Віталій Євстафійович Скоцик — український економіст, громадський діяч, професор кафедри конярства та бджільництва Національного університету біоресурсів і природокористування України.
Трудову діяльність починав викладачем у Національному аграрному університеті (з травня 1994 р. по червень 1995). Працював у компанії American Machinery Company (АМАКО). Спочатку був на посаді технічного директора, а потім – гендиректора (до 2009 року). У вересні 2009 року увійшов до ради директорів агрокомпанії LandkomInternational. З 2012 до 2015 р. Віталій Євстафійович завідував кафедрою конярства, кіннозаводства та економіки тваринництва Національного університету біоресурсів і природокористування України.
З вересня 2014 року по вересень 2018 року був головою Аграрної партії України.
У 1994 році закінчив Українську сільськогосподарську академію. Паралельно проходив навчання за програмою обміну студентами за кордоном – в Університеті Пердью (США). Має вчені ступені кандидата сільськогосподарських наук і доктора економіки.
Передвиборна програма кандидата на пост Президента України Віталія Скоцика:
“СИЛЬНІ – РАЗОМ!
Сто років тому Україна вже втрачала державність, і ми не маємо права повторити це знову. Сьогодні ми переживаємо найскладніший період нашої новітньої історії. Частина території підступно анексована ворогом, щоденно ллється кров наших воїнів, економіка держави – в катастрофічному стані, мільйони зневірених громадян залишають країну, а корупція та злочинність роз’їдають її зсередини. Україна потребує тих, хто готовий брати на себе відповідальність і, не шкодуючи себе, працювати задля суспільного блага та добробуту кожного українця.
Ми повинні раз і назавжди зрозуміти, що ніхто, окрім нас самих, не збудує нам держави і не забезпечить добробут, ніхто не захистить нашу землю та наших громадян. Тому сьогодні українці повинні бути максималістами та вірити в себе й у свою державу.
Я, Віталій Скоцик, знаю, яку країну прагнуть збудувати українці, і знаю, що зробити для того, аби забезпечити процвітання й розвиток України та захистити інтереси кожного громадянина.
Країна освічених і заможних людей
Добробут людини, її заможне, мирне, здорове життя та вільна самореалізація повинні бути метою всіх важливих реформ у країні.
1. Фінансування базової освіти – святий обов’язок держави. Вона не повинна допускати закриття навчальних закладів ні в містах, ні в селах. Скорочення кількості шкіл має бути зупинене, адже разом із падінням середнього рівня освіченості падає і вищий рівень. При цьому одним із пріоритетів повинно стати повернення висококваліфікованих кадрів в Україну.
2. Фінансування прикладної та теоретичної науки як основ сучасної економіки повинно зрости в рази. Науковець – це людина, що відчиняє двері в майбутнє світу, і його роль не менша, ніж у політика, а часто й значно більша. Тож і винагорода повинна бути відповідною. Вітчизняна наука має переорієнтуватися на більш активну взаємодію з виробництвом в усіх можливих секторах.
3. Соціальна політика має базувати¬ся на принципі справедливості та захисту тих, хто цього справді потребує. Необхідно покінчити з непро-зорими схемами надання соціальних пільг. Їх буде замінено на систему цільової допомоги. Зниження пенсійних виплат не роз¬глядатиметься як спосіб економії бюджету. Для наступних поко¬лінь слід розбудувати нову систему пенсійного захисту, де кожен отримає можливість забезпечити собі гідну старість через вико¬ристання державного та недержавного пенсійного страхування. Програмами соціального захисту будуть охоплені всі вразливі ка¬тегорії громадян. Це дасть можливість суттєво збільшити середню тривалість життя в Україні до 84-х років.
4. Підвищення доходів українців приведе до демографічного зростання, у сім’ях народжуватиметься більше дітей. Тому державне стимулювання народжуваності – надважливе завдання, адже молоді спеціалісти – рушійна сила країни та її економіки.
