З моменту свого винаходу артилерія практично у всіх війнах вважалася їхнім «богом». Незважаючи на стрімкий розвиток військових технологій та появу нових смертоносних та високоточних видів зброї, важка артилерія продовжувала грати критичну роль як у наступі, так і в обороні. У війні Росії проти України ця тенденція збереглася: співвідношення артилерійської могутності сторін протягом більш як трьох років залишається вирішальним чинником бойових дій.
У перші місяці війни російська армія, маючи значну артилерійську перевагу, могла утримувати українські позиції та мирні населені пункти під руйнівним вогнем, що дозволяло їй просуватися вперед. Однак після того, як західні країни почали постачати Україні далекобійні та високоточні артилерійські установки, перебіг бойових дій змінився. ЗСУ отримали перевагу завдяки французьким CAESAR, американським M777 Paladin та шведським Archer, які мали більшу дальність стрілянини, ніж російська артилерія.
Завдяки західній артилерії перебіг бойових дій у російсько-українській війні змінився
Крім того, критичним фактором залишалося співвідношення кількості снарядів у супротивників. Наприклад, коли республіканці у Конгресі США заблокували пакет допомоги Києву на 63 мільярди доларів, українська армія практично вичерпала запаси боєприпасів та могла відповідати на 15–20 російських пострілів лише одним. Згадується й епізод із загиблим згодом главою «Вагнера» Євгеном Пригожиним, коли у боях за Бахмут його бійці залишилися без снарядів, внаслідок чого з’явилася знаменита фраза: «Шойгу, Герасимов, де боєприпаси?».
Витрата боєприпасів у цій війні досягла таких масштабів, що Росія, вичерпавши радянські запаси, була змушена закуповувати мільйони снарядів у Північній Кореї. Загалом, попит на артилерійські боєприпаси був настільки великий, що на якийсь час у світі виник їхній дефіцит: заводи не встигали долати обсяги виробництва, а склади виявилися практично порожніми.
Але, схоже, одне з українських підприємств розробило установку, яка здатна переглянути роль артилерії на полі бою. За даними Міністерства оборони України, лише у березні 2025 року російська армія втратила 1644 артилерійські установки (!) — утричі більше, ніж 18 місяців тому. Для порівняння: на озброєнні армії США всього близько 3 тисяч артилерійських установок, а у Великій Британії — близько 200. Причому 28 березня українські військові знищили рекордні 122 артилерійські установки за добу, що стало найвищим показником за всю історію воєн.
Чому російська армія втрачає артилерію у таких масштабах? Видання Forbes розглядає одну з можливих причин: за його даними, українська компанія вдосконалила винахід часів Першої світової війни, створивши систему, яка здатна з високою точністю визначати позиції російської артилерії. Це дало ЗСУ значну перевагу у контрбатарейній боротьбі.
До цієї війни стандартним методом виявлення артилерії були контрбатарейні радари. Зазвичай це великогабаритні системи, встановлені на транспортних засобах, з великими антенами радіолокації. Вони здатні відстежувати снаряди в польоті, а балістичний комп’ютер обчислює їхню траєкторію, визначаючи точку запуску за лічені секунди.
Російський «Зоопарк» – це типовий контрбатарейний радар, здатний виявити 155-міліметрову гаубицю на відстані понад 20 кілометрів, HIMARS – на відстані понад 32 кілометри, а ATACMS – на відстані понад 22 кілометри. Однак такі системи мають дві серйозні недоліки. По-перше, вони дорогі, а отже, зустрічаються не так часто. По-друге, радіолокаційне випромінювання робить їх вразливими – їх легко виявити та знищити. В інтернеті можна знайти безліч відеозаписів, на яких українські військові за допомогою FPV-дронів вартістю лише кілька сотень доларів знищують російські контрбатарейні радари «Зоопарк», ціна яких перевищує 24 мільйони доларів. Ці втрати, а також різке збільшення кількості розвідувальних дронів змусили російську армію змінити тактику контрбатарейної боротьби. Тепер замість радарів “Зоопарк” російські військові використовують дрони для виявлення української артилерії. Безпілотники, оснащені тепловізійними камерами, фіксують теплові сигнали знарядь у момент пострілу та передають їх координати.
Українська армія використовує аналогічну тактику, але обидві сторони почали застосовувати більш ефективну технологію — метод акустичної локації, який вперше використовувався ще в роки Першої світової війни.
