзитом і рухалась на африканський континент, де люди помирають від голоду», – зазначив Козаченко. За його словами, УАК вийшли на представників посольства Польщі та України, щоб організувати на рівні громадських об’єднань зустріч і спокійно проговорити ці питання, але поки безрезультатно. «Українське посольство не хоче поспішати поки ЄС не прийме рішення щодо можливого повернення квот Україні, що має відбутися у квітні. Думаю, поляки після цього трохи пригальмуються. Саме до цього вони схиляються», – резюмував Козаченко.
Мовчання Брюсселю та аморальна торгівля з агресором
Єврокомісія вже декілька місяців не виявляє жодної реакції і, очевидно, не планує реагувати на незаконні дії Польщі, яка вже заборонила імпорт української пшениці, ріпаку, кукурудзи та соняшника (наразі ці продукти можуть бути транспортовані через територію Польщі лише транзитом до інших держав ЄС або за їх межі). У Брюсселі воліють закрити очі на ситуацію, що склалася, та не вдаватися до будь-яких дисциплінарних заходів по відношенню до Варшави, розраховуючи на те, що сторони самостійно врегулюють свої питання. Там сподіваються, що двостороння угода могла б обмежити імпорт зерна аналогічно до раніше досягнутої домовленості з Румунією, зберігаючи при цьому юридичну ілюзію дотримання Варшавою правил єдиного ринку ЄС. Нагадаємо, дія поточних правил безмитної торгівлі між Україною та ЄС закінчується у червні 2024 року, а проект їх продовження на наступний рік передбачає введення нових обмежень.
Заступник міністра економіки, торговельний представник України Тарас Качка в інтерв’ю Financial Times вже заявив, що Україна готова прийняти обмеження на свою торгівлю з ЄС, щоб розрядити гостру політичну суперечку з Польщею. Але блок також має заборонити імпорт російської сільськогосподарської продукції, яка все ще надходить через білорусь та країни Балтії. «Можливо, для перехідного періоду такого роду керований підхід до торговельних потоків між Україною та ЄС – це те, що нам усім потрібне. Щодо пшениці, то не Україна створює проблеми для польських фермерів, а росія», – сказав Качка. За його словами, Україна підтримує нові заходи, запропоновані Брюсселем: обмеження на імпорт яєць, птиці та цукру з червня, а також дозвіл окремим країнам закрити свої ринки для українського зерна, за винятком подальшого транзиту. «Україна нещодавно погодилася перенаправити експорт кукурудзи до Італії та Іспанії через Чорне море, а не сухопутним маршрутом через сусідні країни, щоб знизити напруженість. «Ми добровільно припинили експорт кукурудзи до всіх п’яти сусідніх країн-членів ЄС. Попри це ми експортували ще один новий рекорд — 15 млн тонн кукурудзи у 2023 році. Тому у нас є великий попит в інших країнах. Україна заповнила прогалини у виробництві ЄС», – сказав Качка.
Публічна дискусія про російське зерно в Польщі почалася лише нещодавно. Одним з перших, хто вказав на те, що імпорт російського зерна до Польщі та ЄС продовжується без перебоїв і не підпадає під європейські санкції та чомусь не викликає такого обурення серед фермерів був маршалек Сейму Шимон Головня. Після нього тему активно почали мусолити в ЗМІ, паралельно задаючи питання, чому Польща купує російське зерно, але водночас забороняє українське і звинувачує її у дестабілізації європейського ринку?
Так, у 2022 році Польща імпортувала 6,14 тонн зернових на суму 18,7 мільйона злотих. З січня по травень 2023 року було завезено 5,9 тонн зерна, витративши на це 9,3 мільйона злотих. Хоча це здається невеликим обсягом, але російське зерно, імовірно, включаючи зерно, викрадене в Україні, продовжує масово надходити до Європи. Минулого року на європейський ринок було ввезено понад 1,5 мільйона тонн російського зерна, що спричинило падіння цін, повідомляли польські ЗМІ.
Капітуляція України та урок на майбутнє
Аналітик АЦ «Об’єднана Україна» Олексій Кущ вважає, що Україна фактично повністю капітулювала перед поляками у боротьбі за власні економічні інтереси. «Дивно спостерігати такі метаморфози торгового представника Качки, який на початку торгової війни з поляками казав, що Україна позиватиметься до Всесвітньої торгової організації (ВТО) на такі дії сусідів, а зараз фактично підписав акт капітуляції», – сказав «ЕН» експерт. За його словами, навіть якщо поляки компенсують збитки завдані українській стороні, це нічого не змінить, коли ми особисто погодилися з обмеженим експортом української агропродукції, яку експортували в Європу. «М’ясо птиці і яйця у нас взагалі досить потужно розвивалося. ЕБРР (Європейський банк реконструкції і розвитку – ред.) на 800 млн. дол. прокредитував українських виробників, щоб вони створювали нові виробництва, що в умовах війни зробити досить складно. А тут просто одним розчерком пера усе перекреслили. Це повна капітуляція перед поляками», – вважає Кущ. «Нашій економіці фактично показали «червону картку» і сказали, що така економіка в Європі не потрібна. Сировинна і аграрна. Це буде нам гарним уроком. Абсолютно безглуздо заявляти про євроінтеграцію і нічого не робити в контексті структурної перебудови економіки. У нас фактично була економіка з азійсько-африканським акцентом, але на політичному рівні ми заявляли, що йдемо в Європу. Одна нога йшла в Азію і Африку, а друга – в Європу. І фактично зараз ми опинилися в шпагаті», – говорить експерт. Він також спростовує твердження щодо конкурентоздатності українських аграрних холдингів. «Те, що відбувається в українській економіці – це атипове зміщення економічної активності і гіпертрофований розвиток однієї галузі на шкоду іншим. Нехай наші аграрні холдинги почнуть сплачувати такі ж податки, які платять фермери в Європі, перестануть «в чорну» купувати за налічку зерно, отримувати фіктивне відшкодування ПДВ, сплачувати реальну вартість за землю, тоді велике питання чи залишиться щось від цієї конкурентноздатності», – переконаний Кущ. «Але навіть за оптимістичного сценарію, це не змінює той факт, що Європа піклується про своїх фермерів. Навіщо їм товари країни, яка не є членом ЄС. Тож якщо ми не змінено структуру економіки і залишимось аграрно-сировинною країною, ніякого членства в ЄС не буде. Це абсолютно очевидно. Нам треба виробляти ті товари, які користуються попитом в Європі і стати корисним учасником європейських технологічних ланцюгів доданої вартості», – резюмував експерт.