Національна безпека та оборона, зовнішня політика
1. Система національної безпеки та оборони потребує комплексного реформування, що має ґрунтуватися на принципах деполітизації, деолігархізації та орієнтації на безпеку громадян. Державна безпека і безпека людини мають не протиставлятися, а взаємно доповнювати одна одну.
2. Ефективна політика національної безпеки вимагає ресурсів, залучення яких неможливе без модернізації економіки та реформування політичної системи.
3. Україні необхідна професійна армія, озброєна за стандартами НАТО, з боєздатною Національною гвардією, розвинутими силами територіальної самооборони та спеціальними підрозділами.
4. Зовнішня політика України має будуватися на українських національних інтересах з урахуванням далеких перспектив.
5. Першочергові завдання зовнішньої політики – це завершення процесу повноцінної інтеграції України до ЄС, посилення співпраці з НАТО, активізація роботи в межах міжнародних організацій та структур задля відновлення територіальної цілісності країни та здобуття нею гідного місця на світовій арені.
6. Розвиток тісних партнерських відносин з усіма сусідніми державами, що базуватимуться на принципах взаємоповаги, непорушності територіальної цілісності та суверенітету, розбудови взаємовигідного партнерства. Інтенсифікація партнерства з країнами Балто-Чорноморської дуги (Швеція, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Болгарія, Грузія), які мають близькі до наших інтереси.
7. У сфері зовнішньої безпеки слід опиратися на двосторонні угоди про оборону з потенційними союзниками.
Тільки за умови реформування системи національної безпеки та оборони, а також ефективної зовнішньої політики Україна зможе звільнити Крим та частину Донецької та Луганської областей від російської окупації, а також отримати відповідні компенсації за завдані збитки Україні через міжнародні суди.
Управління країною, децентралізація та громадянське суспільство
Українська політична система потребує якісного оновлення – як і вся українська демократія. Головним призначенням нашої політичної системи повинен стати не постійний перерозподіл благ для «обраних», а пошук варіантів розв’язання суспільно важливих проблем та розширення участі громадян у процесах ухвалення рішень. В основі внутрішньої політики має лежати принцип демократії, традиційний для українців. Він полягає в незалежності законодавчої влади, підзвітності виконавчої, справедливості судової влади та максимальній самоврядності місцевої. Для цього необхідно:
1. Здійснити осучаснення та оновлення Конституції України для реалізації гарантованих прав людини і громадянина, зокрема, узгодити взаємовідносини у трикутнику «Президент – Верховна Рада – Кабінет Міністрів» шляхом ухвалення Закону «Про Президента України», який чітко визначить межі компетентності глави держави та позбавить його функцій, що дублюють повноваження Уряду.
2. Змінити виборчу систему. Та змішана виборча система, які діє сьогодні в Україні, – найгірший варіант з усіх можливих, оскільки передусім бере негативні фактори з кожної системи. Реальна деолігархізація політичної системи країни можлива виключно за умови проведення реформи виборчого законодавства, в основі якої повинен бути перехід до пропорційної виборчої системи з відкритими списками.
3. Скасувати недоторканість народних депутатів, суддів та Президента України. Розробити і запровадити механізм відкликання депутата Верховної Ради України за невиконання передвиборчої програми в конкретному окрузі, за яким він балотувався.
4. Ухвалити базовий закон «Про адміністративно-територіальний устрій України», який чітко визначить модель нового адміністративно-територіального устрою країни.
5. Затвердити нову редакцію Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» задля оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади.
6. Ухвалити Закон України «Про місцевий референдум», що дасть змогу членам громади брати безпосередню участь у прийнятті рішень, спрямованих на розвиток територіальної громади. У зазначеному законі необхідно чітко прописати процедуру проведення місцевого референдуму, підстави для його ініціювання та питання, які на нього виносяться.
7. Припинити практику штучних перешкод створенню об’єднаних територіальних громад із боку районних та обласних державних адміністрацій.