Фізик Вільям Лоуренс Брегг, лауреат Нобелівської премії, найбільш відомий своїми роботами з рентгенівської дифракції, але в 1915 він розробив систему з більш практичним застосуванням. Служачи в британській армії, Брегг використав розставлені на великій відстані один від одного мікрофони, які автоматично фіксували звуки пострілів. Система складалася з гальванометра та пера, що записує коливання на паперовій стрічці, нагадуючи сейсмограф. Щоб усунути сторонні шуми, мікрофони робили із старих ящиків для боєприпасів та обертали тканиною. Незважаючи на примітивність конструкції, така система дозволяла визначати місцезнаходження ворожих позицій з точністю до 10 метрів на відстані кількох миль.
Згодом акустичні системи були витіснені радарами, які забезпечували велику дальність та точність без необхідності розміщувати мікрофони на значній відстані один від одного. Однак сучасні технології — удосконалені мікрофони, дешева обчислювальна потужність та покращені алгоритми, включаючи елементи машинного навчання, — зробили акустичне виявлення знову актуальним. До того ж, мікрофон, на відміну від радара, працює пасивно, що робить його невидимим для засобів радіоелектронної розвідки.
Українська компанія Vidar Systems випробувала вдосконалений акустичний локатор, призначений для оперативного виявлення та знищення позицій російської артилерії.
На даний момент обидві сторони використовують кілька таких систем. У лютому українська компанія Vidar Systems зазнала вдосконаленого акустичного локатора. Цей комплекс вже застосовується на фронті в обмеженому масштабі, а зараз триває підготовка до його серійного виробництва. За словами розробників, комплект, який може переносити одна людина, складається з п’яти мікрофонів та центрального обчислювального модуля. Система здатна з високою точністю тріангулювати позиції артилерії на відстані до 24 кілометрів, а вбудований ІІ-фільтр дозволяє відсікати сторонні шуми, такі як прилеглі вибухи.
Доступна та ефективна звукова локація може бути інтегрована в єдину мережу із системами командування та управління, такими як українська Delta. Це хмарна платформа, яка дозволяє командирам працювати на всіх рівнях з уніфікованим планшетним інтерфейсом. По суті, це означає, що кожна російська зброя може бути виявлена відразу після пострілу, а потім ним можуть бути оперативно спрямовані засоби поразки.
Це зовсім не раптовий технологічний стрибок з боку України. Паралельне розвиток подібних систем вже спостерігалося області виявлення дронів. Зокрема, системи Zvook та Sky Fortress використовують мережі з багатьох мікрофонів для фіксації характерного звуку двигунів безпілотників. Система Sky Fortress, в якій задіяно шість тисяч мікрофонів, встановлених на опорах по всій Україні, вважається настільки ефективною, що здатна перехоплювати більшість дронів, що проникають у повітряний простір країни, і передавати дані про їхнє розташування в Delta протягом 12 секунд.
Історично контрбатарейна боротьба велася із застосуванням важких артилерійських знарядь, що призводило до так званих «артилерійських дуелей». Однак сьогодні головною зброєю проти артилерії стають невеликі дрони. Хоча знищити розрахунок зброї нескладно, самі артилерійські установки тривалий час залишалися важкою метою, оскільки їх потужні металеві конструкції щодо стійкі до уламків.
Українські військові довели до досконалості тактику точкового удару по ствольній частині знарядь за допомогою FPV-дронів, оснащених кумулятивними боєголовками. Пряме влучення робить зброю непридатним для подальшого використання, а оскільки в Росії вкрай обмежені можливості виробництва нових стволів, такі втрати часто стають незворотними. Хоча акустичне виявлення не дозволяє з високою точністю визначати розташування артилерії, для FPV-дронів, здатних обстежити місцевість і наводитися на ціль, його точності більш ніж достатньо.
Видання Forbes розглядає впровадження акустичних систем як один із можливих факторів зниження ролі артилерії у сучасних конфліктах, проте зазначає, що говорити про точні причини поки що передчасно. «Але з обох боків вона стала менш значущим фактором і більше ударів тепер завдають безпілотники. Чи можливе повернення артилерії до колишнього статусу — поки що невідомо. Однак у найближчі місяці та роки будуть розгорнуті досконаліші системи виявлення у поєднанні з покращеними засобами знищення знарядь. Це може поставити артилерію на шлях стрімкого занепаду без очевидної перспективи відновлення», — пише американське видання.