Дональд Трамп пропонує Близькому Сходу нову архітектуру: інвестиції замість воєн, логістика замість фронтів, розкішні готелі замість військових баз. Мета – вибудовування нового партнерського об’єднання з економічним центром у Перській затоці.
У Саудівській Аравії, оголосивши про зняття санкцій із Сирії, Трамп удостоївся бурхливих оплесків представників бізнес-еліти. У Катарі він отримав обіцянку інвестувати мільярди доларів у американські товари та послуги. В Об’єднаних Арабських Еміратах він був удостоєний найвищої громадянської нагороди країни. І в будь-якій монархії, де він побував, угод на мільярди, а загальна сума кілька трильйонів доларів.
Віднині, за планом Трампа, все буде інакше. Не про реформи та дипломатію цінностей, а про інвестиції. США відтепер не духівник, а інвестор. І контакти тепер будуються не з суспільством, а з фаміліями та кланами. Не з громадянськими активістами, а з тими, хто реально контролює потоки, нафту, безпеку та будівництво. Прагматичний союз капіталів і режимів, у якому «права людини» поступаються місцем праву сили та влади. Про «гуманітарне перевиховання», чим займалася Америка останніми роками можна забути. Про цинічне вбивство журналіста-дисидента Джамаля Хашоггі в Саудівській Аравії після якого наслідний принц Мохаммед бін Салман і його оточення отримало персональні санкції США – також вже ніхто не згадує.
Гроші, нафта, зброя та штучний інтелект
Про конкретні цифри угод, укладених Дональдом Трампом у цей візит, ще довго будуть сперечатися, що цілком обґрунтовано – надто вже захмарні там цифри, чи потягнуть їх арабські партнери – ще велике питання. Але одне не викликає сумнівів – американському президенту вдалося застовпити за собою позиції у ключових економічних сферах, і тепер головне для нього – відстояти недоторканність інтересів США.
По-перше, американці отримали право «першої ночі» у розвитку технологій штучного інтелекту в монархіях Затоки, високих технологій та атомної промисловості. Ланцюг угод складений таким чином, що США тут домінуватимуть, і будь-який «третій» буде явно зайвим, якого постараються на цей ринок не пустити всіма доступними способами.
По-друге, аналогічна ситуація вимальовується і місцевому ринку озброєнь. Військова техніка за американськими стандартами, військове будівництво та реагування на загрози за американськими протоколами. І на перспективу часткове створення військових виробництв, які вироблятимуть американські зразки – те, про що монархії Затоки давно мріяли, але лише політика Трампа наблизила їх до цієї мрії.
По-третє, досягнуті під час візиту угоди щодо обсягів взаємних інвестицій США та монархій Затоки означають, що основними гравцями на місцевому фінансовому ринку стануть партнерства місцевих та американських банків. Так, воно існувало і раніше, але тепер американці отримують реальну можливість посилити контроль за фінансовими транзакціями будь-яких третіх гравців у регіоні. Тепер російським та іранським «фінансовим пральням» у тих самих ОАЕ буде набагато складніше здійснювати свою діяльність.
По-четверте, свою політику у сфері ціноутворення на нафту та газ монархії Затоки тепер координуватимуть безпосередньо із США. Що звучить вироком для ОПЕК+, яка у найближчі рік-півтора або розпадеться, або деградує до рівня суто декоративної структури, яка не приймає серйозних рішень, ставши майданчиком для «просто поговорити».
Сирія та Ізраїль: переможці та аутсайдери
Світ, в якому все добре і сприятливо для всіх сторін, – це повна утопія, такого не буває в принципі. І тому якщо є той, хто переміг, то обов’язково буде програв. Поки їх список невеликий: серед переможців Сирія з її новим урядом, серед аутсайдерів – Ізраїль.
Трамп не включив Ізраїль у маршрут свого близькосхідного візиту, незважаючи на зустрічі із лідерами майже всіх ключових гравців регіону. Після ізраїльського удару по Ходейді США вийшли із спільної операції проти хуситів. Авіаносець “Трумен” залишає регіон і заміни йому не планується. З Іраном переговори йдуть безпосередньо – Ізраїль у них не бере участі. Без Ізраїлю обговорюється закупівля Катаром авіатехніки Boeing, угода щодо ІІ на астрономічну суму з Еміратами. Саудівська Аравія укладає контракт на $140+ млрд на постачання сучасних озброєнь.
Раніше контроль США над Близьким Сходом тримався на блоковому протистоянні та військовому домінуванні США та Ізраїлю – зараз це перестало працювати. Все настільки серйозно, що Нетаньяху 11 травня заявив: «Думаю, нам доведеться відмовитися від допомоги США у сфері безпеки». Визнавши, що Ізраїль більше не є головним партнером США на Близькому Сході, а американська допомога у забезпеченні ним питань безпеки єврейської держави абсолютно не гарантована.
І водночас – розворот США із сирійського питання. Дамаск перетворюється з кризової зони на ключовий логістичний і політичний центр на Близькому Сході. Як відверто заявив Трамп: «Я не питав Ізраїль про визнання нового сирійського уряду. Ми хочемо, щоб Сирія процвітала».
Зняття санкцій США і всі приємності, які Трамп висловив щодо нового глави Сирії аш-Шараа, – це спроба приховати «друге дно» цих угод: негласну домовленість між Трампом, Ердоганом і монархіями Затоки: Анкара бере на себе політичний та військовий аспекти протекторату над Сирією, а саудити, Катар та ОАЕ – фінансові аспекти економічної реконструкції та стабілізації ситуації в цій країні. Ізраїль зі своїм «сирійським проектом» – конфедеративною Сирією без твердої центральної влади – тут опиняється взагалі за бортом.
Як зауважимо, і Москва. І якщо візит Трампа в монархії Затоки закладає контури «нової Затоки», а ширше – «Нового Близького Сходу», то одне можна сказати з усією визначеністю вже зараз: Росії місце в цій новій конфігурації не передбачено.