8. Провести повноцінну бюджетну децентралізацію, в результаті якої переважна частина податків повинна залишатися на місцях.
Запобігання та протидія корупції
Фундаментальна передумова розвитку держави – реальна, а не декларована боротьба з корупцією. Корупцію породжують системні умови, своєрідна система неформальних зв’язків, що тягнеться від одного органу публічної влади до іншого, від прокуратури до суду. Щоб її здолати, необхідно:
1. Усунути всі двозначності в законодавстві, які дають змогу одні й ті самі норми трактувати по-різному. Питання державного бюджету та його витрат мають стати максимально відкритими. Громадський контроль за використанням надр країни, її стратегічних ресурсів повинен діяти безвідмовно.
2. Внести зміни до чинного антикорупційного законодавства, зокрема, чітко визначити у відповідних нормативно-правових актах поняття, види та особливості проявів політичної корупції в контексті фінансування політичних партій, підкупу виборців, використання брудних виборчих технологій.
3. Забезпечити належний рівень оплати для людей, які працюють на державній службі, у правоохоронних органах.
4. Забезпечити реалізацію принципу невідворотності покарання за корупційні дії.
Ефективна економіка
Україна повинна входити до першої двадцятки країн із найвищим Індексом людського розвитку. Зараз до них належать усі ключові держави Західної Європи та Північної Америки. З часом їхні позиції можуть похитнутися, однак це не повинно впливати на наш результат. Наше місце – на цій вершині.
Модернізації економіки повинна ґрунтуватися на таких принципах:
1. Не приймати того, що руйнує нашу економіку. У владі повинні з’явитися професіонали, зокрема, які знають, як на законодавчому рівні стимулювати виробництво, а не підривати його.
2. Віддавати перевагу створенню виробництв в Україні, а не імпорту продукції з-за кордону.
3. Встановити чіткі правила гри для бізнесу, передусім – податкові, і якомога рідше їх змінювати. Податкова система має бути зрозуміла кожному громадянину і не підлягати перегляду щороку. Податки в умовах кризи мають бути спрощені й знижені, а держава отримуватиме кошти в бюджет за рахунок нарощування кількості економічно активних виробництв.
4. Робити акцент на конкурентних перевагах своєї держави. Україні потрібно перерости сировинну модель АПК. Переробка аграрної продукції дасть іще 3–5% ВВП і понад 2 мільйони робочих місць. Зміни можна запровадити за 2–3 роки, а середню зарплату в галузі швидко довести до 15 тис. грн за місяць.
Україна має бути державою з низкою високотехнологічних виробництв і експортом наукоємних товарів. Експорт продовольства буде залишатися одним з основних джерел державного прибутку, але паралельно ми маємо продавати літаки, ліки, сонячні батареї, продукцію ІТ-сектору.
В умовах постійних загроз щодо припинення постачання газу і вугілля нашій державі потрібно розвивати саме відновлювальні джерела енергії. Це не тільки незалежність енергетична, а й турбота про екологію країни.
Земля – наш основний інструмент, який допоможе зробити українців заможними. Аграрна реформа повинна вра¬хувати інтереси вели¬ких виробників, малих і середніх фермерів, виробників-одноосібників і приватних господарів.
Вибір лише за нами – бути економічно розвиненою, конкурентоспроможною державою чи залишатися сировинним придатком Європи.
***
Україна має все, аби не бути гіршою за найбільш роз¬винені держави. Наша земля і наші люди здатні творити дива. Проте аби розкрити свій потенціал, ми маємо пам’ятати, що народження нової України як сильної держа¬ви може відбутися лише завдяки всім нам, адже успіх кожного – це успіх країни. Хіба це не велика місія для кожного українця? Хіба це не гідне місце в історії для всіх нас?!
Я впевнений в успіху нашої держави, вірю в її особливу роль у світі та впевнений, що разом ми зможемо змінити Україну.”