“Але чи допоможе нам в цьому страх? Ні, страхом не перемогти. В ці квітневі дні ми входимо у восьмий рік війни. Війни, якої ми не хотіли, не ініціювали й не провокували. Ми ніколи не зазіхали на чуже, не прагнули поневолити інших чи загарбати чиюсь територію. Війни, в якій ми захищаємо Богом дану нам землю, наш народ і наші цінності.
І сусід-агресор добре знає, що протягом усього цього часу українці виявили таку силу духу та єдності, якої мало хто від нас очікував. Нас не знищили обстріли й не зламала брехня агресора. Тож вже вкотре в паніці російська влада ширить “вірус страху”, який століттями вирощує й культивує у підвладних їй сама, – погрожує знищити, брязкає зброєю, збільшує психологічний тиск. Страх – дійсно небезпечний “вірус”, що може вбити зсередини. Але страх – це всього лиш інструмент, яким агресор хоче підкорити нас.
Не бійтеся!
Не падайте духом!
Ми – сильний народ і вміємо долати виклики. Пригадайте події 2014-го року, як тоді поширювали “вірус страху”, але перед лицем справжньої небезпеки страх зник, натомість молитви Церков та єдність народу, сила армії та мудрість дипломатів стали стіною супроти планів агресора. Як результат – ми зберегли державність, вибороли духовну незалежність, увічнену в Томосі, завоювали міжнародну підтримку, виховали сильну молодь, зуміли сформувати потужну оборону на лінії фронту і в серцях мільйонів співвітчизників.
Немає сумніву, переможемо й цю навалу. Наша Церква молиться за визволення від чужинців. Наші капелани опікуються військовими. Українська Церква – з українським народом.
“Не страшіться і не бійтеся їх; Господь, Бог ваш, іде перед вами; Він буде боротися за вас…” (Втор. 1:29-30)”, – звернувся Епіфаній до українців.